Російський флот не підпустить США до Перської затоки

Росія все сильніше окопується на Близькому Сході

Росія може незабаром отримати військово-морську базу в Перській затоці — вона стане другою зарубіжної базою вітчизняних ВМФ. Це дозволить збалансувати військову присутність на Близькому Сході американців, спішно сколачивающих коаліцію з союзників.

Американські яструби «заклювали» Тегеран

Росія і Іран підписали двосторонній договір про військово-морське співробітництво, заявив командувач ВМС Ірану контр-адмірал Хоссейн Ханзади, який був одним з VIP-гостей святкування Дня Військово-морського флоту Росії в Санкт-Петербурзі. За словами Ханзади, угода «секретне», тобто більша частина його змісту не призначена для очей громадськості.

Втім, один з пунктів контр-адмірал журналістам все ж розкрив: Росія та Іран будуть проводити спільні навчання в Індійському океані, Перській затоці і Ормузській протоці і водах Макрана. Крім того, дві країни інтенсифікують взаємодію в Каспійському морі.

Про всіх інших деталі угоди експертам залишалося тільки здогадуватися. Можливо, Росія буде використовувати іранські порти Бендер-Бушер і Чехбехар в якості передових військових баз для військових кораблів і атомних підводних човнів. Охоронятися вони будуть бійцями спецназу.

Іранське зближення з Росією цілком зрозуміло: офіційний Тегеран шукає військових союзників із числа країн, що знаходяться в опалі Заходу, який, в свою чергу, погрожує «інтернаціоналізувати» Ормузьку протоку.

Сьогодні це одна з ключових транспортних артерій на планеті, через яку проходить 20% поставок сирої нафти і нафтопродуктів (21 млн. барелів на добу) — і вона контролюється Іраном. За останні чотири місяці у водах протоки сталося кілька нападів на нафтові танкери, відповідальність за які так ніхто і не взяв.

США діють звично — шантажем і погрозами

США негайно поклав всю відповідальність за диверсії на Іран, скориставшись цим, щоб і спробувати «протягнути» через Радбез ООН ідею «інтернаціоналізації» протоки (він з’єднує Перську затоку з Аравійським морем і Індійським океаном). Категорично проти цього виступили Росія та Китай.

Американці, звичайно, не вгамовуються: вони намагаються сколотити військово-морську коаліцію для «захисту торгового судноплавства в Перській затоці (операція отримала кодову назву Sentinel). Для цього Вашингтон використовує різні методи (аж до дипломатичного шантажу і погроз) стосовно своїх найближчих союзників, включаючи Ізраїль, Німеччину, Францію, Бельгію, Норвегію, Японії, Південної Кореї та Австралії. В даний час американські сили в регіоні представлені П’ятим флотом (базується в Бахрейні), а на піку напруження в Перську протоку був спрямований авіаносець USS Abraham Lincoln.

І в подібних умовах підписання Тегераном угоди про військово-морське співробітництво з Москвою — лише спроба не дати американцям військовим шляхом взяти контроль над Перською затокою. Відомо, що Іран створює власну коаліцію для забезпечення колективної безпеки в судноплавних водах, для чого іранський президент Хасан Рухани провів телефонні переговори з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом, прем’єр-міністром Пакистану Імраном Ханом і еміром Катару Тамімом бін Хамад аль-Тані. Втім, ступінь їх залучення в цю військово-морську коаліцію поки достовірно невідома.

Підтримка Росії для Ірану критично важлива

Ситуацію, яка сьогодні складається навколо російсько-іранських відносин, «Вільна преса» обговорила з професором Михайлом Рощиным, старшим науковим співробітником Інституту сходознавства РАН.

— Михайле Юрійовичу, за останні роки Росія підписала кілька угод про військове співробітництво, в тому числі в 2017 році з Катаром, а в минулому році з ЦАР. Яке місце в цьому ряду займає угода з Іраном?

— Жодного сумніву, що підписання угоди про військово-морське співробітництво — важливий крок вперед на шляху російсько-іранського співробітництва. Для Ірану важливо саме зараз отримати подібну підтримку з боку Росії, коли загострилися його стосунки з США, Британією і поруч аравійських монархій. Це угода говорить і про те, що Росія цінує підтримку Ірану в зусиллях з врегулювання сирійського конфлікту.

Очевидним доказом зростання взаєморозуміння між нашими країнами стало згоду іранського керівництва на використання авіабази в Хамадані для розміщення російських стратегічних бомбардувальників.

— Але ж в останні тижні західне тиск на Іран, здається, дещо ослаб, не знаходите?

— Агресивна риторика американського керівництва на адресу Ірану стихла на тлі активної протидії антииранским військовим операціям з боку контрольованого демократами Конгресу США. Але це пов’язано не з симпатіями демократів до іранського народу, а з неприйняттям всього, що виходить від адміністрації Дональда Трампа. Демократична партія, начисто програла останню президентську кампанію у США, показала, що вона так і не навчилася гідно і чесно програвати.

У цьому сенсі Трамп «корисний» для Росії насамперед як політик, що розколов єдність західного світу, в тому числі і всередині США. На нього покладалися певні надії в плані поліпшення російсько-американських відносин. Вони не склалися через жорстку антиросійську позицію демократів, контролюючих Конгрес, а перші міни для підриву наших відносин встиг поставити ще Барак Обама, коли остаточно усвідомив, що його партія провалюється на президентських виборах.

— Сьогодні у Росії є тільки одна військово-морська база за кордоном — в сирійському Тартусі. А підписання угоди з Іраном робить реальним поява такої бази в Персидській затоці.

— З моєї точки зору, це було б розумно для контр-балансу американської присутності в Перській затоці і сприяло б стабілізації обстановки в цьому регіоні. Але давайте не будемо поспішати, хоча, швидше за все, при нинішній динаміці двосторонніх взаємин такий час скоро настане.