Ризики і вороги Арсена Авакова і всієї України

У харківських націоналістів переполох. Очікується навіть задуха від неконтрольованого виходу внутрішніх газів при найменшому наближенні поліцейської сирени. Бо нацики відмінно знають, як крут буває глава МВС України Арсен Аваков.

Якщо його цепануть за живе або навіть просто обхамити, як у них там прийнято в сільській місцевості Галичини, яку вони успішно публічно срыгивая і начхавши мимо урн, несуть у всі великі міста, які потребують, на їхню думку, в расово правильного шумеро-арійської українізації «Гэть вигляд Москви!». Або, наприклад, пообіцяти повісити на дереві. Сашко Білий ще в самий розпал постмайданного чаду навесні 2014-го пообіцяв, і де тепер цей Сашко? Нема його, тому що «орли Авакова» стріляють влучно, якщо треба і є наказ провентилювати голову якомусь упоротому утырку.

Зараз Аваков поки наказ відкрити вогонь поки не давав, але розпорядився провести нічні обшуки у двох неонаци-відморозків, які 2 червня цього року в Харкові звалили погруддя маршала Георгія Жукова і при цьому завдали легкі каліцтва двом поліцейським. Яких викликали подивитися на цей акт вандалізму і ідіотизму. «Троє співробітників поліції, які забезпечували правопорядок, отримали хімічні опіки очей та були доставлені в лікарню. За вказаними фактами були порушені кримінальні провадження: по 2 ч. ст. 296 (хуліганство) і ч. 2 ст. 345 (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу). 13 червня, в рамках кримінального провадження слідчі провели слідчі дії за адресами проживання двох громадян», – цілком мирно розповіли в прес-службі тамтешнього МВС. Але у нациков пуканы рвонуло міцно: а раптом це прелюдія, і Аваков вирішив якось раптово огнестрельно помститися поборникам «Української України» за те, що вони втравили його і його бійців черговий політичний блуд. І при цьому взяли, швидше за все, проплату малу у його одвічного ворога – мера Харкова Геннадія Кернеса.

Кернес в той день, як відомо, проводив установчий з’їзд партії «Довіряй справах» («DD»), прозвану в народі «партією двох крокодилів» (з-за ім’я Геннадій у ще одного засновника – мера Одеси Геннадія Труханова). І харківський мер, як і раніше, думаючи, що він самий розумний, чудово знав, що мутив з бюстом Жукова.

По-перше, стравлював поліцію і нациков. Багато з яких щільно сидять на підсосі у Авакова, але, як бачимо, не гребують заробітками і на боці, якщо той «сторонній» щедріше міністра. Тут Кернес, схоже, бабла не пошкодував і нацики раздухарились. І якби поліція зіткнулась з всерйоз нацики і пролилася кров, то Аваков б вигрібав усе за повною була б підмочена його репутація. Політична. На очах у його кураторів і покровителів. Адже вся сила Авакова адже в тому, що він за завданням «вашингтонського обкому» – гарант спокою і стабільності в Україні при транзиті влади – від збанкрутілого Петра Порошенка і його співробітників, і тому по саме нікуди обгадившихся порохоботов-корупціонерів до нових лідерів і політсилам. Аваков вже провів президентські вибори на ура: Порошенко, плануючи масштабно сфальсифікувати підсумки кампанії, і не рыпнулся, коли Аваков його попередив і попросив не «бешкетувати».

Зараз, схоже, Аваков того ж завдання «працює гарантом» і на дострокової парламентської кампанії, яка вже починає смердіти беззаконням і можливої кров’ю не гірше, ніж вибори президента. І сутички з нацики підтвердили б цей прогноз і, повторюю, послабили політичні потенції міністра.

По-друге, демонстративний і нахабний знесення бюста Жукову – це, за задумом Кернеса, одночасно не тільки удар по ворогу Авакову, який-де зі своєю поліцією не забезпечив порядок, але і дармової піар для нової партії «ДД» та її спонсорів. Адже мер Харкова пообіцяв, що відновить бюст на гроші однопартійця Віталія Хомутинника. Це вигідно в російськомовному і проросійськи налаштованому Харкові – продемонструвати вірність колишньої історії і на цьому заробити електоральні бали, витісняючи Авакова з його рідного міста, який він, як і Кернес, вважає своєю «вотчиною».

