Путін оголосив доктрину глобального протистояння з США

Виступ Путіна не залишило сумнівів у нових підходах до зовнішньої політики Росії

Протистояння з Британією і США завжди було основою політичного курсу Росії, однак для пострадянської політичної еліти сказане Путіним у другий день Петербурзького міжнародного економічного форуму-2019 було неймовірною зухвалістю. Це стало катастрофою всіх канонів і колишніх орієнтирів.

Те, що Путін сказав з головної трибуни форуму в п’ятницю, 7 червня, увійде в історію як друга Мюнхенська промова. Можна пошукати аналогії в Фултонській промові Черчілля, з тим лише винятком, що мова Путіна не була такою пристрасною і безапеляційною. Путін давно здобув репутацію політика, чий залізний кулак завжди одягнений в оксамитову рукавичку.

Але суть від цього не змінюється: Путін вперше на весь світ оголосив про те, що Росія більше не визнає сформованої системи світового панування США. Більше того – Росія кидає цій системі тотальний виклик і об’єднується в цьому протистоянні з Китаєм і усім іншим світом, точніше з тими його частинами, які не втратили волі до порятунку від американського ярма і шукають силу, до якої могли б у цьому протистоянні примкнути.

В цьому є різниця: не визнавати де-факто, визнаючи де-юре, і перестати визнавати де-юре, відкрито оголосивши про те, що відтепер у світі офіційно існує два блоки: ті, хто з США, і ті, хто проти них. І Росія з тими, хто проти США. Цей вибір буквально вистражданий нинішньою політичною елітою Росії. Точніше, вистражданий її авангардом, її провідними групами, тими, хто входить у найближче оточення Путіна і будує свою могутність при опорі на державу, його міць і суверенітет.

Ці групи розуміють, що їм в Росії протистоять могутні сили, мають зовсім іншу концепцію панування, ті, хто будує свою позицію на основі опори на фінансово-політичні кола Британії та США, чиї діти там живуть і навчаються, а бізнес вони тримають в англосаксонській юрисдикції.

Ці сили вимагають підпорядкування національних інтересів Росії та її правлячого політичного класу інтересам правлячих кіл Англії і США. Бо саме в такій якості вони потрібні цим правлячим колам і саме в їх пануванні бачать і свій шанс до процвітання. Але все більше і більше в еліті Росії позначається розкол, і Володимир Путін акуратно стримує гостроту протистояння розколовся елітних груп.

Бо дуже непросто бути арбітром у такій ситуації, пов’язуючи воєдино економіку, пропаганду, армію, спецслужби, регіональні і федеральні еліти, смыкающийся з ними бізнес, профспілки, бюрократію, народ… Кожне відомство відстоює своє. Як можна в такій ситуації висловлювати потаємний сенс політики, кожного свого рішення?

12 років Путін чекав. 12 років минуло з часу першого попередження – Мюнхенської промови, в якій Путін попередив, що Захід став на межу небезпечної межі конфронтації, і в цій конфронтації він переоцінює свої сили. 12 років Захід не вірив у ці попередження. І ось тепер, що називається, «допрыгался».

Відкинувши всі околічності, без натяків і ходінь навколо так близько, Путін вперше за свою політичну кар’єру оголосив про намір Росії відколоти Європи від США. Саме цьому служить конструкція побудови американо-європейської опозиції в його промові, яка визначила гострий і непримиренний конфлікт інтересів Європи і англосаксонського гегемона.

Путін не просто знову рекламував «Північний потік-2» – він показав його відповідність глибинним інтересам Європи. Інакше ніколи б Європа на цей проект не пішла. І так само він показав всі невідповідність цим європейським інтересам інтересів США, все більше переходять у розмові з Європою на мову ультиматумів і викручування рук. У світі, де в Європі запанує необмежену американське панування, нинішнім європейським елітам не буде місця навіть фізично.

Путін, позначивши протиріччя інтересів США і Європи, не просто торкнувся їх, а зосередив на цьому нервовому вузлі всю силу свого напору. За конфліктом інтересів навколо газопроводу варто конфлікт всієї палітри життєвих інтересів. Європа перестала бути для США навіть васалом, тепер вона для них видобуток, ресурс, без споживання якого США припиняють своє існування як гегемона, а можливо і зовсім як єдиної держави.

