Російське зброю для армії Європи

Коли Європа почне купувати російську зброю?

Як відомо, днем народження НАТО прийнято вважати 4 квітня 1949 р. Ця подія на Заході пафосно визначають як “реалізацію самої революційної зовнішньополітичної ідеї США з часів вільсонівскої Ліги Націй – плану створення в Європі в мирний час і на постійній основі військово-політичного союзу під зверхністю США”.

Проте в Європі не забули і про ідею створення суто європейської армії. Звичайно, саме така вже була в свій час під керівництвом Наполеона, потім Гітлера, але це, як кажуть, поки «замнем» для ясності. Не варто, ІМХО, вчорашнього ворога надто вже часто нагадувати про це і в даний час. Тим більше, як ми зараз бачимо, при правильній “переговорнической” роботі ситуативні союзники стають майже друзями, від співпраці з якими можна отримати чималу користь.

Так от, “першим у Європі після закінчення Другої світової війни ідею європейської армії Уїнстон Черчілль висловив на сесії асамблеї Ради Європи в Страсбурзі 11 серпня 1950 р. Він запропонував створити «армію, підвладну демократії Європи», в яку увійшли б і німецькі військові з’єднання”.

Ідея ця періодично затухала, періодично спливала, але США зі своїм НАТО, жорстко їм підлеглим, ні в чому подібному і близько не були зацікавлені. А оскільки щодо суб’єктності Європи буквально з 8-9 травня 1945 р. можна говорити лише у відносних величинах, то далі розмов справа ніколи не заходила.

Так, навіть посилено поміркувавши на цю тему, навіть іноді з дуже палаючими очима, європейські члени НАТО затихали, заспокоювалися і задовольнялися одним безперечним фактом. Тим, що США витрачає на даний військовий блок дуже багато грошей, незрівнянно більше їх усіх, разом узятих. І що Європа, нехай багато в чому і віддавши свій суверенітет Вашингтону, як би знаходиться під надійним захистом “за недорого”.

Правда, в надійності захисту даної тепер з’являється все більше сумнівів. “Як відомо, свого часу, рівно 10 років тому (08.08.08), ці війська не прийшли на допомогу Саакашвілі, развязавшему війну з Південною Осетією і Росією. Так, люди з НАТО допомагали Грузії “натаскувати” її солдатів, переконували всіх, що істотно виросла мощі грузинської армії і навіть як би натякали Саакашвілі, що НАТО допоможе. Однак, як мовиться, “хто-то кого-то не так зрозумів”…

Пізніше, 24 листопада 2015-го, НАТО точно також відмовився “вписуватися” – вже за свого конкретного члена Туреччину, збила російський військовий літак в Сирії. Ердогана звинуватили в тому, що даний “літак не представляв для них жодної загрози, а напад на нього – ретельно спланована провокація”. І “що президент-ісламіст Ердоган спробував розпалити конфлікт між Росією і НАТО, щоб відвернути увагу від своєї сумнівної політики в регіоні”.

А вже щодо чи не головних русофобів ЄС, прибалтійських лімітрофів – це взагалі окрема пісня”. “У НАТО несподівано вирішили відмовитися захищати Прибалтики від Росії, пославшись на погані дороги”. Ні, формально, на словах, ні США, ні штаб-квартира НАТО в Брюсселі про таку відмову поки не заїкаються, але з’являється все більше публікацій з подібними натяками. Як, до речі, не казали вони безпосередньо і про відмову Туреччини, «поки смажений півень не клюнув», тобто російський літак з вини турків з неба не впав і Ердоган НАТО «пред’яву» не вчинив.

Адже зрозуміло, не для того США Північноатлантичний альянс створювали, щоб всяких “голодранців” рятувати – він їм потрібен для реалізації своїх чисто, “штатівських” інтересів. Але оскільки з суб’єктністю європейських країн, як вже говорилося вище, давно все зрозуміло, то, навіть побоюючись, що США не допоможуть, все в Європі “сидять на попі рівно” і мовчать.

До речі, “тему” збирання своєї армії в ЄС хитрі США напевно “злизали” не стільки у Наполеона, скільки у Гітлера, який точно так само на війну з Росією (звану тоді Радянським Союзом) рекрутував майже всю Європу. Тоді все швидко і слухняно, “як бджілки”, робили німцям зброю і військову техніку, паралельно без заперечень відправляючи своїх солдатів в гітлерівські дивізії на Західний фронт.

Правда, зараз політична ситуація в США, яка з кожним днем все більше дивна, разом з прагматичними німецькими мізками (навіть при наявності “похмурого генія” в їх історичному світогляді), можуть зіграти і з Німеччиною, і з Європою дуже цікаву жарт. Тому що недавні прогнози аналітиків щодо неможливості для США випустити ЄС і НАТО з рук (тобто того, що армія ЄС жодним чином найближчим часом не буде створено) можуть виявитися відверто порожніми.

Здавалося б, дані прогнози, вже з абсолютно несподіваного боку, підтверджуються останніми виборами до Європарламенту, після яких навіть доля ЄС стає абсолютно невизначеною – то тихо загнивати, забувши про “європу двох швидкостей”, то взагалі розпадатися, слідом за Брексит.

