Останні пару років в патріотичному таборі наростав незвичний гомін

Останні пару років в патріотичному таборі наростав незвичний гомін.

Якщо раніше приводом для гула був тільки Донбас (чому не допомагаємо, не захищаємо, не забираємо), то з недавнього часу – м’якість влади по відношенню до несистемної опозиції.

Вже не знаю, чи став цей гул тригером рішення про жорсткі заходи, але ми спостерігаємо зовсім не грайливу реакцію влади на те, що в патріотичному таборі прийнято вважати черговий репетицією чергового майдану.

Справа про отмытом мільярд, арешти за серйозною статтею і цілком собі зримі контури майбутніх посадок організаторів та активістів.

Ті з них, кому вчасно злили, що буде далі, тихо звалили.

Патріотичний табір схвально хмикнув і поїхав відпочивати в Крим. Гомін стих.

Це смішна помилка так званих лібералів – вважати, що патріотичний табір завжди за владу.

Ці хлопці і дівчата, серед яких багато моїх близьких друзів, не за владу. А за свої уявлення про те, куди має йти Росія. Так виходить, що сьогоднішня влада – загалом і в цілому – найчастіше веде Росію саме туди.

Саме тому патріотичний табір майже не чути. Як того глухонімого хлопчика з анекдоту, у якого суп виявився пересолений.

Ось ця оманлива тиша та гладь, Божа благодать дозволяє маленькій, але гучної тусовочке безтурботно не знати, наскільки велика, безкомпромісна і могутня сила гуде десь там, за межами твиттеров і телеграмов і взагалі публічного дискурсу.

Не дай нам всім Бог почути наростаючий гул цієї сили, якщо суп раптом здасться їй пересоленим.