40 років тому, 2 липня 1979 р. обірвалося життя радянського кінорежисера Лариси Шепітько, відомої за фільмами «Спека», «Крила» і «Сходження», удостоєним світового визнання. Сьогодні її роботи назвали б артхаус, не розрахованим на масового глядача, її ім’я ставлять в один ряд з Андрієм Тарковським, її талантом захоплювалися Мартін Скорсезе і Френсіс Форд Коппола. І з її народженням, і з передчасною загибеллю в 41 рік було пов’язано чимало таємниць і містичних збігів. Яку роль в її долі зіграла Ванга, і чому останній фільм «Прощання з Матьорою» виявився прощанням з самої Лариса Шепітько – далі в огляді.
Лариса Шепітько в молодості | Фото: kino-teatr.ru
Радянський режисер Лариса Шепітько | Фото: kino-teatr.ru і bulvar.com.ua
Відповідно до загальноприйнятої версії і утвердження самої Лариси Шепітько, її батько був персам. Тільки через 8 років після її смерті біографи провели розслідування і знайшли документи, які підтверджують той факт, що Лариса була українкою за національністю. У міському архіві виявили копію свідоцтва про народження, де були вказані ім’я та національність її батька: Юхим Шепітька, українець.
Радянський режисер Лариса Шепітько | Фото: 24smi.org
Після того, як батько залишив сім’ю, в якій росли троє дітей, він не брав участь у їх вихованні, і Лариса ніколи не могла йому цього пробачити. Вона сама поширила легенду про загадкове батька з Ірану, щоб назавжди викреслити з життя свого справжнього батька. Син Лариси Шепітько і Елема Климова Антон пояснював це іншими причинами: «Є сімейна легенда, що одна з прапрабабусь по лінії маминого батька була персиянкой. Напевно, хтось про це дізнався, і моя мама раптом стала іранкою». Плутанина сталася і з місцем її народження – було відомо, що вона з’явилася на світ у 1938 р. в Артемівську, тільки довгі роки помилково вважалося, що це місто в Луганській області. Пізніше біографи знайшли підтвердження того, що це було місто з такою ж назвою в Донецькій області (зараз – Бахмут).
Лариса Шепітько на зйомках | Фото: kino-teatr.ru
У повоєнні роки сім’я переїхала до Львова, де Лариса закінчила школу. У цьому місті часто проходили зйомки радянських фільмів, і одного разу Лариса спостерігала за тим, як йшла робота над «Оводом». Однак її більше зацікавила не акторська гра, а таємниці режисерської професії. З тих пір вона загорілася ідеєю пов’язати своє життя з кіномистецтвом. Після школи Лариса Шепітько поїхала поступати у ВДІК на режисерський факультет. Він тоді вважався «чоловічим», і члени комісії спочатку запропонували дівчині з яскравою зовнішністю подумати про акторське майбутнє. На це вона відповіла без тіні сумніву: «Це рабська професія, це не для мене». І її прийняли.
Режисер на зйомках фільму *Крила* | Фото: 24smi.org
Під час навчання Шепітька зняла дві короткометражки, а її перший повнометражний фільм «Спека» вийшов в 1963 р. Її дебютна робота стала тріумфальною – вона отримала премії Всесоюзного кінофестивалю в Ленінграді і Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах. Через 3 роки вона зняла військову драму «Крила», яку представила в Берліні і в Парижі. Там вона вразила колег не тільки своїм талантом, але і красою. Лайза Міннеллі називала Ларису Шепітько красивою жінкою Європи, а Френсіс Форд Коппола і Мартін Скорсезе захоплювалися її талантом.
