Росія остаточно скинула пута США

Президент Росії підписав указ про вихід країни з нерівноправного і неприродного спадщини холодної війни – Договору про РСМД

Володимир Путін офіційно зафіксував подолання Росією останніх пережитків холодної війни. Він підписав указ про вихід країни з Договору по ракетах середньої і меншої дальності.

Спадщина поразки

Як і всяка війна, холодна також включала в себе і перемоги, і поразки. Звичайно ж, неможливо в здоровому глузді говорити про те, що Росія взагалі програла в тому геополітичному протистоянні. Так, Радянський Союз розпався, але зовсім не під впливом якихось зовнішніх чинників. У всякому разі, цей вплив не було ключовим і вирішальним. Розпад СРСР призвів ряд строго внутрішніх, історичних і навіть особистих причин. Розбирати їх все – це інша і дуже велика тема. Але кожен, хто пам’ятає вісімдесяті роки, абсолютно точно знає, що не будь у керма країни бездарного, але самовпевненого і самозакоханого Михайла Горбачова (і будь у нього інша жінка, не так сильно пускає слину на Захід і при тому амбіційна на рівні сотні пушкінських старух, восхотевших бути «володаркою морською») – Радянський Союз міг і продовжити своє існування.

Інша справа – навіщо? Як ми сьогодні бачимо, дивлячись на всі ці грузії з українцями та прибалтики з Туркестаном, то держава була формою висмоктування всіх життєвих сил з Росії, яка – і це ми сьогодні абсолютно точно бачимо – годувала грузин, підтримувала прибалтів на рівні європейської цивілізації, оплачувала вільно і мимоволі український хуторський націоналізм, наповнювала бездонні кишені середньовічних азіатських баєв, прийняли вигляд партійних секретарів.

Чи То справа сьогодні! Так, з болем і кров’ю, але позбувшись від тих в’їдаються в саме тіло Росії пут, вона поставила ситуацію з голови на ноги. Прибалтика тихо загниває в хутірській своєї нікому непотрібності, Туркестан весь працює на Росію, ставши її фактично вбудованим елементом, Грузія гризе сама себе від хронічної бідності, Україна показала своє справжнє обличчя, і її антиросійський нацизм перестав харчуватися російськими грошима.

Ось і договір по ракетам – ДРСМД – був приблизно такими ж путами на руках і ногах країни, як і ті, інтернаціонал-комммунистические. Все той же Горбачов, задерши штани, кинувся в обійми Заходу, з мазохистской радістю підставляючи руки під американські наручники і при цьому жорстоко топчучи і розносячи власну армію.

Саме тихе, але впертий опір військових змусило велеречивого генсека використовувати нещасний проліт Русту як гільйотини для обезголовлювання власних збройних сил (Матіас Руст, німецький пілот-любитель, в травні 1987 року здійснив переліт з Гамбурга до Москви, приземлившись недалеко від Червоної площі – прим. Царгорода). І хоча всі, кому треба, прекрасно це бачили і не збивали Русту, тільки підкоряючись партійними ж вказівок на цей рахунок після інциденту 1983 року над Сахаліном, та ж верхівка партії до того часу вже прийняла рішення про капітуляцію в холодній війні. Так що потрібно було лише зробити вигляд ображеної невинності, розчавити завдяки Русту опір військових і підписати абсолютно нерівноправний договір.

Символ капітуляції

Одним із символів тієї капітуляції і став договір про РСМД.

У пресі його вже не раз аналізували, повторюватися не будемо. Але в короткому резюме історії назавжди вже буде записано: радянське керівництво без всякої рівної компенсації відмовилося від своїх переваг і підписало фактично «індіанський» договір з Вашингтоном. Той самий, з американської історії, коли за договором індіанці віддавали білим колоністам свою землю, а у відповідь отримували ковдри з бацилами віспи. Бо весь основний потенціал ракет середньої дальності США, що базувався на авіаційних та морських носіях, у Штатів повністю залишався, а дев’ять десятих радянського потенціалу, споруджували майже виключно на наземного базування, знищувався.

Гігант, з початку 1950-х років кидавший величезні гроші в топку військового виробництва заради того, щоб забезпечити собі безпеку, сам дав собі сплутати руки. При цьому позбавивши себе безпеки навіть двічі. Первинно – коли відмовився від за визначенням оборонного озброєння ракетами, Америки ніяк не досягали. І вдруге – коли дозволив тій же Америці, як і раніше нависати над своїми кордонами гострим ракетним жалам під крилами чужих літаків і пускових установках кораблів. Гарненький обмін «сессны» Руста на «томагавки» Вашингтона!

Так що тільки природно, що цей договір завжди розглядався розуміючими людьми не стільки військовий – в кінці кінців, балістичний потенціал Горбачов точно так само ліквідувати не зважився, – скільки політичний символ капітуляції тодішнього радянського керівництва. Як кинуте в розпал бою зброю. Як добровільно підставлені під пута руки ворога.

Пута скинуті

Але у Росії воістину великий потенціал. І в умовах обмежень ДРСМД – а то й завдяки їм – її оборонно-промисловий комплекс продовжив розвиватися. Зрештою, ракети середньої дальності – всього лише додаткова сходинка на ракети, договором дозволені. І взагалі з’явився додатковий привід розвивати і вдосконалювати балістичні міжконтинентальні вироби, за якими до теперішнього часу досягнуто не кількісне, а якісне перевагу над США. Настільки велика, що дехто в Америці ж почав говорити, що в цьому сегменті Штати від Росії відстали назавжди.

Розвиток отримали і ракети малої дальності – з радіусами дії нижче обумовлених в ДРСМД 500 км. І, відверто кажучи, занепокоєння американців, які вирішили саме з цього приводу вийти з вигідного їм і не вигідного нам договору, можна цілком зрозуміти. Зрештою, справді лише відносно невеликі зміни потрібні, щоб ракети веселих «Іскандерів» отримали модифікацію, яка зможе летіти і на тисячу і більше кілометрів. Ось вони, «Калібри», полетіли замість трьохсот на півтори тисячі, заглянувши прямо в віконце на посиденьки головки терористів в Сирії – і не причепишся! Морське базування, все в рамках тих переваг, що забезпечили для себе колись американці!

Ну, про нові види озброєнь, про зброя на нових фізичних принципах можна і не говорити. Росія у військовому відношенні повністю струсила з себе позднесоветский морок і розвиває свій оборонно-промисловий комплекс так, як вважає потрібним і перспективним. І, як бачимо, не безпідставно. Пута, колись накладені на неї Америкою разом з Горбачовим, вже втратили своє значення.

Але вони залишалися символом. Символом вищої урочистості США в ході холодної війни.

І тепер цей символ перекреслений. І особливо знущальна посмішка історії тут у тому, що сталося це за ініціативою самих США.