Вселенський патріарх Варфоломій I непохитний у своєму рішенні надати автокефалію української церкви
11 жовтня константинопольський Синод ухвалив історичне рішення про скасування документа 1686 року, після якого Київська митрополія потрапила під юрисдикцію Москви. Це остаточно відкриває Україні шлях до отримання в найближчому майбутньому томосу – указу про автокефалії національної православної церкви. Синод підтвердив, що Константинопольський патріархат продовжить цей процес.
Журнал Новий Час розібрався в тому, що стоїть на кону в разі створення єдиної української православної церкви і чому Московський патріархат чинить запеклий опір цьому процесу.
Після того, як перспективи автокефалії для української церкви стали реальністю, Росія вже кілька тижнів “готує Україну до внутрицерковному конфлікту, який нібито повинен перерости чи не в громадянську війну.
Ось як про це в середині вересня сказав Іларіон, митрополит Російської православної церкви (РПЦ): “Якщо УПЦ МП визнають церквою країни-агресора, як вони [політики в Україні] зараз кажуть, якщо її позбавлять законних прав, то ми можемо очікувати, що розкольники заволодіють великими монастирями, такими як Києво-Печерська лавра, Почаївська лавра. Тоді, звичайно, православні віруючі будуть захищати ці святі місця і може початися кровопролиття”.
А шеф Іларіона, Московський патріарх Кирило, і зовсім передрік українській владі перспективу повалення.
Теза про те, що томос нібито відкриває двері праворадикалів, що прагнуть захопити “істинно православні” церкви, озвучує не тільки Москва: в Україні з подібними заявами виступають представники Опозиційного блоку (ПРО). Саме так, наприклад, сформулював проблему автокефалії у розмові з Радіо НВ Олександр Вілкул, співголова Оппоблока.
Насправді ж йдеться про більше – про те, що автокефалія української церкви “поховає російський імперський проект”, як зазначив архієпископ Євстратій (Зоря), прес-секретар УПЦ Київського патріархату (КП). А це вже не питання релігії, а політика, точніше – геополітика.
Дивіться також
Справа на мільйони
В Україні приблизно 20 млн осіб, за оцінками деяких аналітиків, називають себе православними. За формальною ознакою, кількості парафій, МП набагато випереджає своїх конкурентів – КП і Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ): 12 тис. проти 4,8 тис. і 1 тис. відповідно.
Але за кількістю віруючих, як свідчать дані Центру Разумкова, попереду всіх – Київський патріархат: його прихильники називають себе 42,6% опитаних. При масштабуванні цієї частки на всю країну виходить 8,7 млн парафіян.
Частка прихильників “московської” церкви помітно менше — 19,1%.
Не дивно, що, маючи таку електоральну підтримку, а також явне потурання частини священнослужителів МП російської агресії та сепаратизму на сході і півдні країни, президент України Петро Порошенко зважився активно просувати ідею томосу.
Дивіться також
Чому автокефальна церква може стати найбільшою
На думку патріарха Філарета, глави УПЦ КП, буквально через два тижні після того, як Україна отримає томос, в країні відбудеться всеукраїнський Собор. На ньому і виберуть нового предстоятеля нової церкви. І до неї тут же підключаться єпископи – свою згоду на це дали вже 40 архієреїв УПЦ КП та 12 – УАПЦ.
Від Московського патріархату в помісну церкву також з ходу увійдуть деякі його високопоставлені представники. Але скільки їх буде, поки невідомо.
Отець Андрій Дудченко з УПЦ МП так описує настрої, які панують серед священиків: супротивників томосу небагато – близько 15%, прихильників – трохи більше, близько 20%. Основна ж маса вичікує
Митрополит Олександр (Драбинко), представник Московського патріархату, розповів НВ, що сам він підтримує надання томосу. Але всередині церкви це питання ніяк не обговорювалося. І хоча нещодавно УПЦ МП розповсюдила заяву про те, що її єпископат виступає проти автокефалії, насправді ніхто думки єпископів не питав.