Але час так швидко летить, нові і нові події так різко іноді змінюють ситуацію, що… Так і уявимо майже, здавалося б, неможливе сьогодні такої толерантної Європи, коли раптом (на тлі цього бардака з останніми виборами) виявлять свою волю європейські “грошові мішки”, тобто реальна влада. Ті самі, які висувають своїх ставлеників у всі три гілки і всі органи влади, як національної, так і ЄС.

Адже якщо людям капіталу дуже потрібно, то вони вміють домовлятися, і навіть дуже швидко. Згадаймо хоча б справи з «Північним потоком-2», незважаючи на всі «наїзди» і навіть санкції США, і дружній лад європейських капіталістів, раптом встали згуртованим фронтом «проти».

Але повернемося до країн ЄС, тому що якщо США поки відклали економічні санкції проти них, то це зовсім не гарантує від їх (санкцій) відновлення буквально завтра-післязавтра – таке економічний тиск не вирішує проблеми, але воно допомагає перенести дане рішення на більш пізній час. А потягнути його, як відомо, часто має сенс – через деяку кількість років, як говорив мулла Насреддін, “або я вмру, або ішак, або падишах”.

Так що економічна ворожнеча між двома протилежними берегами єдиного Атлантичного океану неминуче посилюватиметься до тих пір, коли вже єдину армію (НАТО) неможливо стане виносити за дужки. А ще все це буде відбуватися на тлі все більшого падіння довіри до “мейн-стримным” (фактично американським) ЗМІ, разом з їх оскаженілою русофобією. Коли навіть Меркель у числі головних загроз Європи вже говорить не про військову загрозу Росії, а лише про її “втручання в європейські вибори” (що теж неправда, але, все-таки…)

Так що, хай поки що невідомо, яким саме чином реальні господарі Європи виявлять свою волю, але тема єдиної європейської армії знову і вже зовсім реально «встане на повний зріст». Навіть при тому, що є попередні розрахунки – лише первинні, майже одномоментні витрати на озброєння, будуть для країн ЄС близько 300-400 мільярдів доларів (а то і євро). Звичайно, це з урахуванням власного озброєння, яке вони вже виробляють.

Ні, звичайно, США не упустять можливість ще полякати країни ЄС міфічної російською загрозою, “підкреслюючи, що США є ключовим членом НАТО, і без допомоги Вашингтона Європа буде нездатна протистояти” Росії. І що якщо Сполучені Штати вирішать вийти з альянсу, відновити таку втрату ЄС не зможе. Але чим далі, тим більше все подібне буде сприйматися як «розмова на користь бідних».

А потім, можна навіть не сумніватися, вже згадувані вище прагматичні німецькі й інші європейські уми згадають про закупівлю Грецією (Кіпром) системи С-300 в 1996-1999 роки та про швидкої постачання С-400 Туреччини. І ще про опрацювання останньої можливих поставок Су-57, які в сукупності набагато краще американського F-35, при тому що набагато (майже в 3 рази) дешевше.

І ще всі вони згадають наш недавній військовий досвід в Сирії проти «бармалеев», показав силу російської зброї. Адже що б там американці не говорили, як би своє озброєння не рекламували, наше все одно краще і істотно дешевше. І, що важливо, росіяни на відміну від американців завжди дотримуються підписані домовленості.

В результаті, тільки за самим першим прикидками, європейці в три рази менше грошей витратять, погодившись на заміну зброї і військової техніки з американського на російське. А подібні рішення припускають ще і обслуговування разом з ремонтом останнього, тобто посилення військово-технічного співробітництва. Що, природно, передбачає відчутне зростання довіри.

Після чого вже і вступ частини військ Росії в цю армію (нове НАТО, але без США) можна продумати. Природно, при обов’язковому кардинальну зміну принципів керівництва цією структурою. А далі і до реанімації планів єдиної Європи від Лісабона до Владивостока недалеко – тієї самої, яка з європейськими технологіями, російськими природними багатствами і під ядерною і ПРО-шних» «парасолькою» Росії.

Так, а що з прибалтійськими лимитрофами і з Польщею? Їх тепер (коли США стануть більш далекими не тільки територіально) ніхто і питати не стане, а от щодо їх відповідні рішення будуть прийняті. Якщо щодо Польщі поки і не кардинальні (через вже три рази традиційний договір між Росією та Німеччиною), то на першому етапі всіх їх – які “русофобствующие й американські подшакаливающие” – напевно добре ізолюють політично і економічно. Терпляче чекаючи, поки вони не змінять свою поведінку” або не доведуть протистояння до кінцевої точки.

Не виключено, звичайно, що на якийсь час всі вони разом з США ще залишаться в старому НАТО. І тоді, нехай і на тимчасовій основі, нарешті зважиться давня проблема, так відчутно проявилася після розвалу Радянського Союзу. Тобто обидва блоку НАТО, завдяки наявності один одного, отримають не вигаданих, а реальних ворогів, але при всьому при цьому мир на планеті стане відчутно безпечніше.