Прийде час садити Петрушку?

За українською традицією перезавантаження влади має супроводжуватися складенням ритуальної жертви в особі колишнього президента. У 2014 році «щасливий квиток» політичного козла відпущення урвал для себе Петро Порошенко і, судячи з особистим фінансовим результатами, не прогадав. Принаймні до моменту відставки. Тепер йому залишилося проявити у всій повноті свої хвалені борцівські якості, щоб не бути порваною на шматки своїми колишніми колегами та іншими численними «друзями» з української верхівки.

Але поки Петро бадьориться і навіть заявляє про свої президентські амбіції на 2024 рік. «Так, я залишаюся в політиці і новому президентові я готовий допомагати порадами, якщо він їх потребує. Я хочу допомогти запобігти тому, щоб ми не втратили досягнутого, як це вже було 100 років тому. Ціною, яку ми тоді заплатили за втрату своєї незалежності, геноцид українців під час Голодомору 1932-33 років, це були спустошення під час Другої світової війни і комуністична спроба погасити український патріотизм. З Божою допомогою ми не можемо допустити подібного», – заявляє Порошенко.

Тим часом заслужений діяч юридичних мистецтв України Андрій Портнов повернувся в Київ і вже просить ДБР внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, ймовірно, скоєних Порошенко та іншими особами під час дій, пов’язаних із здійсненням переходу корабельної групи ВМС ЗСУ з Чорного в Азовське море, та почати досудове розслідування.

На цьому Він не зупиняється і подає проти Порошенка ще три позови: про відмивання Порошенко вкрадених у армії коштів через офшорні угоди про фактичне заволодіння телеканалом «Прямий» через підставних осіб і офшорні кошти і про спробу узурпації судової влади. Він також заявляє про те, що буде домагатися в суді арешту всіх активів колишнього президента.

У той же час у багатьох оглядачів складається враження, що озвучені Портновим теми мають сумнівні шанси на успіх у судах, а діяльність самого заявника має характер політичного піару в контексті майбутньої парламентської кампанії. Репутація Портнова як одного із стовпів української судової корупції змушує засумніватися в щирості його намірів і змушує шукати в його виведення на передову боротьби «з папередниками» корисливий інтерес.

Тим не менш «посадка петрушки» відігравала роль одного з головних передвиборних цукерок для українського електорату, які забезпечили перемогу Володимиру Зеленському. Довірлива українська публіка щиро сподівалася на справедливе відплата «винуватцеві всіх їхніх бід». А більш серйозні питання, які при бажанні можна було б поставити екс-гаранта, дійсно існують.

Так, за версією “Страна.UA” ключовими темами, які можуть лягти в основу кримінальних справ проти Порошенка, можна вважати: “ситуацію із заводом “Кузня на Рибальському”, чиїм власником де-юре аж до недавнього часу виступали структури Петра Порошенка і його одного нардепа Ігоря Кононенка; скандал з розкраданнями в “Укроборонпромі”, де, як показало розслідування журналістів Bihus.Info, наживали сотні мільйонів на контрабанді і завищених вартостях особи з найближчого оточення гаранта Конституції, в тому числі екс-секретар РНБО Олег Гладковський; скандальну схему “Роттердам+” і зловживання у сфері енергетики”.

Експерти також розглядають сценарій атаки на оточення Порошенко, яке в обмін на припинення переслідування може дати додатковий, а головне, фактичний компромат на свого колишнього «Тата». Очевидно, що досвідчений злодій Порошенко навряд чи міг залишити документальні свідчення і свої особисті «відбитки» у незаконних операціях. Тому пошук свідків, здатних під присягою надати проти нього компрометуючі матеріали, міг би мати велике значення для українських або зарубіжних судів.

Одночасно слід розуміти, що в кожному з потенційних кримінальних справ практично нереально звалити всю провину персонально на Порошенка. Звичайно, для всієї майданної команди такий варіант був би ідеальним, але його важко було б назвати правовою. Говорити ж про те, що «нова» українська влада в особі абсолютно безпринципні «креаклов» і комерсантів середньої руки раптом буде морочитися знесенням всього пантеону героїв «великої революції гідності» немає ніяких підстав. Смачно їсти і солодко спати їм ніхто не заважає і в існуючій системі координат. Та й великі дядьки, які замовили п’ятирічний концерт «95 кварталу» на Банковій, не велять їм особливо метушитися.

