Революція тракторів

Схоже, що «майданна» бацила легко подолала європейські кордони, перетворюючи міста і села в боїща, де б’ються незрозуміло хто і незрозуміло за що.

У вівторок 450 тракторів і близько тисячі фермерів блокували головні вулиці столиці Німеччини. Від Бранденбурзьких воріт до стели Grosse Stern було зупинено рух, транспорт стояв, перехожі здивовано спостерігали за тим, як сільськогосподарські машини «орють» тротуари Берліна.

Столиця не самотня — у Бонні більше 10 тис. фермерів кинули роботу і вийшли на демонстрації. У 17 містах Німеччини тисячі тракторів перекрили рух і зробили це дружно і з завидною синхронністю. Таким чином фермери вирішили протестувати проти аграрної політики німецького уряду.

Варто для початку уточнити, про який аграрної політики Німеччини йде мова, якщо майже всі диктується німецьким аграріям з Брюсселя? Знаменитий питання про те, який кривизни повинні бути огірки, давно перетворився з анекдоту питання для обговорення на форумах Євросоюзу. І друге: про що можуть просити фермери німецький уряд, який, крім як контролем за санітарними нормами і дотриманням правил ЄС, не займається?

Пояснення знайдемо на гаслах, які були прикріплені до радіаторів деяких гусеничних машин — «Фермери за майбутнє».

Щось це дуже нагадує. Звісно, 19 липня цього року маленька гіперактивна дівчинка Грета Тунберг виступила в Берліні на демонстрації під схожим гаслом — Fridays for Future. Грізна віщунка закликала свідомих бюргерів вийти на вулиці для захисту клімату. А до цього в березні кандидат на Нобеля кричала на берлінських вулицях, що майбутнього треба боятися, що його може і не бути.

Два тижні тому групи молодих і не дуже молодих нероб, інспірованих Extinction Rebellion, закривали своїми тілами проїзд у багатьох німецьких містах. Учні охоче кидали школи і весело гуляли по містах, поки їх батьків лихоманило від почуття безсилля. І правда, як можна дорікнути когось- хоч школяра, хоч тракториста, — якщо сам канцлер виправдовує ці акції. Ангела Меркель охоче підхоплює клич і повторює свою мантру, яка вже добряче набридла населенню: «Ми зможемо». Щоправда, раніше це стосувалося тільки міграційної політики, тепер всього іншого теж. Якщо врахувати, що міграційна політика уряду з тріском провалилася, можна тільки уявити, що чекає громадські кампанії на захист клімату.

Хоча, говорячи про захист клімату або міграційній політиці, треба добре розуміти, звідки і від кого з’явилися й активно просуваються ці ініціативи.

У минулому році в Берліні на деяких вулицях з’явилися зовні нешкідливі листівки, розклеєні на стовпах і стінах будинків. Гасло на листівках був самий що ні на є прийнятний і людяний. Автори закликали підтримувати засуджених за злочини, отсиживающих свої терміни у в’язницях. Увага, однак, залучав більше не гасло, а картинка посередині листівки — стиснене і вскинутый вгору кулак.

Точно такий же, як на всіх листівках численних НКО, що належать де-факто Джорджу Соросу.

В Югославії — рух «Отпор», у Грузії — «Кмара», на Україні — «Пора» і т. д.

Скрізь, де з’являвся «кулак Сороса», неминуче починалися революції, які прийнято називати кольоровими. На вищезгаданій листівці авторство Сороса навіть не ховалося. По колу, обрамляючи горезвісний кулак, невеликим текстом було написано: «За свободу і демократію. Фонд громадянських свобод». Методом нескладних ходів можна вийти на якийсь фонд, з такою назвою, який в якості адреси вказував берлінський Дім демократії».

Виявилося, що дійсно все це має пряме відношення до Сороса і його дітища. Незадовго до появи кулака в Берліні Угорщина закрила Соросу бюро в Будапешті і попросила покинути країну. Любитель авантюр і свержений урядів, ймовірно, вирішив, що пора закінчувати свою активність на пострадянському просторі і переходити в Європу. Через місяць-другий листівки з вулиць Берліна зникли, але з’явилися якісь активісти за права і свободи, які висували гасла, підозріло схожі на слогани Сороса. Після появи Грети і клима(до)політичних активістів стало зрозуміло, що Джордж Сорос до Європи благополучно добрався.

Не хочеться виглядати прихильником теорії всесвітньої змови під керівництвом Сороса, але досі все йде за зовсім схожою схемою. Спочатку на суспільство наганяють страх — все одно, перед чим або ким. Як привід може бути клімат, права людини, одностатеві шлюби, «страшна» Росія, викиди CO₂. Потім товариство женуть в прямому сенсі слова на вулиці протестувати. В якості жертв, які йдуть попереду, використовуються учні, студенти, тепер ще й хворі діти. Заградзагони — це загартовані бійці з числа опозиціонерів, діячів профспілок, безперспективних політиків, які, не ризикуючи собою, утримують натовп від відступу. До речі, за аналогічною схемою організовані протестні демонстрації в Росії. Попереду женуть молодь, якій все одно, проти чого виступати, ззаду — Навальний і Ко, не ризикуючи собою, пояснять натовпі «права».

Ось так опинилися на вулицях Німеччини протестувальники трактористи. До речі, на цей раз їх озброїли випробуваним знаряддям кольорових революцій — соціальними мережами. Саме в соцмережах поширювалася інформація про те, де, коли, звідки, з ким і навіщо. Фермери, які до цього мережі не жалували, хвалилися в ЗМІ прекрасною організацією протестів.

Фермери зовсім не самотні. Ліві демонструють проти правих. Екологи — проти двигунів внутрішнього згоряння. Місцеві — проти приїжджих. Курди — проти турків. ЛГБТ — проти сім’ї. Ліберали — проти всіх.

Одне побажання — давайте без «майдану». Якщо «майдан» на Україні націоналістів до влади привів, страшно уявити, чим це може закінчитися в Німеччині.

Олександр Сосновський
Головний редактор німецького журналу World Economy, публіцист, письменник