Реванш порохоботской деградації?

Ну ось все і почалося. Ще до офіційного кінця старого чинного президента Петра Порошенка. То до початку правління – інавгурації нового глави України Володимира Зеленського. «Старий» пост не здав, а вже намагається задавати тренди і при «молодому».

Я маю на увазі те, що Порошенко не з’явився на допит до Генпрокуратури, куди його викликали, щоб розпитати, а що ж було у 2014 році на майдані: хто стріляв у людей, хто давав гроші на вбивства, хто підносив патрони і зброю і т. д., після чого, власне, і почалася нинішня деградація України, доведена практично до ручки?

Цікаво це з трьох причин.

По-перше, Порошенко страшно пишається своєю участю в майдані. І розповідає, що майдан міг взагалі не перемогти, якби він свого часу не заліз на ківш екскаватора біля президентського палацу. Його з бідної машини стягували усім світом і трохи було не настукали на табло, як дешевого провокатору, але це ж не важливо. Головне, з цього провокаторської ковша огрядний Порошенко жваво пересів у президентське крісло і ось вже майже 5 років добиває країну на гроші і на догоду тих, хто майдан замовив і проплатив. І за роки президентства Порошенко просто не міг не дізнатися, що за чим і хто злочинець на майдані.

По-друге, і в Україні, і за її межами створена ініціативна група з умовною і бажаним для більш 73% українців назвою «Посади Порошенко», яка збирається розібратися в діяннях п’ятого «однотурового» президента. І обов’язково спровадити його на нари. Бажано назавжди. Як військового і державного злочинця, який армією вбивав власний народ, використовував владу для набивання власних кишень і за подачки Заходу стрімко і безповоротно деградував власну країну, проводячи в ній політику безжального соціального геноциду, выдавившего з країни або на цвинтар в ній самій до 10 мільйонів громадян України.

По-третє, Порошенко не хоче йти і, тим більше, зізнаватися у скоєному навіть після того, як одним з перших, обнадійливих обіцянок народу Зеленського стало його нібито обіцянку розібратися в тому, що ж відбулося не тільки на майдані, але і після нього. Тобто в тому, як, чому і з чиєї вини і при чиєму потуранні, порівнянному з держзрадою, Україна втратила Крим і «розжилася» повноцінною громадянською війною в Донбасі і можливими, а на думку самих самопроголошених ДНР і ЛНР обов’язковими територіальними втратами ще і в цьому регіоні.

І що ж ми сьогодні маємо? І Зеленський підозріло мовчить про своє бажання, і Порошенко демонстративно плює на Генпрокуратуру. Начальник управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк, який викликав «Петюню» на допит, лише сумно констатував: «Ні, не з’явився». І пообіцяв, що «обов’язково» викличе «баригу» повторно. Але Порошенко знову не з’явиться, бо всіляко демонструє, що реально не тільки не збирається йти з політики, але і бажає нею кермувати і надалі – при Зеленском, але своїм кадрами і своїми «активістами».

Ось лише деякі штрихи можливого майбутнього реваншу порохоботов і їхнього вождя. Для початку Порошенко зміцнив військову складову свого потенційного повернення. Він буквально ломанувся до військових, змушуючи їх своїми запальними промовами буквально падати в непритомність і мобілізуючи їх готовність по-російськи, забувши за запарі про «державной мове»:

Разом з тим Порошенко і командувача ОНС в Донбасі поміняв (за українськими мірками цілком помірного Сергія Наева замінив на «дебальцевського відморозка» у генеральських погонах Олександра Сырского), і нарешті обіцяні зарплати військовослужбовцям, які беруть участь в громадянській війні на передовій в Донбасі, зарплату довів, за його ж словами, до 1 тисячі гривень в день.

Іншими словами, Порошенко думає, що створив військовий кулак своєї підтримки з найбільш досвідчених і обстріляних військових, які ніколи не погодяться на можливий світ «за Зеленському» і можуть збройно виступити заколотом проти «Зе-миротворця». І точно так само вчинити в разі зближення з Росією хоча б з питання Донбасу. І Порошенко зовсім не хвилює той факт, що військові на «передку» тільки у другому турі підтримали його кандидатуру, а в першому турі голосували за інших кандидатів, можливо, навіть за пропонують світ. Але Порошенко впевнений: військові, особливо генералітет і живуть з війни будуть діяти за нього за принципом «кому війна, кому мати рідна». І сірячинна правда в цьому почасти є.

Потім не пішов ще президент активно і різко активізував репресивні мотиви, які отримали новий розвиток при старих і випробуваних виконавців. Посилилися репресії проти журналістів і тиск на ЗМІ. Працівників ЗМІ почали якось дуже активно і демонстративно по всій країні бити і розстрілювати на вулицях і в кафе: в Черкасах відправили в кому і реанімацію журналіста-антикорупціонера Вадима Комарова, в Києві стараннями ветерана АТО підстрілений журналіст Володимир Рунец і т. д. А сам президент в цей час змінив головного цензора на посаді Нацради з телебачення і радіомовлення, який неухильно і жорстко стежив за «правильністю» лінії освітлення життя в постмайданної Україні під керівництвом Порошенко. Раніше на чолі Нацради був простий, тупуватий, але виконавчий холуй-служка Юрій Артеменко, а тепер ним став екс-працівник Адміністрації президента Володимир Горковенко, теж холуй-служака, але ініціативний, молодий і на більш жорстокому підсосі. При цьому, за даними НСЖУ, з початку 2019 року в Україні зафіксовано 23 випадки нападів на журналістів (інцидент в Черкасах — 24-й за рахунком). Як говориться, жваво почали, бо за минулий, 2018-й рік на Україні зафіксували 86 випадків фізичної агресії проти журналістів.