Режисер на зйомках фільму *Сходження*, 1976 | Фото: kino-teatr.ru
Але не всі роботи Шепітька отримували таке визнання – деякі просто не потрапляли на екрани. Так, у її фільмі «Батьківщина електрики» з розповіді Андрія Платонова радянська цензура побачила насмішку над політично ладом і релігійну пропаганду і відправила його «на полицю». Та ж доля чекала і фільм «У тринадцятому годині ночі». А драму «Ти і я» цензори змінили до невпізнання, вирізавши багато епізоди. Тільки в середині 1970-х рр. до неї повернувся професійний успіх – після виходу фільму «Сходження», який отримав «Золотого ведмедя» на Берлінському кінофестивалі і перший приз на Венеціанському бієнале.
Лариса Шепітько на зйомках | Фото: kino-teatr.ru
Липень 1977 р. Лариса Шепітько – володарка гран-прі *Золотий ведмідь* за фільм *Сходження* | Фото: kino-teatr.ru
Через 5 років Лариса Шепітько почала роботу над фільмом «Прощання з Матьорою» за повістю Валентина Распутіна, але завершувати зйомки довелося її чоловікові, режисерові Элему Климову. Пізніше він розповідав, що Лариса передчувала свій ранній догляд і була до нього готова. Вона була містиком і вірила в те, що жила вже кілька разів. Одного разу в Чехословаччині вони з Клімовим заїхали в старовинний замок. Увійшовши в зал, Лариса раптом заявила, що вже була тут. Вона побачила стіл зі скатертиною і сказала, що тут колись грали в покер, і що стіл оббитий зеленим сукном. Скатертина зняли – виявилося, це дійсно так.
Лариса Шепітько та її чоловік Елем Климов | Фото: 24smi.org
Лариса Шепітько з сином Антоном | Фото: 24smi.org
За рік до загибелі Шепітька зустрічалася з Вангою. І та сказала, що режисера чекає швидка і швидка смерть. Лариса ні на мить не засумнівалася в її словах і попросила подругу подбати про її сина після того, як це станеться. Вона і сама передчувала свій ранній відхід – вже вирушаючи на зйомки «Прощання з Матьорою», говорила всім, що фільм «Сходження» був її останньою роботою в кіно. Своєму другові, художникові-фотографу Миколі Гнисюку, вона сказала перед від’їздом: «Якщо ти через місяць не приїдеш, ти мене вже не застанеш».
Лариса Шепітько та її чоловік Елем Климов | Фото: kino-teatr.ru
Радянський режисер Лариса Шепітько | Фото: kino-teatr.ru
2 липня 1979 р. Елем Клімов прокинувся рано вранці від кошмарного сну, в якому побачив, як його дружина гине в автокатастрофі. Через кілька годин йому подзвонили про повідомили про те, що «Волга», в якій Лариса їхала на зйомки, врізалася у вантажівку. Автомобіль з невстановлених причин виїхав на зустрічну смугу. Можливо, зіткнення не було б смертельним для пасажирів «Волги», якщо б вантажівка не перевозив цеглу, які від удару засипали легкову машину. У той ранок її вмовляли виїхати пізніше, але вона не погодилася. Роботу над цим фільмом завершував Елем Климов. Тільки він змінив назву: замість «Прощання з Матьорою» залишилося просто «Прощання».
Лариса Шепітько | Фото: kino-teatr.ru
Режисер Лариса Шепітько в 1972 р. | Фото: aif.ru
Лариса Шепітько прожила недовге життя, але за 41 рік встигла зробити багато. Одного разу вона сказала фразу, яку можна було б назвати її кредо: «Дві таємниці в житті нерозривні – таємниця народження і таємниця смерті. Прожити життя, лише відтворивши себе, – невелике діло. Якщо ми якусь частину нашої енергії залишаємо на благо людей – значить, ми вже не померли, вже не марні».
Пам’ятник на могилі Лариси Шепітько | Фото: 24smi.org
Її чоловік так до кінця життя і не змирився з цією втратою. Лариса Шепітько і Елем Климов: Сама трагічна історія кохання радянського кінематографа.
Thanks!
Our editors are notified.