Суперечку з США для Європи – це не непорозуміння щодо різного розуміння принципів демократії, це екзистенційний спір хижака і жертви. Водяне перемир’я закінчено, для англосаксонського лева європейська лань відтепер не засіб пококетувати своєю миролюбністю, а видобуток, без вбивства і пожирання якої мисливцеві загрожує голодна смерть.

А це означає, що смерть загрожує, насамперед, Європі, причому звідти, звідки вона звикла отримувати зміст, нехай і підкорившись волі власника. Тепер всі згодовані вітаміни потрібно відшкодувати. Європа виявилася в положенні корови, яка завжди не вірила, що її відгодовують не для того, щоб весь час доїти, а потім з’їсти. Тепер вона починає це розуміти, а Володимир Путін голосно і привселюдно говорить про це на весь світ.

Обґрунтування глобального походу світу проти США Путін навів тим, що звинуватив самі США в руйнуванні сформованого загального правового поля. США перейшли до прямих силових методів утримання панування, і це створює принципово нову дійсність. У світі вже створені потенціали зростаючих національних економік, і ці народи готові захищатися від американської агресії всіма силами.

Цікаво, що не Сі Цзіньпін, а саме Путін навів приклад агресію США проти китайської компанії Huawei, тим самим показавши, що позиції Китаю і Росії в цьому протистоянні єдині. Криза глобальної економіки пов’язаний з вичерпуванням існуючих ринків і неминучістю їх силового переділу. І мова Путіна – це пряме попередження США про межі можливого для них.

Якщо ви – гегемон, і раптом хтось підходить і креслить вам крейдою лінію на землі і каже: «Переступиш – отримаєш трепку, краще повір на слово», а навколо стоять мовчазні спостерігачі з дуже недоброзичливим виразом обличчя, чухаючи потилицю дрючками, то у вас проблеми. У вас дуже серйозні проблеми.

Вам показали не просто межі ваших можливостей – вам показали того, хто ці межі вам поставив. Тобто претендента на вашу гегемонію. По суті, того, хто не визнав публічно вашої влади. Підійшов і прямо сказав при всіх: «А я думаю, що ваше місце біля параші», як висловився герой однієї нашої популярної кінокомедії. Що вам робити в такій ситуації? Рвати на грудях майку і будувати козу? А як не злякаються і вріжуть, що тоді? Особливо, коли ви нутром чуєте: проти всіх вже не потягнете. Як бути?

Путін сказав: скінчилися часи, коли американська система була єдиною для всіх. Країни, що розвиваються, набрали велику вагу у світовій економіці, і тепер умови змінюються. Причому вперше не самі США про це оголосили, а це оголосили самим США. Це не просто ляпас – це стусан під зад. З величезним білим слідом на троні.

Подивіться на риторику Путіна – він відкрито назвав США рейдерами. Тобто розбійниками з великої дороги, піратами, рекетирами. Це небачене перш подія. І це не емоційна алегорія. Це пряма спроба делегітимізувати американську гегемонію. Рейдер – це не звичайний конкурент, рейдер – це злочинець. А з злочинцем говорять мовою сили, а не спільних інтересів.

По суті, Путін не просто вийшов і на весь світ сказав: «Американське панування незаконно, а самі США готові встати поза законами цивілізованого співтовариства!» Він не просто сказав: «Якщо так піде далі, то війна всіх проти США не тільки законна, але й справедлива, бо це війна за визволення!». Він не тільки сказав: «І Росія з Китаєм готові відповісти на цю війну!».

Якщо б було так, США не дуже то треба було б турбуватися. Путін зробив гірше. Він вийшов і публічно оголосив: «А король-то голий!» Це для європейців. Для росіян це звучить звичним вигуком: «Цар несправжній!». Що буває після цього, історія знає.

Путін завдав страшна образа США, вимагаючи рівних умов розвитку. Рівні умови – це умови, в яких США втрачають лідерство і перетворюються в Британію №2 – колишнього гегемона на пенсії. А в світі починають керувати Європа, Китай і Росія. Закінчиться це тим, що у США відберуть не тільки Латинську Америку, але й штат Техас, повернувши його Мексиці. А американці будуть вічно платити і каятися, платити і каятися. Всім, починаючи з індіанців, і кінчаючи останнім японцем, адже Хіросіма і Нагасакі – це теж вони.

Путін оголосив: у Росії є чим бити по гегемонії США. «Це штучний інтелект, геномні технології для медицини, портативні і енергії, нові матеріали».