І дуже вже активізувалися так звані «громадські активісти», об’єднані в різноманітні каральні організації «тонтон-макутов по-українськи» і працюють під «дахом» спецслужб. Зокрема, сумно знаменита «С14», як безкарно ножами вбиває циган з расистських міркувань, так і з бітами в руках «пресуюча» всіх супротивників Порошенко. Про це дуже точно та актуально розповів відомий блогер Анатолій Шарій:

Тобто як і раніше на волі і знову бєспрєдєльнічать і дуркует член «С14» Андрій Медведько, один з можливих убивць журналіста Олеся Бузини. А вся «зграя» відверто підробляє наїздами і рекетом під слушним приводом «захисту «інтересів громадян». Повторюю – безкарно і на очах нацполиции, яка поки не втручається. Хоча її «господар», глава МВС Арсен Аваков, і призначений кураторами «гарантом чесної зміни влади» в Україні. Але, мабуть, тепер Аваков торгується вже з Зеленським і його «Зе-командою», хоче, напевно, в прем’єр-міністри спробувати.

Та й кого «С14» боятися, якщо ще один «активіст» і за сумісництвом вбивця військового в Одесі Сергій Стерненко, свезенный від відповідальності і отмазанный від тюряги в Києві, вже не просто в прямому ефірі зачеплено питання президенту, але й претендує на посаду… генерального прокурора України. І, ви не повірите, але Порошенко ще може звільнити «забуревшего» приятеля Юрія Луценка і призначити в. о.» Стерненко. За єзуїтського приколу. Науки Зеленському і його лоховатой «Зе-команді», яка боїться поки і чхнути без попиту в бік піднімають голови порохоботов. Так колись Віктор Ющенко, який програв з тріском вибори, присвоїв звання «Герой України» Степану Бандері. Так зараз у спадок «Зе» порохобот з довідкою і спікера Ради Андрій Парубій залишив продавлений канібальський і расистський закон «про мову». Мовляв, їжте, послідовники, повним черпаком з лайном, не обляпайтеся.

І ось що ще дивно: щоб журналісти й узагалі всі противники Порошенко і його режиму пам’ятали, з ким мають справу, в Києві практично обнулили суд над вбивцями Олеся Бузини – вже згаданим Медведька та його подільником Денисом Поліщуком, який, за свідченнями свідків, добивав пораненого журналіста в упор. Суддя, що веде справу, просто взяв самовідвід, а прокурорські його підтримали. Всупереч запереченням мами вбитого Валентини Бузини і її адвокатів. І, в принципі, не важливо, чим керувався суддя, йдучи зі справи. Вбивці, Медведько і Поліщук, і так гуляють на волі, а тепер їм, як бачимо, взагалі руки розв’язали. Поки новий суддя буде знайомитися зі справою.

Новий бій можливих змін порохоботы з бітами дадуть вже завтра і післязавтра, 8 травня і 9 травня, коли почнеться «фехтування на святах». І значна частина українців захоче відзначити День Перемоги так, як святкували їх батьки і діди. Детальніше про плани та задуми реваншистів я розповім завтра, коли вони стартують. Їх багато, і порохоботы, реваншисти і деграданти, своїх планів і не приховують. А сьогодні просто нагадую про особистому при цьому режимі: зараз ось всі накинулися на фільм відомого російського блогера Юрія Дудя «Колима — батьківщина нашого страху» за те, що він спотворив жахи сталінського репресивного режиму. І, зокрема, як приклад жаху і знущань привів в ньому слова доньки Сергія Корольова, яка розповіла, що обшук при арешті її батька тривав всю ніч з 23.00 до 6.00. Тобто цілих 7 годин!

Так, це багато і страшно. Але хочу нагадати, що пішов вже третій місяць після того, як в «демократичної і європейської» Україні, нібито отринувшей сталінізм, слідчі СБУ увірвалися з обшуком в мій будинок, змусивши ховатися і дивом виїхати з країни від 10 років в’язниці за надуманими звинуваченнями у сепаратизмі. Так от при «демократії майдану», освяченої в Європі і США, у мене обшук тривав 14 (чотирнадцять!) з половиною годин! Повторюю – без перерви навіть на їжу. І журналіста Кирила Вишинського ось вже рік продовжують судити, щоб дати 15 років за «держзраду», що проявилася лише в помірній в критиці порохоботской влади. І опозиційні і вже відсиділи на нарах роки журналісти Василь Муравицький, Руслан Коцаба, Дмитро Василець, Євген Тімонін можуть бути арештовані в будь-який момент ще при Порошенко. І главред «Страны.иа» Ігор Гужва поки у вигнанні. А новий «Зе-президент» і його команда роблять вигляд, що не розуміють, у чому «цимес». Чекає, ой чекає їх реванш Порошенко. Як пити дати, чекає. І обшуки, не виключено, теж.