Просто дамо грошей, зробимо як в НАТО, і точно переможемо» Росію

Нова військова доктрина Зеленського обіцяє золоті гори заради великого пограбування України

Як і слід було очікувати, в кращих традиціях приказки про нову мітлу, новообраний президент України представив нову військову доктрину держави. Пресі її передав радник глави держави з питань оборони і безпеки – Іван Апаршин. Хоча доктрина і носить ім’я Зеленського, безліч ів сходяться на думці, що реальним її автором є саме він.

Якщо це дійсно так, то справи України йдуть зовсім кисло. Одна справа, коли подібний опус пише людина від питань воєнної безпеки держави просто далекий (Зеленський не служив навіть строкову), і зовсім інше коли подібне несе кадровий військовий, полковник запасу ЗСУ. Почав службу ще в радянській армії, навчався у Військовій академії імені М. В. Фрунзе і пізніше закінчив Національну академію оборони України. Обіймав вищі посади в її структурі міністерства оборони та секретаріаті Кабінету Міністрів протягом чотирнадцяти років.

Незважаючи на гучність назви, до поняття саме військової доктрини держави опублікований опус відношення не має. У будь-якої серйозної країні під такою назвою завжди фігурує досить чітко структурований документ. У ньому викладається підсумок аналізу всіх ключових факторів, що безпосередньо впливають на національну безпеку на довгостроковий період. Як правило, від 10 до 20-25 років.

Сухою мовою без емоцій описується, яким бачиться очікуване майбутнє. У чому, як і чому в ньому можуть виникнути ключові загрози. Хто буде ворогом, і якими можливостями він стане розташовувати. Якими глобальними методами і способами згаданим загрозам збройні сили країни стануть протидіяти. Саме звідси випливають як чіткі формулювання завдань збройних сил на вказаний період, так і конкретні цілі військового будівництва. Які потрібні війська. Скільки і якої їм потрібно техніки. Де вони повинні розташовуватися. Як діяти в конкретних варіантах розвитку подій.

Кому цікаво, може почитати нинішню військову доктрину Росії, порівняти з аналогічним американським документом або, наприклад, поглянути на французьку. Різниця видна неозброєним поглядом.

Все, про що йдеться у “воєнній доктрині Зеленського” це гроші. Явним чином – які обіцяють платити. Неявним – які передбачається пиляти. В якості маскування текст рясно приправлений популярними народними мріяннями про західний вибір.

Як і в доктрині Порошенко, зараз про сенс і призначення збройних сил країни не згадується теж. Мабуть нібито самоочевидності відповіді. Росія захопила Крим і веде завойовницьку війну на Донбасі. Стало бути, спеціально пояснювати мету та завдання ЗСУ – потреби немає.

Також відсутня скільки-небудь виразне опис хоча б оперативного рівня проблем і шляхів їх вирішення – якими саме способами українська армія адекватні їй завдання має вирішувати. Все зводиться до єдиної мантрі – треба реорганізувати війська під стандарти НАТО. На цьому шляху позначені три ключових репера.

По-перше, в гранично стислі терміни перевести штати органів військового управління на J-, G – і S – структури. Кажучи по-російськи, скопіювати штабний функціонал просто тому, що “у НАТО зроблено так”.

По-друге, розділити повноваження вищого керівництва збройними силами між президентом (який одноосібно здійснює стратегічне командування), генеральним штабом (тільки планує операції), штабами видів збройних сил (займаються навчанням і комплектуванням) та об’єднаними оперативними штабами (безпосередньо ведуть бойові дії на тактичному рівні безпосередньо на території). По суті, це теж чисто механічна калька з американської структури без найменшого розуміння її змісту, причин виникнення і особливостей функціонування.

Ну, і по-третє, Зеленський голосно пообіцяв військовим багато почестей, слави і, природно, грошей. Мобілізаційний принцип повністю замінюється суворо добровільним. Зате всі поголовно стануть якісно навченими і ще крутіше оснащеними професіоналами, здатними порвати на стрічки кого завгодно, включаючи орди мордорских орбітальних кінних водолазів.

Правда, вже зараз “з місць” починають лунати здивовані запитання. Зеленський обіцяє через п’ять років довести виплату пересічному до 30 тис. гривень на місяць. Враховуючи, що сьогодні, за паперів, покладається 24 тис., виходить що забезпечення додасться всього на 6 тисяч. За п’ять років?

Іронія подій полягає в тому, що приблизно те ж саме вже зробив Порошенко. У 2017 році оклад рядового ВСУ був піднятий з 2837 до 8000 гривень в тилу і до 11900 разом з бойовими надбавками в зоні АТО. Капітани стали отримувати від 11 тис. мирних умовах і 18300 – у бойових.

Нові цифри Зеленського з поточної реальністю б’ються не дуже. За красивими загальними словами нових обіцянок взагалі не варто зовсім нічого. Принаймні, скільки-небудь суттєвого і конкретного. Хіба що збільшити оклади на 25% протягом 5 років. При цьому без найменшого обліку негативних наслідків прогресуючого розвалу української економіки.

Втім, у нього немає навіть цих грошей. Аналогічна мета проголошувалася ще в 2013 році. На її досягнення потрібно 4,4 млрд доларів. Важливий момент – в умовах мирного часу. Зараз країна веде війну, що збільшує витрати від 4 до 5 разів. З урахуванням 3,67 різниці в курсах, тільки на доведення ЗСУ до стандартів НАТО лише по одному параметру – посадові оклади та матеріальне забезпечення, Зеленському потрібно десь знайти 646,8 млрд гривень, що відповідає 49,5% доходної частини бюджету України за 2019 рік.

