Карають не тих, хто винен, а тих, хто програв, і це повинні пам’ятати всі політики. Порошенко всупереч сподіванням багатьох жителів країни повернувся на Україну. Його від’їзд сприймався значною частиною «експертного співтовариства» як втеча від кримінального переслідування, яке почалося буквально відразу після того, як за Петра Олексійовича була знята президентська недоторканність.
Піару багато – посадок немає
Найбільшу активність у цьому напрямку проявив любитель скандалів адвокат Андрій Портнов, який у травні буквально щодня анонсував заклад проти Петра Порошенка чергового пустопорожньої кримінальної справи. Справ було заведено» багато, але ні по одному з них реальне виробництво так і не було проведено і чим далі, тим все більше все це починає скидатися на театральну постановку, яку навколо персони екс-президента затіяли його політичні опоненти.
Взагалі, якщо відкинути в бік інформаційний шум, то ми побачимо, що реальних злочинів, які Петру Порошенку можна і потрібно пред’явити, ніхто поки не висуває. Хіба що за винятком звинувачень екс-депутата Верховної Ради України і колишнього голови правління ПРАТ «Холдингова компанія «Энергомережа» Дмитра Крючкова. З його свідчень випливає, що в кінці 2014 року Порошенко зібрав РНБО для розгляду питання про скорочення в пікові періоди споживання електроенергії з-за конфлікту в Криму. За підсумком збули обрані дві кампанії, які повинні були здійснювати імпорт електроенергії, однією з яких власне і керував Гачків.
Як тільки це сталося від Петра Порошенка приїхали люди, щоб той «поділився частиною корпоративних прав» свого підприємства (по простому, щоб віджати частина бізнесу). Але так як домовитися не вдалося проти нього НАБУ порушило кримінальну справу, що і змусило опально підприємця сховатися. Далі Гачків багато говорить про тих тіньових схемах, за допомогою яких здійснювався в країні рекет в державних масштабах і багато іншого. Загалом, матеріалів достатньо щоб посадити не тільки оточення Порошенко, але і його самого.
Але саме цього, відкритого переслідування соратників Петра Олексійовича ми поки не бачимо. І поки цього не буде Петру Порошенку боятися особливо нічого.
Отже, швидше за все садити поки Петра Порошенка ніхто не збирається. А що ж у нас з перспективами?
А що скажуть американці
Щоб розібратися з цим треба спочатку зрозуміти глибинні політичні процеси в українському політичному полі. Практично всі вони сьогодні орієнтується на ті або інші сили американського політикуму. Саме у Вашингтоні знаходяться багато нитки управління Україною і саме звідти Петру Порошенко може прилетіти реальний термін.
Поки ж у США всі зайняті передвиборчою кампанією, в якій обидва головних учасника – трамписты і демократи збираються використати українську карту. Але якщо союзники Ігоря Коломойського і відповідно Володимира Зеленського поки тільки рвуться до влади, лягли під Дональда Трампа і готові дати на його користь будь-які свідчення соратники Петра Порошенка поки можуть почувати себе у відносній безпеці. До кінця 2020 року, звичайно, а там «куди крива американської мрії виведе».
А світова ситуація показує, що вивести вона може куди завгодно. І саме тому головних подій у кримінальних справах Порошенко можна очікувати не раніше кінця наступного року, коли багато хитросплетіння внутрішньоукраїнської політики вилізуть назовні і прийде час карати переможених ворогів.
Але не тільки американці впливають на українські події. Поки ще деяка свобода дій є і в руках місцевої влади…
Коломойський проти Порошенка
Отже, що скаже Коломойський. Адже це саме у нього Петро Поршенка відібрав ПриватБанк і саме його видавив на два роки з українського політичного поля. І саме Ігор Коломойський сьогодні має найбільше можливостей нашкодити своєму ворогові.
І тут саме час згадати деталі боротьби двох олігархів і подивитися за якими правилами та велася в 2015-16 роках. Відняти «ПриватБанк» Порошенко міг у Коломойського ще в 2015-му. Про це тоді багато говорили, але далі розмов справа не пішла. Між тим саме ця передишка дозволила Коломойському організувати остаточне пограбування «системоутворюючого банку України, і значна сума з сотень мільярдів гривень збитків утворилася саме в цей час.
Тобто Порошенко по суті не пограбував Коломойського (як він каже), а дозволив йому вийти в кеш, з одночасним відходом того з великої політики. Це була домовленість двох супротивників, яка дотримувалася і далі. Так, саме так. Порівняйте з якою люттю Київ працює проти Росії на нафтогазовому напрямку і як мляво на цьому тлі виглядають спроби повернути в країну «вкрадені Коломойським активи Привату». Україна проти нього грала практично в піддавки, що ще більш наочно видно в питанні розслідування проти Коломойського справ агентами ФБР. Їм Порошенка чомусь досі так і не надав «вбивчих матеріалів», які у нього напевно є.
А звідси мало ймовірно, щоб і Коломойський зі свого боку педалював питання ув’язнення екс-президента України, незважаючи на те, що він може сьогодні це дуже легко зробити під оплески більшої частини населення України.
Що ми побачимо далі? Багато шуму. Будуть навіть кримінальні справи, щоб не розчаровувати виборця. Може навіть посадки декого з колишнього оточення екс-президента. Але ось його самого, найімовірніше, поки залишать у спокої. На жаль…
Thanks!
Our editors are notified.