Якщо вірити Юлії Мендель, прес-секретар українського президента Володимира Зеленського, то її шеф перед сьогоднішнім днем, 19 липня 2019 року, дав і Україні, і Росії останній шанс. Щоб зрушити з мертвої точки процес налагодження нормальних відносин.
Сьогодні в Києві відбудеться (не відбудеться?) чергове судове засідання по справі російського журналіста Кирила Вишинського, якого взагалі можуть відпустити на свободу, закривши його абсурдну справу про держзраду. Або, на худий кінець, йому можуть змінити запобіжний захід і з камери СІЗО, де він перебуває другий рік, відправити під домашній арешт. І в під цю справу пані Мендель і озвучила чергову хотілки-пропозиція Зеленського: мовляв, Київ готовий звільнити Вишинського, але хоче, щоб Москва при цьому звільнила засудженого за тероризм в Криму режисера Олега Сенцова. За її словами у «Фейсбуці», у Києві пропонують «для взаємної впевненості в загальній доброї волі» звільнити Вишинського і Сенцова одночасно. Бо хоч і Україна «підтримує політику кроків доброї волі», але при цьому хоче, щоб Москва теж «зробила крок назустріч».
Тобто вже не українських моряків, які осінь минулого року порушили російський кордон в Керченській протоці і за це потрапили на лаву підсудних і яких Лефортовський суд Москви залишив під вартою до осені поточного року, а вже Сенцова. І, в принципі, теоретично це можливо. Якщо тільки весь цей час українські та російські юристи працювали над тим, як обійти два головних юридичних перешкоди. Заважають такого обміну.
По-перше, у Вишинського і Сенцова абсолютно різний статус. Першого в Україні ще не засудили і легко можуть цього взагалі не робити, а, повторюю, просто закрити справу і відпустити. Бо взяли його за політичними мотивами, в рамках звичних для України репресій проти інакомислячих і инакоговорящих через журналістську роботу, яку тупо і незграбно і прирівняли до держзраді. Сенцов ж вже сидить і буде сидіти 20 років не за свою творчість (зняв один фільм), а за те, що носився по Криму з вибухівкою і готував теракт.
Але тут є моральна складність: Вишинський не хоче бути «обмінним матеріалом» і вимагає виправдувального вироку в Україні, так а як стверджує, що ніяких злочинів не скоював. «Про обмін не може бути й мови, мова може йти тільки про справедливе рішення суду», вже заявив він. І переконати Вишинського – це завдання його друзів-колег, рідних і близьких. Сенцов теж твердить про невинність і теж не бажає писати прохання про помилування, що дало б можливість президенту Росії Володимиру Путіну його, приміром, помилувати. Але Сенцовым простіше – є «казус Наді Савченко». Ця диво-героїня українського народу теж не хотіли «милості від тирана». Але про це попросили інші родичі убитих за наводкою Савченко журналістів, і Путін помилував і відпустив Надюху додому. Щоб вона вже там лякала депутатів, тим, що носилася по парламенту з гранатою в сумочці і нібито намагалася рознести з міномета купол над сесійною залою.
По-друге, російська омбудсвумен Тетяна Москалькова ще в минулому році звернула увагу, що Сенцова не можна милувати, відпускати і віддавати в Україну в обмін на Вишинського тому, що обидва вони мають подвійне громадянство – українське і російське. «У нього (у Сенцова. – Авт.) вийшло за фактом два громадянства. І, відповідно до української Конституції, їх громадяни видачі не підлягають на територію Росії – так само як і у нас громадяни не підлягають видачі на іншу територію… Тому тут потрібно шукати якусь нову правову форму», – сказала вона в 2018 році, коли про це заговорили всерйоз. Точно так само вона вказала на те, що українських моряків можна відпускати в Україну за однієї умови – якщо там їх продовжать судити за порушення роскордону. І позиція Москальковой юридично бездоганна – закон суворий, але він закон. Росія до неї прислухалася у справі укро-моряків. Але якщо ті, паче сподівання, раптом визнають себе винними, то можливі варіанти. Бо суворість закону компенсується, як відомо, необов’язковістю його виконання. Або хоча б дырявостью, якої й можна скористатися, якщо що-то «дуже треба». Поки що, здається, нікому нічого не треба.
