Життя, яке прожив Жорж Сіменон, здається куди більш цікавою і драматичною, ніж біографія Мегре. Але саме історії про комісара поліції вже протягом дев’яноста років завойовують увагу читачів, дозволяючи не тільки розібратися у скоєних злочинах, але і прогулятися по Парижу, якого більше немає.
«Не француз, а бельгієць»
Жорж Жозеф Крістіан Сіменон народився в бельгійському Льєжі 13 лютого 1903 року. Його мати, Генрієта Брюль, була дуже стривожена такої нещасливої датою появи на світ первістка і зробила все, щоб офіційним днем народження Жоржа стало 12 лютого. Мати взагалі справила на особистість майбутнього письменника серйозний вплив. Вона була з родини торговців, дуже велике значення надавала фінансового благополуччя і страждала від того, що сім’я жила небагато. Батько Жоржа, Дезіре Сіменон, знаходив радість і в тому, що було, задовольняючись і своєю роботою бухгалтера в страховій компанії, і сім’єю з двома синами – через кілька років після Жоржа у Сименонов народився Крістіан.
Жорж Сіменон з батьками і молодшим братом
Підлітковий вік Жоржа Сіменона припав на Першу світову війну, через неї і з-за хвороби батька довелося кинути престижний коледж єзуїтів, який його насилу влаштувала мати. Головним заняттям стало добування засобів для життя. Шістнадцятирічному Сименону вдалося влаштуватися репортером у редакцію «Газетт де Льєж», куди він зайшов навмання в 1919 році. Літературою Жорж захоплювався із самого дитинства, але особливу любов до книг прищепили йому багатогодинні бесіди з іноземними студентами, для яких у повоєнний час відкрила свій будинок мадам Сіменон, організувавши щось на зразок сімейного готелю. Тоді ж з’явився на світ перший розповідь Сіменона «Ідея генія», а через деякий час – перший невеликий роман «На мосту стрільців».
Жорж Сіменон
Після відбуття військової повинності дев’ятнадцятирічний Сіменон вирушив у французьку столицю – там, у Парижі, він заробляв веденням судової хроніки, для чого постійно тримав зв’язок з поліцейськими дільницями – звідси така вражаюча реалістичність його творів, що змушує забувати, що комісар Мегре – персонаж вигаданий.
До того часу він вже був заручений з Регіною Раншон, художницею з богемних кіл, чиє «королівське ім’я зовсім не подобалося Сименону. Він почав кликати її «Тижи». У 1923 році відбулося весілля. Від цього шлюбу, про який згодом Сіменон відгукувався досить тепло, з’явився на світ син Марк. Подружжя проводили час в кращих традиціях богеми двадцятих років – на вечірках у колі художників, в кафе на бульварі Монпарнасс, де Тижи черпала натхнення і спілкувалася з колегами по цеху, а Сіменон писав нові твори.
Жорж Сіменон і Регіна Раншон
Від гумористичних оповідань до серії романів про комісара Мегре
Перші оповідання вдавалося продавати в розважальні газети, твори письменника ставилися швидше до гумористичної прози. Перший детектив під назвою «Нокс невловимий» був написаний в 1924 році. Свої твори Сіменон створював всього за кілька днів, якщо на обдумування сюжету він міг витратити місяці і навіть роки, то виконання задуму повинно було вкластися в той короткий відрізок часу, коли письменник перевтілювався в персонажів, починав бачити життя їх очима. Цей процес давав можливість створити достовірний, атмосферне текст, але і вимагав великої кількості душевних сил автора, а тому був короткостроковим. На написання пригодницького роману Сіменон витрачав від чотирьох до шести днів. Велика продуктивність забезпечувала засоби до існування через десять років письменник створив понад триста творів.
Сіменон не закінчував роман, якщо в процесі роботи над ним був змушений з якоїсь причини зупинитися хоча б на день
Але не тільки література займала Сіменона, його справжньою пристрастю були подорожі. В майбутньому письменник відвідає африканський і американський континенти, побуває в Росії, а поки багато їздить по Європі, а на отримані гонорари за книги він набуває спочатку катер, а потім – вітрильник. Мандруючи разом з сім’єю по ріках Франції, Бельгії, Голландії, виходячи у відкрите море, Сіменон продовжує вигадувати нові сюжети для своїх творів і незмінно присвячує роботі ранкові і вечірні години. Під час подорожі на вітрильнику «Остготи», після зупинки в порту Делфзейл і був придуманий комісар Мегре, герой роману «Петерс Латиш». Ця книга була написана всього за шість днів.
Жорж Сіменон
Жюль Мегре, чий образ прославив Сіменона, був і втіленням деяких чорт батька письменника, і своєрідним портретом його самого. Жорж теж з молодості і до самої смерті не розлучався з люлькою, так і одним з його улюблених книжкових персонажів був сищик Рультабиль з творів Гастона Леру – в плащі і з короткою курильної трубкою.