Але Аваков, незважаючи на вірменський темперамент, продемонстрував в підходах до ситуації воістину якусь прям-таки естонську витримку. Він виждав момент, і коли нацики вже розслабили «булки», думаючи, що потіснили міністра, і розраховуючи отримати ще щось у Кернеса, прийшов вночі. З обшуками. Прямо на квартири. Показуючи, що ніяке лігво последышей Степана Бандери не врятує, якщо український син Вірменії захоче показати, хто в країні господар і як стріляють його «орли». Хоча під час обшуків і обійшлося і без стрілянини, і без арештів, але, повторюю, страшно і неприємно тхне досі. І навряд чи цей «патріотичний запах» нацики вдалося видати за «повітря свободи», як вони зазвичай видають.

Але, з іншого боку, і Авакову перемогу святкувати рано. Як і безтурботно розраховувати на власне безхмарне майбутнє після парламентських виборів, строкових або дострокових. Події в Харкові, передвиборчі перипетії показують, що політична передвиборна України — це гадючник ще той. Що розгортаються баталії всіх проти всіх готові перерости в таку саму війну, в якій не пощадять матір рідну. Не те що колишніх союзників або партнерів, яким було щось клятвено обіцяли. І що ворогів у нього, у «могутнього і непереможного» Авакова, може бути більше, ніж він думає. Спробуємо перелічити їх.

В першу чергу це, звичайно ж, США, які з політиками-аборигенами надходять за принципом «надана послуга не є такою» і легко міняють на що завгодно. Або взагалі списують за непотрібністю, якщо так велить миттєва кон’юнктура. Скількох вже списали США в Україні – всіх і не згадаєш. Цієї зараз Аваков потрібен американцям, щоб в Україні ситуація не вийшла у них зовсім з-під контролю. Але навряд чи стратегам США потрібен в Україні єдиний контрагент, з ким можна мати справу, якщо він сильний і незалежний, а значить, може піти в самостійне плавання. Баланс сил або, якщо точніше, гризня в тераріумі «демократів» – це безпрограшний американський заставу підконтрольної України. Значить, США вже зараз майже стопудово «вирощують» або шукають противагу Авакову. А Європа в цьому випадку лише сглотнет те, що їй підсунуть в стаканчику.

Саме по цій причині ворогом Авакова може стати і президент Володимир Зеленський, якому «стабільність від Авакова» фактично подарувала перемогу і крісло. І який, за чутками, навіть готовий був або гарантовано залишити Авакова в кріслі глави МВС або взагалі запропонувати крісло прем’єр-міністра, з чим сам Арсен Борисович цілком згоден, вважаючи, що ця синекура йому – в самий раз. Але сьогодні Зеленський, як бачимо, взагалі замахується на однопартійний уряд «зе-дебілів», розраховуючи на виборах взяти абсолютну більшість. Або на худий кінець мутити правлячу коаліцію з більш слабким партнером і з не такими сильними кадровими апетитами. І об’єктивно посиленому Зеленському сильний Аваков об’єктивно не потрібен. Вони – все ж різні люди у всіх відносинах. І єдине, що поки може Аваков, – це інкорпорувати своїх «агентів» у партсписок «зе-партії» «Слуга народу». Щоб у майбутній Раді та в правлячій коаліції мати «своїх серед чужих». Він і буде їх мати, але з часом вони його зрадять і продадуть у кращих українських политтрадициях. Бо вчасно зрадити – це не зрадити, а передбачити.