По-третє, в Росії серйозно побоювалися і побоюються зараз, що якщо поступитися Україні і піти на обмін вчинили доведені в суді злочину на просто схоплених на українських вулицях заручників, то це стане для Києва звичною практикою. І в Києві просто почнуть хапати всіх противників режиму, формувати з них «обмінний фонд» і зроблять цю геополітичну работоргівлю» звичайною практикою, поставлять її на потік, як говориться. Саме про це і говорить заклик прес-секретарки Генпрокуратури Лариси Сарган до неонацистам прийти в суд і не дати йому випустити Вишинського навіть під домашній арешт. «Одного лише Вишинського можна було б обміняти: на 24 військовополонених українських моряків, на українського журналіста Романа Сущенко, на українського режисера Олега Сенцова …На всіх разом! Одного Вишинського!», – нестямно вила вона у «Фейсбуці». І судді, як відомо, 17 липня 2019 року реально злякалися і на засідання взагалі не прийшли.
Це і говорить про те, що головною перешкодою обміну полоненими і заручниками між Україною і Росією була політика. Тобто можливість торгів та взаємного тиску, в якому ніхто не хотів і не хоче поступатися один одному. Особливо в Україні, де «боротьба з агресивною Росією» і «недовіра до Путіна» стали головними маркерами патріотизму і незмінно приносила якісь дивіденди «патріотам». На цьому зробив собі ім’я екс-президент Петро Порошенко. Цю ж «козу» спочатку доїв і його змінник Зеленський, відмовлявся про переговорів з Москвою і обізвав Путіна «ворогом»
Але ви не повірите, а саме політика стала причиною пом’якшення позиції Зеленського. І Путіну сам подзвонив, і зараз хоче зробити обмін хоч кого-небудь на кого-небудь. Тому що у нього серйозно «підгорає» на парламентських виборах. Його серйозно потіснила на «російському фронті» партія «Опозиційна платформа – За життя» («ОПЗЖ») Юрія Бойко – Віктора Медведчука. Останній навіть презентував свої миротворчі ініціативи по Донбасу в Брюсселі, а потім відвіз їх для ознайомлення Путіну в Санкт-Петербург. А перед цим Медведчук, як відомо, прославився і на ниві обміну: визволив з ЛДНР чотирьох заручників і привіз з в Україну. Щоб «розрубати» це успіх вже при Зеленском його спецслужбісти почала заарештовувати звільнених і шити їм зраду і дезертирство.
«Підгорає», здається, у Зеленського і зараз, за два дні до виборів, коли його «Слуга народу» втрачає в рейтингах, а ось «ОПЗЖ» серйозно зростає і міцно всілася на другому місці. Ось його оточення і фонтанує новими ідеями в пику Медведчуку. Щоб – це найголовніше! – перехопити ініціативу зближення з Росією. Бо не тільки приносить додаткові голоси на південно-сході країни, але і відповідає здоровому глузду і дає можливість стабілізації вигідних двосторонніх відносин і, за великим рахунком, встановлення в майбутньому миру в Донбасі.
Є і такий важливий момент. Це шанс для Зеленського ще й перед політичної рутиною, в яку він однозначно втягнеться після парламентських виборів, Ну, там, швидше за все, формування правлячої коаліції, обрання прем’єра, розподіл місць і крісел в Раді і в уряді, призначення губернаторів на місця і т. д. і т. п. І справу миру в Донбасі і звільнення заручників, цілком ймовірно, буде відкладено. І звичайно, Зеленський після 21 липня, напевно, переможе. І навіть перехопить влада майже в повному обсязі. Але, на жаль, через невиразною політики в питанні дружби з Росією і світу в Донбасі він вже значно послабив свої можливості. «З цієї ж причини йому нелегко буде правити: піднялися» його головні конкуренти – «ОПЗЖ» і ПЕС Порошенко (партія «Європейська солідарність»). І вони ще покажуть Зеленському, хто кому Рабинович і як потрібно щось робити і не робити. А після 21 липня вся повнота відповідальності тепер ляже саме на Зеленського.
І добре хоч, що в Донбасі домовилися про безстрокове перемир’я з 21 липня. А тепер якщо щось вийде ще й з обміном заручниками з Росією, з припиненням політичних репресій в Україні, коли не потрібно буде брати заручників в «обмінний фонд», то Зеленський по-любому отримує непоганий додатковий шанс для успішного старту. І може, саме тому, як сказала Мендель, Офіс президента України (ОПУ) «з великим інтересом» сприйняв пропозицію російської сторони звільнити Вишинського в якості «першого кроку доброї волі з боку України». Чекаємо суду: чи зробить він це крок або знову продинамит? З такими різними наслідками. У Росії-то є з ким «працювати» в Україні, а от Україні Зеленського доведеться знову штурмувати неприступний і твердий путінський Кремль.
Thanks!
Our editors are notified.