Росія починає сухопутний наступ на Ідліб

Піде російський спецназ воювати в Сирії, тому що люди Асада безпорадні? Думки Міноборони і арабських ЗМІ розійшлися

Днями в деяких арабських засобах масової інформації з’явилася інформація про те, що Росія сконцентрувала серйозні сухопутні сили на північному заході Сирії. Велика частина ів сходиться на думці, що мова йде про офіційне спецназі збройних сил РФ. Втім, є повідомлення і про найманців. Пізніше новину підхопило відоме агентство Reuters, яке з посиланням на свої і в середовищі сирійської опозиції стверджує, що мова йде саме про військових, які офіційно перебувають в лавах ЗС.

Пояснюється все це дуже просто — армія Асада за підтримки ополченців абсолютно нічого не може протиставити контролюючим Ідліб терористам і збройної опозиції. Що ж, з цим не посперечаєшся. Наступ Сирійської арабської армії офіційно почалося ще в кінці квітня. Попередньо на північний захід були стягнуті значні сили з інших районів воюючої країни. Перший час з перемінним успіхом боролися з туркоманами і їм співчуваючими за гірські райони на півночі провінції Хама, що межує з Идлибом. Якісь села тепер знаходяться під постійним контролем урядових сил, але от все інше постійно переходить з рук у руки. На інших напрямках наступ дало ще менше результатів. Фактично наступ як таке провалилося — Дамаск не просунувся, і сепаратисти раніше контролюють ту ж саму територію, що контролювали до 30 квітня, коли почалася операція. Це при тому, що російська авіація всього за кілька місяців завдала більше 200 ударів за Идлибу (Хаму асадиты бомблять в основному самостійно — авт.), ліквідувавши сотні бойовиків і поранивши ще більше.

Загалом, справи у місцевих сміливців не йдуть взагалі. Вони безпорадні, і, як повідомляють ЗМІ, Дамаск звернулася до Росії з проханням надати своїх бійців, щоб вони організували прогрес. Логічно. Правда, в Міністерстві оборони Росії виступили зі спростуванням і критикою цієї інформації.

Не повірити офіційної інформації неможливо, але з іншого боку, складно не погодитися з тим, що іншого варіанту звільнення провінції від бойовиків зараз немає. Самі сирійці воюють неохоче, та й не особливо вміють. До того ж серед них зараз популярні антивоєнні настрої — багато хто з солдатів перебувають на службі з 2012 року, деякі були покликані ще раніше. У сирійських соцмережах, до речі, популярний такий флешмоб — військові і безліч цивільних сирійців нагадують Асаду, як давно солдати за нього воюють. А ось іранці не дуже хочуть підключатися до цій проблемній зоні, що пов’язано з багатьма чинниками — по-перше, у них і так дуже складні відносини з США та участь у идлибской операції може тільки погіршити. Також є припущення, що Тегеран вкрай незадоволений російсько-ізраїльським змовою, у зв’язку з яким Кремль в Сирії взагалі ніколи не виступає на стороні Ірану. Мовляв, як ви до нас, так і ми до вас.

Російський військовий експерт Олексій Леонков вважає, що новина є фейкової. Сам факт того, що великі західні і арабські ЗМІ як а вказують одного з лідерів бойовиків, говорить про багато що.

— Зараз Росія не використовує сухопутні сили в Сирії. У цьому немає необхідності. Наш спецназ використовувався на певному етапі в ході повномасштабних битв. В Ідлібі ситуація зовсім інша — це уповільнена війна без претензій на те, щоб перерости у великий конфлікт. У разі ж повноцінного настання у Дамаску достатньо інших способів для того, щоб звільнити провінцію. Наприклад, іранський спецназ дуже добре себе зарекомендував. Він провів безліч успішних операцій, так що і тут перси можуть проявити себе.

— Наскільки відомо, Іран не проявляється особливого бажання зв’язуватися з Идлибом. У нього для цього є маса причин — взяти хоча б проблеми на міжнародній арені. Принаймні, зараз про участь персів у идлибском конфлікті немає даних.

— Навіть якщо так, то завжди є Хезболла. Її можна розглядати як продовження Ірану в даному випадку.

— А власних ресурсів у Дамаску зараз недостатньо для звільнення мухафази?

— Досить. Якщо подивитися на карту, то ми помітимо, що Ідліб залишився останнім оплотом терористів. Тобто у Дамаску більше немає потреби розпорошувати свої сили по різних сторонах республіки — інших гарячих точок немає, отже, можна сконцентрувати основні війська на північно-заході. Це раніше була необхідність у створенні зон деескалації та інших подібних речах. Просто у мене не було стільки людей, аби вести бойові дії на всіх фронтах. Тепер ситуація інша. Отже, сенсу в відправки російського спецназу немає. Треба розцінювати це, по-перше, як спробу посварити Росія і Туреччину, по-друге, бойовики хочуть виставити сирійську армію повністю безпорадною. Це чиста пропаганда або, якщо завгодно, контрпропаганда.