Як і раніше, небезпечний згаданий Кернес і його «ДД», які пішли не просто до олігархів, а до Ігоря Коломойського, який, на загальну думку, сьогодні банкує в Україні і навіть готовий поділити її на двох з Рінатом Ахметовим, повівши того, у екс-президента і подільника за схемою «Роттердам+» Порошенко. Сьогодні Коломойський, Ахметов і Кернес об’єктивно в одному таборі – об’єднали свої партії і політпроекти. А значить, всі – проти Авакова, який сильний і може все зруйнувати, якщо йому накажуть. Наприклад, ті ж США, нібито схиблені не української «деолігархізації», бо олігархи не хочуть віддавати їм задешево свою власність. Значить, що? Правильно, олігархам вигідно послаблювати Авакова всіма способами. І цей олігархічний конгломерат буде тільки поповнюватися новими антиаваковскими членами. Якщо, звичайно, не прикупить його або не домовитися з міністром разом валити або осаджувати Зеленського.

Небезпечний той же Міхо Саакашвілі, якому Аваков назавжди прикріпив одне з ганебно-стыдных прізвиськ «Бе-бе-бе». Злісний грузин назавжди затаїв обидку на більш щасливого та успішного вірменина, який публічно зробив з нього посміховисько вагою в 150 кілограм. Та ще й водою облив на очах «баби Олександри Кужель», жінки у всіх сенсах об’ємистій і великої, а значить, в грузинському стилі. А потім і взагалі жорстко і безкомпромісно розігнав «Михомайдан», після чого «доблесної» СБУ залишалося тільки зловити грузина в шинку і з мішком на голові викинути в Польщу. За таке на Кавказі кадик вирвати можуть «нахабі», а в Україні не можна, він-міністр. Але поливати брудом Авакова, ставити йому палиці в колеса і мутити проти нього всілякі провокації Саакашвілі буде однозначно. Його, власне. Коломойський і виписав з голландського далека – бути непередбачуваними «дріжджами» у річному українському політичному нужнику. А проти Авакова Міхо будуть боротися і за власною ініціативою.

Ніколи Йому не пробачить свого ганебного прольоту на звалище історії і Порошенка. Зуб на Авакова там такий, що навіть дивно, як це розсерджений і злопам’ятний Петро Олексійович ще може смежать свої щелепи при вигляді міністра. І боротися з Аваковим Порошенко буде з усією своєю вродженою подлючестью і підступністю, що у екс-президента кордонів не мають – доведено всій його політичною практикою.

Особливо стоять потенційні вороги Авакова в особі афілійованих з ним з неонацистів і неофашистів, які зосереджені в основному під початком земляка міністра і нардепа Андрія Білецького, замутившего і каральний батальйон «Азов», що переріс у полк, офіційно інкорпорований у Нацгвардію України в структурі МВС, і однойменний громадський рух, і вирощену на його основі партію «Національний корпус», і навіть парамілітарні воєнізовані формування бойовиків і відморозків «Національні дружини», представлені у всіх регіонах України. Переконаний і грамотний расист-русофоб Білецький, ще недавно називав себе «Білим вождем» і має під рушницею десятки тисяч озброєних упирів, поки в упряжці з Аваковим. І по його команді навіть держпереворот може замутити, якщо треба буде. За гроші. Або заради влади. На двох з Аваковим. Але хто дасть гарантію що білий і реально обдовбаний на своїх ідеях расист буде довго терпіти владу «інородця»? Ніхто. Як казав колись з приводу природного суперництва російський генерал Олександр Лебідь, двоє пернатих в одній барлозі довго не живуть.

Але зараз Аваков в силі і претендує, повторюю, на реальну, а не бутафорську влада. Він навіть американцям презентує свій варіант вирішення проблеми громадянської війни в Донбасі так, щоб всім було вигідно. Крім Росії, зрозуміло, яку вже сам Аваков визначив у свої вороги. Росія в разі чого охоче відповість йому взаємністю.

Такі ось справи. В особі одного вірменського людини в Україні, як у краплі, вибачте, нечистот відображається вся глибина падіння цілої величезної країни, перетвореної в нестабільний, а тому що роздирає на шматки тераріум однодумців. Тих, кому ця Україна не потрібна як Батьківщина, а лише як засіб. Універсальне, але недороге, яке не шкода. Для задоволення своїх амбіцій і набивання кишень. Ось і весь розповідь. Почнеться в Україні черговий кривавий міжсобойчик, і їй, на думку багатьох, кранти. Навіть «СУГС» кричати чомусь не хочеться.