Але як би то не було, сьогодні в Україні активно обговорюється питання, наскільки серйозними є шанси на ліквідацію Порошенка як політика внаслідок його залучення до кримінальної відповідальності? Чи входить у плани модних нині на Україні політичних «сценаристів» шоу-переслідування колишнього президента і що є його кінцевою метою: реальний тюремний термін, вигнання за кордон або банальна мильна опера без кінця і початку?

Судячи з того, що для президента Зеленського найважливішим з мистецтв є, як відомо, кіно, поки реалізується третій варіант. І справа не в тому, що на Україні зараз важко знайти відповідного виконавця – той же Юрій Луценко з радістю, за прийнятну кар’єрну ціну засадив би кума «за грати». Однак для «незалежної» України такі резонансні рішення вимагають особливо ретельного узгодження з іноземними друзями. Тому Порошенко і не поспішає рятуватися втечею, як це йому пророкував ще в лютому місяці великий знавець американської внутрішньої політики, професійний борець з корупцією Сергій Лещенко.

Серед можливих місць для екстреної евакуації Порошенко традиційно називають Іспанію (будинок в Марбельї) та Молдови (бізнес-зв’язки). Пофантазувавши, до цього списку можна додати Польщу, Ізраїль, Німеччину, Канаду і будь-яку країну світу, де можна спокійно сховатися від нещадної і суворої руки української феміди з її «бездоганною репутацією. У всіх ще в пам’яті те, з якою легкістю падали одне за іншим справи, висунуті Києвом проти членів «завзятою і бойовий» команди Януковича.

Поки ж Порошенко не поспішає збирати валізи, сподіваючись не тільки на горезвісні гарантії західних партнерів (ціну їм він дуже добре усвідомлює), але і на потрапляння в новий парламент, а також можливі домовленості з партнерами по багаторічному бізнесу по розкраданню країни.

Комфортній для нього ситуацію не назвеш. Порошенко йде По сліду мстивий Коломойський, точить зуби Фірташ, завжди рада «підставити плече» Тимошенко. Ось вже і Саакашвілі Зеленський повернув українське громадянство, а значить, шуму навколо персони екс-президента значно додасться. Але з властивою йому впертістю він буде боротися за своє майбутнє. І головною його політичної захистом буде вірність української «еліти» «ідеалам майдану», прихильники якого не ризикують добивати одне одного, щоб усім разом не втратити з таким трудом нажите в революційній боротьбі.

Перспективи Порошенко, однак, ускладнюються незрозумілими брожениями за океаном. Якщо українську феміду завжди можна приручити, залякати або послати подалі, то американське правосуддя в деяких випадках здатне проявляти неабияку принциповість. І там вже заслуги перед українським народом у справі відбиття російської агресії ніхто в рахунок брати не буде.

Глава Білого дому Дональд Трамп розраховує на те, що Міністерство юстиції США, що виконує також функції генеральної прокуратури, розгляне питання про те, чи влада низки країн, включаючи Україну, причетні до початку розслідувань проти нього в США до або після виборів 2016 року.

Відомо, що українська політична верхівка і кадрова дипломатія активно включилися пару років тому у передвиборчу гру на боці Хілларі Клінтон. Порошенко, звичайно, вистачило розуму особисто не розміщувати в соціальних мережах антитрамповские фотожаби і заборонити це робити Клімкіну, який був готовий на все. Але чи можна повірити, що активне залучення в конфлікт між демократами і республіканцями українського посла в США Чалого та інших діячів, як і активне просування справи «амбарной книги ПР», відбувалися без відома гаранта?

У цьому контексті Порошенко не є самодостатньою метою у внутрішніх американських розборках. Але якщо рубка політичного лісу напередодні чергових президентських виборів у США активізується, він цілком може перетворитися в одну з трісок, ставши для заокеанських друзів просто сучим сином, що втратив жадану приставку «наш». І ось тоді відсутність ізраїльського паспорта і «остаточнэ прощавай» з Росією можуть йому гірко відгукнутися.

Українському суспільству, звичайно, не на що більше сподіватися, як на показове шоу з посадкою самого Порошенка. Але, швидше за все, роль реальних козлів відпущення доведеться грати тим, кому особливо нікуди бігти. У Петра ж поки варіантів багато. Тим більше в контексті парламентських виборів, де він збирається підгортати рідну Вінницю з усією силою своєї вродженої «Європейської солідарності».

Тим же українцям, які щиро сподівалися на справедливе відплата і втеча «тирана», краще подумати про те, куди бігти самим по мірі подальшої реалізації в країні політики «лібертаріанської національно-визвольної боротьба». У Порошенка на борту в разі чого місць не буде.

Войцех Михальски