Російсько-японська любов на трьох: Історія Ясабуро і його двох дружин, яка зворушила всю Японію

Історію цієї російської жінки і кохання в Японії знають, напевно, всі. Про Клавдії Новікової і Ясабуро Хатія знято кілька фільмів, складено безліч книг і, звичайно, регулярно пишуться статті. А почалася ця історія зі сталінських таборів.

Ні, наші герої зустрілися зовсім не за колючим дротом. Але вони обидва відсиділи. Їй довелося на сім років опинитися в таборі за чужу розтрату, йому на десять, як іноземному шпигунові.

«Злодійка» і «шпигун»

Життя їх була звичайнісінькою для їх країн. Клавдія відучилася, вийшла заміж, народила сина, проводила чоловіка на війну і чекала його з фронту. Точно так же закінчив вчитися і одружився Ясабуро. Перед самою війною переїхав з родиною в Корею. У нього були син і дочка.

Клавдію засудили за чужий злочин і заслали на Колиму. Повернувся чоловік її чекати у відповідь не захотів — завів нову сім’ю. В Корею в сорок п’ятому увійшли радянські війська. Всіх японців заарештували за підозрою в шпигунстві.

Звільнившись, Ясабуро виявив, що його з якоїсь причини не внесли в списки військовополонених, що відправляються назад у Японію. Він буквально застряг під чужим містом Магаданом. Крім того, Ясабуро дуже боявся, що на батьківщині знову сяде за шпигунство — тільки тепер на Радянський Союз, так що вирішив залишитися і поміняти ім’я — на Якова. А потім він зустрів Клавдію. Це сталося в п’ятдесят дев’ятому році.

Клавдія і Ясабуро в шістдесятих.
Обидва тоді були на поселенні на Брянщині. Новікову вразив чоловік з нездешними рисами обличчя і нетутешній ж тугою. Їх потягнуло один до одного. Але незабаром розкидало знову по великій країні: Клавдія переїхала до подруги на Далекий Схід. Там можна було жити краще. Вона була майже впевнена, що Яша-Ясабуро за нею не поїде.

А він писав їй листи, які вона ховала в жаху, що хтось прознає про листування з колишнім військовополоненим, засудженим шпигуном. Потім зібрав речі і приїхав сам. Одружилися.

За тридцять сім років сімейного життя Ясабуро жодного разу не підняв на дружину голос. Буває ж, що до весілля чоловік і інтелігентна, і душевний, і про високий розмовляє, а потім обертається дрібним тиранишкой, а то і зовсім розпускає руки. Ясабуро нітрохи не змінився після розпису. Ще — не пив, не курив, з бджолами возився. Вивчився на перукаря, працював. Сусідки Клавдії надивуватися не могли.

Єдине, що засмучувало Клавдію — хотілося їй сім’ю з дитиною, а дітей після табору у неї більше бути не могло. Зірвала здоров’я. Так постійно ввижалося, що знову Якова заарештують — навіщо японець на Далекий Схід поїхав, а? Щоб шпигувати і відомості було зручніше передавати?

Закохані разом зустріли старість.

Будинок, який буде чекати

Ідилію порушила… Перебудова. Стало вільним спілкування з сусідніми країнами. Японські бізнесмени, випадково дізнавшись про Ясабуро, стали шукати його дітей — і знайшли дочка (син помер в Кореї). Разом з її матір’ю, яка всю половину століття чекала коханого чоловіка додому, не дивилася на інших чоловіків.

Хісако — так її звали — працювала медсестрою за копійки. І з цих копійок відклала суму на будиночок. Коли купила — оформила на ім’я чоловіка. Все думала — ось так сюрприз зроблю, коли повернеться… На всякий випадок і рахунок в банку на його ім’я відкрило. А то раптом він повернеться пізно, не дочекається вона його? На що йому тоді спочатку жити, облаштовуватися? А тим часом за час їх очікування вже і дочки давно виповнилося п’ятдесят.

Якби не Клавдія, будиночок Хісако ніколи б не дочекався Ясабуро.
Дочка і брат Ясабуро приїхали в Росію, щоб умовити його повернутися додому. Але Хатія відмовився: як це він залишить Клавдію? Хіба вона винна, що його чекають? У неї нікого немає… У Клавдії і самої серце розривалося, коли вона думала про розлуку зі своїм Яшею. Але що таке чекати чоловіка з безвісності, з чужої сторони, вона добре розуміла. Нехай на одну жінку в світі більше дочекається, вирішила Клавдія. Нехай на одну жінку на світі більше обійме коханого…

Вона сама зробила Ясабуро японський паспорт, всі заощадження перевела у валюту — на дорогу, розлучилася, щоб він не виявився двоєженцем. У березні 1997 року, майже через сорок років щастя, вони попрощалися назавжди. Клавдія обняла Якова останній раз, щоб десь далеко за морем чужа жінка могла обійняти його вперше за довгі, довгі роки.

Кожну суботу Ясабуро телефонував своїй Клаві, кликав у гості. Не переставав слати маленькі подарунки. Подарунки гріли серце, а в гості Клава навідріз відмовлялася приїжджати — чого серце рвати. Але років у вісімдесят все ж таки зважилася. Начебто наостанок. Вперше побачила Хісако — побачивши один одного, вони розплакалися, обійнявшись.

Хісако і Клавдія. Вони обидві знали, що таке любити.
У 2014 році Клавдії Новікової не стала. Ясабуро написав їй останній лист — мертвої як живий. «Клавдія! Я дізнався про те, що тебе не стало, і скорбота долає мене. Я намагався додзвонитися до тебе 30 серпня, в день мого 96-річчя, але у мене нічого не вийшло. Всі сорок років, що я прожив з тобою в Росії, ти завжди була поряд зі мною, завжди підтримувала мене. Спасибі тобі за все… Я зміг повернутися в Японію тільки завдяки твоїм зусиллям, і я безмірно вдячний тобі за це. Згадую, як ми навіть виготовили труни для двох у тебе на батьківщині. Якби це було в моїх силах, я б хотів прибігла до тебе і пригорнути тебе до серця міцно-міцно… Але я безсилий… Спи спокійно, дорога Клавдія. Твій Ясабуро».

Менше, ніж через рік, помер і сам Ясабуро. Може бути, вік дав знати про себе — йому було дев’яносто шість років. Може бути, дуже хотів побачити свою Клавдію. Хісако до того часу не було вже давно.

Далеко не кожна знаменита історія кохання така добра і зворушлива. Ференц Ліст і Даніель Стерн: Легко бути любов’ю і неофіційною дружиною рок-зірки XIX століття.

Текст: Ліліт Мазикина.