А якщо згадати, що під стандартами НАТО новий главкомверх Незалежної співвідношення цільових напрямків витрачання військового бюджету країни бачить як 50% на утримання, 30% – на переозброєння і 20% – на підготовку військ, то цифри вилазять і зовсім фантастичні. Сума витрат на оборону повинна скласти 1,29 трлн гривень, тоді як весь її бюджет у поточному році зверстано в 1,26 трлн.

Тут навіть немає потреби намагатися пояснювати принциповість різниці між найманцями і захисниками Вітчизни. А коли модернізацію армії зводять лише до розміру окладів, то крім найманців нічого вийти не може. Але навіть не в цьому суть. Гаразд. Нехай. Країна має своїх захисників добре годувати. Де вона обіцяні гроші на це все візьме? Скасує пенсії, дотації і взагалі всі інші держвидатки? Або за п’ять років наростить реальний ВВП у два рази? Серйозно?

Виходить, Зеленський бреше? Строго кажучи, не особливо. До нього точно такі ж казки українцям вже розповідали двічі. Спочатку літа 2014 року, коли замість окозамилювання Києву раптово потрібна справжня армія. Місцевий менталітет диктував найпростіших хід: ми дамо хороших грошей, і тут же знайдуться місцеві патріоти, що згодні за них воювати.

Ну, як дамо, пообіцяємо. Потім, коли після двох розгромних котлів гостро знадобилося армію знову відновлювати, Київ знову пообіцяв припинити мурижити з виплатами і обіцяне таки видати. Але виконувати це почав тільки через два роки. Та і то з дуже великим скрипом і численними посиланнями на відображення російської агресії як універсальне виправдання.

Так що нинішня “доктрина” по суті, нічим, крім розміру цифр, від попередніх сублімацій українських свідомих мрій не відрізняється особливо нічим. Її неисполнимость очевидна, але, як в будь-якої мрії, несуттєва. Виконувати обіцяне на практиці все одно ніхто не збирається.

А ось що робити дійсно будуть, так це звільняти армію від непотрібних запасів і непрофільних активів. Що мається на увазі під запасами – не дуже зрозуміло. Більш-менш застосовується в цивільному сектора там розпродано і розтягнули давно. Після аврального заповнення втрат бойової техніки після компанії 2014-2015 років на складах ВСУ залишився справжній непотріб, придатний хіба що на металобрухт.

Певний інтерес можуть становити хіба що боєприпаси. Зокрема, залишилися від СРСР (і пізніше ще дозакупленные у східно-європейських країн НАТО) протитанкові комплекси. Вони на Близькому Сході, в Африці і Південно-Східній Азії все ще затребувані. Особливо за демпінговими українським цінам.

Проте все зазначене насправді є лише димовою завісою для легітимізації єдиною стоїть фрази у всьому документі. Збройним силам України сьогодні належить багато землі. В буквальному сенсі цього слова. Ось її зараз і передбачається “використовувати більш раціонально”. Ні, звичайно ж, не продавати. У всякому разі, не відразу. Але ж не варто забувати, Батьківщина в небезпеці, без переходу на стандарти НАТО рішуче, швидко потрібно дуже багато грошей, а тут стільки всього цінного і безхазяйного…

Ні, в концепцію щирості нового “в схемах не замазанного” президента можна було б і повірити, якби не кілька нюансів. Все це за минулі п’ять років там вже було. Рівно в аналогічному вигляді. Ефективно пристроювати безхазяйне майно сьогодні стануть ті ж самі люди, які його пиляли в 2014-2015 роках, і в яких його потім у свою кишеню повертав Порошенко. До речі, на підставі судових рішень на підставі розбазарювання та інших фінансових махінацій. Що дозволяє думати, ніби цього разу вийде не так, як минулого, се таємниця велика є.

Це навіть якщо не чіпати таку дрібницю як українські закони. За ним посадові оклади служивим визначаються на підставі виділення Кабміном з бюджету країни кошторису військових витрат, тоді як виручка від продажу військового майна зараховує у позабюджетний фонд, розподілом якого зараз займається взагалі незрозуміло хто. До виборів – люди, підконтрольні Порошенко. І вони не можуть пояснити, куди поділися зібрані волонтерами у допомогу армії і зараховані туди 158,8 млн гривень.

Можна все перераховане називати саме військовою доктриною – питання риторичне. А ось що це проект по приватизації останніх цінностей центральної влади – абсолютно однозначно. Він напрочуд добре вкладається в концепцію утилізації залишків централізованого української держави в його нинішньому вигляді. Питання лише в конкретизації прізвищ утилізаторів і не більше того.

До речі, реанімація ідеї відмови від призовного принципу комплектування взагалі виглядає відвертим сюром. За п’ять хвиль мобілізації ВСУ з великим трудом нагорнули 104 тисячі призовників. У 2019 строки їх служби закінчуються. Звідки в нинішній країні Зеленський мріє набрати їм на заміну стільки добровольців – питання дуже цікаве.

Але якщо серйозно, то всім стане добре. Чисельність ЗСУ сама собою скоротиться приблизно вдвічі, в тому числі, бойових частин – відсотків на 70-80. І війна на Донбасі закінчиться сама собою. Але це навряд чи. Принаймні, до закінчення дерибану “непотрібного армійського майна”. А так то так, в усьому винна «російська агресія».