Особливо Путін наголосив: ми тверезо оцінюємо свої здібності стати світовим лідером в області штучного інтелекту, і ми їм будемо. Це не в Росії найпотужніша американська школа програмування, це США найпотужніша російська школа програмістів. Не США генерують кращі сили в цій області, а Росія. І відтепер Росія береться за цей напрямок всіма силами.

А що буває, коли Росія всіма силами за щось береться, видно по прапора над Рейхстагом, першого супутника Землі і першого польоту людини в космос. Або раптово з’явилися гиперзвуковым ракетам, до яких США тіпає ще багато років. А коли дотелепаются, у Росії вже з’явиться нова зброя. Недооцінювати здібності Росії – значить здійснювати найстрашнішу помилку. Наполеон, Гітлер і Клінтон підтвердять.

Еліти Росії можуть ще бродити і недопонимать, відчуваючи ілюзії і роблячи помилкові кроки, але та їх частина, яка здатна твердо утримувати владу і вести країну в майбутнє, вибір зробила. І про це виборі оголосила привселюдно. 12 років Путін відміряв, перш ніж один раз відрізати. Тепер час вагань і очікувань пройшло. Путін відрізав. Всі зрозуміли, що домовитися з США не вийде, а поступатися вже можна і потрібно припиняти.

Воля до влади – це здатність кидати виклик. Путін кинув цей виклик від імені правлячого класу Росії, усвідомив свою історичну перспективу. Усі економічні труднощі й політичні суперечки з опозицією і п’ятою колоною вже несуттєві для курсу країни. І виступав слідом за Путіним Сі Цзіньпін не тільки підтвердив слова Путіна, але і показав, хто є в протистоянні з СЩА лідером і застрільником. Застрільником американського панування – від слова «застрелити».

Бо Путін, по суті, застрелив американські претензії і американські надії. Так, США поки ще залишаються найбільш економічно та військово сильною країною світу. Так, поки вони здатні зробити масу неприємностей кому завгодно в цьому світі. Але вони вже не здатні підпорядкувати тих, кого прагнуть нагнути. Кожне їх дію тільки посилює протидію. Вони натрапили на межу власної сили, як п’яний наштовхується на стіну.

Історія з Huawei – це лише початок американського кінця. Є приказка: «Ворог зробить імущим». Це вірно. Зараз США обрубують елементну базу китайської корпорації. Її сильна позиція побудована на платформі операційної системи Android. Google оголосила про припинення постачання сервісів на смартфони Huawei, які реалізуються за кордоном. Ряд найбільших американських IT-компаній припинили поставки Huawei на вимогу Трампа.

Але Huawei вже не вийде задушити. Створити проблеми Huawei у Трампа вийде, але зупинити – ні. Google вже заявив, що створення незалежності Huawei від американських постачальників є загрозою для національної безпеки США.

А тепер уявіть, як буде виглядати світ, де Росія і Китай реалізували свої плани? Контури такого світу описані в статті Олександра Запольскиса «Що чекає Росію в Pax China?». Доларова система як головний інструмент домінування США в багатополярному світі, де панують центри сили зі своєю валютою, зіткнеться з природними перешкодами. І перетворення зони АТР в центр виробництва і споживання за рахунок підняття рівня життя населення Китаю і країн, по якому пройде «Один пояс – один шлях», здатне кардинально змінити становище США.

Розуміння всіх цих процесів, вже давно набирають чинності, і стало приводом для тих слів, що були сказані Володимиром Путіним з трибуни петербурзького міжнародного економічного форуму-2019. Це стало центральною подією всього форуму, який після цього, в принципі, вже можна і закривати зі словами «Усім спасибі, всі вільні».

По суті, Путін оголосив нову доктрину глобального протистояння з США, вивівши Росію в лідери процесу глобальних трансформацій. Точніше, в його епіцентр, бо якби не нинішня позиція Росії, США давно зламали б Китай і економічно, і політично, і політично. Ключ до Китаю – у Росії.

І тому напередодні трансферу-2024 нас чекають спроби організувати нам великі потрясіння. Тим не менш, плани Росії втіляться, а плани США немає. Тоді і стане ясно, що світ дійсно став багатополярним. В ньому більше немає одного сеньйора з купою васалів і «варварів» на кордоні, а є багато сеньйорів, яким треба вміти домовлятися, і треба якось вчитися жити в цій реальності. Саме про це і була промова Путіна, і той, хто не зрозумів сенсу, той вже програв. Навіть якщо поки він про це не здогадується.

Олександр Халдей