“У нас нікому не дають голоси, – пояснив Драбинка. – Прислали готовий папір з управління справами або з Москви – і все, ніякого обговорення, нічого. А священики мені телефонують, запитують, що робити”.
Отець Андрій Дудченко з УПЦ МП так описує настрої, які панують серед священиків: супротивників томосу небагато – близько 15%, прихильників – трохи більше, близько 20%. Основна ж маса вичікує: багато насторожено ставляться до нинішнього КП патріархові Філарету, якого РПЦ відлучила від церкви в 1997 році за раскольничество.
І навряд чи ця інертна маса швидко переорієнтується з МП на нову помісну церкву.
Процес переходу в її лоно окремих “московських” парафій обіцяє бути трохи більш живим.
Володимирський собор в Києві – храм УПЦ Київського патріархату / Фото ЕРА
За правилами церковна громада на загальних зборах більшістю голосів може змінити патріархат. Але за останні роки лише близько сотні парафій МП перебралися під крило КП. Причина – “київських” багато віруючі вважали розкольниками і бунтарями.
Однак, як тільки Вселенський патріарх дасть помісної церкви офіційне визнання, процес прискориться. Особливо на заході і в центрі країни, вважає релігієзнавець Юрій Чорноморець, у Волинській, Рівненській, Київській і Полтавській областях.
Поступово вал буде наростати. “Після створення нової церкви і вливання в неї парафій і священиків вона стане найбільшою в Україні”, – впевнений Чорноморець.
Томос як політика
Президент Порошенко вже використовує тему єдиної церкви на своїх вуличних білбордах. Але його численні опоненти – як всередині країни, так і поза її – не готові поступитися цю площадку чолі української держави.
Причому Москва налаштована вкрай серйозно.
Віктор Кононенко, заступник голови СБУ, прогнозує: після отримання томосу росіяни спробують спровокувати в країні масові заворушення. Як варіант, вони завезуть сюди православних титушек, які під виглядом українських націоналістів почнуть громити парафії МП. І якщо процес піде по наростаючій, справа закінчиться масовими протестними акціями.
Подібні бунти вигідні Кремлю, адже вже навесні наступного року в країні пройдуть президентські вибори.
Томос для України – це торжество справедливості за сотні років поневірянь і обману
Віктор Єленський, депутат фракції Народного фронту, кілька разів стикався з православними титушками. Він упевнений: якщо вчасно не припинити їх дій, ситуація може вийти з‑під контролю. Як це було, приміром, на початку 1990‑х, коли конфлікт між греко-католиками і православними охопив понад 1 тис. населених пунктів в Україні.
На думку Єленського, зараз ситуація гостріше: є замовлення на заворушення з боку Кремля, так і РПЦ МП підігрівають проблему.
Про прийдешні неприємності, викликаних томосом, говорять і політики – насамперед представники Оппоблока.
Один з головних меценатів московської церкви в Україні, мільярдер і депутат Вадим Новинський, в одному з інтерв’ю заявив: якщо буде “легитимизован розкол, велика ймовірність початку громадянської війни на релігійному ґрунті”.
А один з лідерів ОБ, Борис Колесніков у коментарі НВ заявив, що його партія “проти того, щоб політики втручалися в справи церкви”. Але на прохання пояснити, що ж конкретно буде робити Оппоблок, відповів коротко: “Це ідіотське питання”.
Ідіотський чи ні, але їм точно скористаються як влада, так і опозиція, впевнений політолог Віталій Кулик. І саме Оппоблок буде намагатися в цій темі більше інших. “ПРО говоритимуть про війну з істинно православними, щоб мобілізувати свій електорат, – вважає експерт. – Нас чекає справжня сутичка як на політичному терені, так і церковне”.
І все ж релігієзнавець Чорноморець закликає ступити на цей складний шлях, не терзаючись сумнівами. “Томос для України – це торжество справедливості за сотні років поневірянь і обману. Для української церкви це схоже революції правди”, – говорить експерт.
Читайте повну версію цього матеріалу в свіжому номері журналу Новий Час – №37 від 11 жовтня 2018 року
Thanks!
Our editors are notified.