Видавець Файар, співпраця з яким принесло успіх серії романів про комісара Мегре, спочатку розкритикував творіння Сіменона: ні обов’язковою для детектива структури, ні неодмінною любовної лінії, ні особливого особистого шарму головного героя – від історій про розслідування паризького комісара, судячи з усього, не чекали багато чого. Але тим не менш Мегре став неймовірно популярний – саме за рахунок несхожості на раніше написане в цьому жанрі. «Інший» вид кримінального роману, де на чільне місце поставлено не розгадка таємниці злочину, а обставини, причини, і головне – люди, які мають відношення до того, що сталося, чиї долі виявилися пов’язані в химерні клубки взаємин; саме їх розплутуванням зайнятий комісар.
Сіменон і його колекція люльок
Неймовірна популярність романів про Мегре зіграла з ним поганий жарт, коли у Франції прийшли нацисти. Книговидавнича справа в Парижі в роки окупації було розвинуте як ніде в Європі, і твори Сіменона охоче друкувалися і навіть екранізувалися нацистами. Згодом письменника будуть звинувачувати в колабораціонізмі – незважаючи на його допомогу біженцям і партизанам і відмова від співпраці з гітлерівцями, і після закінчення війни протягом п’яти років Сименону було заборонено займатися виданням книг.
Війна знайшла своє відображення в романах бельгійського письменника – «Клан остендцев», «Бруд на снігу», «Поїзд». Взагалі, незважаючи на те, що в світі Сіменон відомий насамперед як автор детективів, сам він своїми найкращими творами вважав інші – «важкі» книги, психологічні романи.
«Батько» комісара Мегре і батько своїх дітей Жорж Сіменон
Зліва – Сіменон і Жан Габен на зйомках фільму про Мегре, праворуч – Бруно Кремер в ролі комісара
Але саме Мегре судилося стати «вітриною» творчості Сіменона, як свого часу сталося з Шерлоком Холмсом Конан Дойля. Французький комісар виявився провідником читача в паризьку реальність, а сам Мегре завдяки своєму неквапливому, малоэмоциональному, наповненого роздумами і діалогами просування до істини набуває рис справедливого судді, захисника слабких, а іноді – знаряддя відплати. Ще за життя Сіменона в місті Делфзейл, де комісар «з’явився на світ», був встановлений пам’ятник Жюлю Мегре, а письменникові на урочистій церемонії відкриття видали свідоцтво про народження героя.
Сіменон на відкритті пам’ятника Жюлю Мегре
Зовні носять характер детективних, історії про комісара зачіпають злободенні теми життя суспільства і глибинні шари людської психології, що робить ці книги привабливими для будь-якого покоління читачів. Не кажучи про те, що Париж часів Сіменона, той, що назавжди залишився в минулому, оживає завдяки тому, як бачить і відчуває це місто комісар, завдяки кожному кроці, що він робить по вулицях і площах. Не випадково однією з найпопулярніших екскурсій по французькій столиці і зараз стає «Париж комісара Мегре».
У 1972 році Сіменон перестав писати художні твори, не закінчивши навіть розпочатий до того часу роман «Оскар».
Сіменон з другою дружиною Деніз Уиме
Одна з головних відмінних особливостей письменницької кар’єри Сіменона – його плодючість – була, мабуть, природним наслідком його темпераменту, який вимагав реалізації нескінченної кількості ідей і вкладень постійного потоку енергії. Те ж саме щодо жінок – нехай число у десять тисяч коханок і завищена заради красного слівця, все ж велелюбність Сіменона явно перевищувала середньостатистичну. Ще будучи одруженим на Тижи, він вступив у зв’язок з секретаркою Денізой Уиме, на якій пізніше одружився. Крім офіційних дружин у письменника було безліч короткострокових романів, так і просто зв’язків на одну ніч – про це він згадує і сам в автобіографії.
Сіменон з дочкою Мері-Джо
У другому шлюбі народилися двоє синів і дочка Марі-Джо, але цей союз теж розпався. Деніз пристрастилася до алкоголю, було діагностовано психічний розлад. В 1978 році вона випустила у світ книгу про свої стосунки з колишнім чоловіком, надмірно відверту, повну звинувачень і грубої критики. 25-річна Марі-Джо, гаряче любила батька, через два місяці після виходу книги покінчила з собою. З її власної волі, тіло було кремовано, на пальці під час кремації було кільце, яке Сіменон подарував доньці в її вісім років. Прах був розвіяний в саду будинку, де жив її батько.
Сіменон з Терезою
Після смерті дочки протягом десяти років Сіменон віддавав сили мемуарів – двадцять один том спогадів письменника побачив світ за цей період. Частина цієї спадщини – «Спогади про сокровенне» – звернена до загиблої дочки, до якої Сіменон звертався як до живої, розповідаючи про те, що йому довелося пережити. Останні роки життя письменник провів поруч з Терезою, жінкою, яка, за його власним автобіографічним визнанням, зробила його щасливим.
Жорж Сіменон помер у Лозанні у віці 86 років.
Жорж Сіменон
Інший легендарний, але вже реальний борець з французької злочинністю – Відок, неоднозначна фігура, не то лиходій, не герой і, крім іншого, письменник.
Thanks!
Our editors are notified.