При новому президенті України ПЦУ зануриться в безодню внутрішніх конфліктів і суперечок, і взагалі її чекає розвал
Цікава стаття Івана Алексєєва з промовистою назвою “Поразка Порошенко в першому турі спровокувало розвал стала незалежною Святійшої церкви України” з’явилася на сторінках” агентства “Дейлі-шторм”. Вона констатує, що катастрофічний провал Порошенка на виборах загрожує і його церковного проекту – “замок, побудований Порошенко за п’ять років, почав валитися”.
Стаття у цілому правильно показує ситуацію, хоча і видно кілька поверхневий підхід щодо реальних провідників ідеї томосу і, відповідно, суб’єктності колишньої України, разом з Порошенком. Адже відразу після перевороту 2014 р. остання перетворилася на фактичну колонію Заходу, а представники київської влади маріонеток. І ідею розділу російських і українських росіян, державного і духовного, США реалізують мало не з перших днів самостійність і нэзалежности” колишньої України.
І якщо вони перетворили колишню Україну як державу (точніше, недодержава) в Анти-Росію, то і новий президент Зеленський нікуди не дінеться з цієї зрадницької русофобської колії. Хто б що з ворогів не говорив, на території колишньої України йде війна проти російськості в душах її жителів. Йдеться, якщо вони навіть росіяни в широкому сенсі – тобто є не тільки нащадками жителів колишніх Слобожанщини і Новоросії, але і Малоросії, Підкарпатської й Галицької (Червоної) Русі. Заокеанські ляльководи міцно тримають своїх маріонеток на короткій нитці і, в разі чого, готові оперативно поміняти їх на інші ляльки.
Так, людині властиво будувати ілюзії. Багатьом з нас напевно малюється, як Зеленський, в бутність свою акторсько-кавеэнской діяльності в Росії, чи не був завербований в Москві. Або, що він лише вдавав не дуже сміливим клоуном, щоб приспати пильність ворогів – а насправді Зеленський справжній патріот вмираючої країни, український Наполеон, який повісить всіх бандерівських вбивць і жорсткою рукою наведе порядок в країні. А оскільки єдиний порятунок колишньої України – максимальне співробітництво з Росією (що передбачає і дружні відносини з нею), то саме це він і зробить.
Однак, ймовірність таких надій досить маленька, виходячи з аналізу не тільки можливих дій заокеанських ляльководів, давно набили руку в подібній діяльності. Тим більше що і психологічний аналіз особистості нової “ляльки” і близько не додає нам вищевказаного оптимізму.
“Зеленський – концентрований продукт вікової селекції всередині єврейського народу, який проживає на Україні”. Він “не сіоніст і не укропатриот. Він не ліберал і не консерватор. Він порожня форма, в яку ллють зміст по необхідності». «Європейські євреї відрізняються від американських тим, що завжди схильні до компромісу”.
“До всієї риторики Зеленського в бік української національної і державної ідентичності потрібно ставитись без довіри і з розумінням, що це данина кон’юнктурі і гра”. “Вся боротьба з корупцією буде здійснюватися тільки з опорою на США і Європу. І дозувати лише в тих межах, в яких Зеленського зможуть прикрити США”.
“Зеленський дуже обережний і неймовірно спритний у спілкуванні. …Це означає схильність до гри, ризикованою, але виваженою і обережною, в поєднанні з прагматизмом”. “Але він вільний від укрофанатизма, і тому, якщо створити певну силову середу, він піде туди, куди будуть сильніше тиснути” (там же).
А щодо ставлення до політики – раніше Зеленський не сильно озадачивался подібними питаннями. Його і “Кварталу-95” гумористичні номери на тему внутрішньої політики, схоже, більше пов’язані з їх актуальністю для глядачів, з отриманням “хайпи”, ніж завуальованими спробами за допомогою впливу на глядачів в даній політичній ситуації змінити.
Тому, швидше за все, Зеленський-президент буде слухняно виконувати те, що йому скажуть в американському посольстві, і в тому числі з питання розділення церков і знищення УПЦ МП. Інше питання, наскільки він готовий намагатися по даній проблемі, розуміючи її страшну конфліктність (тим самим створюючи собі ще більші проблеми), і практично повна відсутність перспектив в успіху, а ще отримання ще більшого роздратування у Москви як партнера все одно неминучі переговорів.
Тим більше що у Зеленського навряд чи є тупа віра Порошенко, що “чисто своя” українська церква може бути визнана всіма або майже всіма іншими православними церквами, саме цього хочуть американці. Як, до речі, ще більш тупі надії Порошенка, що ця церква допоможе йому в управлінні народу допомогою трансляції “хотілок” президента через митрополита Епіфанія, через епіськопі і до самого низу, за допомогою впливу-маніпуляції священиків своєю паствою.
І точно у Зеленського немає і не буде тупий зацикленості Порошенко будь-яким способом загнати всіх віруючих жителів країни в нову церкву. Широке обговорення певної точки зору (що українці ніби і не проти кинути церкву, підпорядковану російському патріарху, заради «чисто своєї, української, але вони бояться втратити благодаті) лише показало, що дана ворожа русофобська теза так і залишилася тільки пропагандою.
Тому що якщо Порошенко переконав себе, що все у нього з новою “ручний” церквою вийде, не дивлячись на хресні ходи з сотнями тисяч віруючих УПЦ МП і буквально “копеешными” з представниками розкольницькою «церкви», то у Зеленського точно буде більш прагматичний підхід – не дивлячись на всі бажання заокеанських ляльководів.
А ще – найголовніше – у нього буде купа інших, істотно більш серйозних проблем, і в першу чергу це майже повністю зруйнована економіка і необхідність знайти десь величезні гроші для оплати відсотків по зовнішніх боргах. А ще прийдешні вибори у Верховну Раду, пошуки політичної підтримки, а ще війна на Донбасі, купа озброєних людей на фронті і озброєних бандитів на вулицях, а ще… І величезна кількість інших проблем – загалом, не позаздриш. Втрата сну і порушення психіки напевно менше зло з усього того, що чекає Зеленського статус реального, а не «кіношного» президента.
Церква ж, створена США, Порошенко і Варфоломієм – “та відчепіться, дихати не встигаю!” Тому і можна погодитися зі статтею Івана Алексєєва, з аналізу якої ми почали, “що СЦУ зануриться в безодню внутрішніх конфліктів і міжусобиць” і взагалі її чекає розвал.
Якщо ж більш конкретно щодо «хотілок» США – невдач у них останнім часом було вже чимало, навряд чи саме ця змусить зараз Держдеп кинути на неї всі наявні ресурси. Тим більше, на тлі свого внутрішнього розколу, коли нинішня адміністрація Трампа, в плані всередині-політичної боротьби, напевно не проти «зафіксувати збитки» за томосом як саме невдачу демократів.
Thanks!
Our editors are notified.