Найскандальніша Рада України. Чому так вийшло?

За кількістю публічних скандалів нинішній склад Верховної Ради вже давно переплюнув всіх своїх попередників. Навіть попередній склад українського парламенту, куди волею випадку потрапили у величезній кількості «активісти» майдану, серед яких було дуже багато випадкових і неадекватних людей, а часто і людей із злочинним минулим, не привертав до себе так багато уваги.

IX українська Рада, яку, за словами президента Володимира Зеленського, нібито, сформували з абсолютно чесних і нових людей, стабільно не сходить зі шпальт ЗМІ, і здається немає такого злочину, якого б свого часу не зробили її депутати. Причому, всі скандали виникають навколо тих, хто пройшов в неї за списками або як мажоритарники від партії «Слуга народу».

І цей факт, а ще швидкість появи все нових і нових сюжетів наводить на думку, що це аж ніяк не випадково.

Хто всі ці люди, і навіщо вони прийшли в Раду
Перше, що кидається в очі, випадковість облікового складу партії «слуг народу». Формування передвиборного списку йшло явним поспіхом, і в неї потрапила маса «не тих» людей. Причому, випадковими вони були саме за своїм професійним якостям і зовсім не випадковими, якщо розглядати їх … як зріз українського суспільства.

Погодьтеся, що після всіх цих публічних скандалів, і особливо, після підтвердження генпрокурором Рябошапкой випадку з депутатом Романом Іванісовим, які мають за плечима погашену судимість за зґвалтування неповнолітньої, до морального вигляду нових «слугами» українського народу вже немає ніяких питань. Причому, справа навіть не в тому, що деякі з них виявилися з заплямованою репутацією або людьми з невисокими моральними принципами. Справа в тому, що інші їхні колеги, судячи з відсутності покарань за проступки провинилися колег, сприймають все це нормально і досі вважають вибачення кращим способом реагування. А значить, можна зробити висновок, що багато з тих, кого українські журналісти поки ще не застукали на гарячому, точно такі ж.

До речі, на цьому тлі вже не здається чимось неприпустимим публічне визнання цих самих нових народних «слуг», що керівництво їх «самої чесної партії» доплачує їм гроші в конвертах (голів комітетів за 20 тис. доларів, їх заступникам по 10-15 тис. доларів, а простим слугам по «п’ятірці»).

А чого можна було взагалі від них очікувати? Від усіх цих колишніх дизайнерів, фотографів і просто безробітних, які потрапили до складу Ради. Вони різко підняли свій соціальний статус і тепер швидко намагаються матеріалізувати його в реальні активи. І їх зрозуміти можна. Українське суспільство, і не тільки воно, сьогодні складається багато в чому саме з таких от людей, а тому рефлекси і реакції українських депутатів для нього теж цілком адекватні. Особливо для активною, а не пасивною його частини.

Але повернемося до депутатів. Багато з них, причому як раз ті, хто вирішує питання, прийшли в нову Раду не за подачками у конвертах. Вони прийшли вирішувати справи. Причому, справи дуже великі, про що говорить представництво у складі партії довгого списку, наприклад, «людей Коломойського». І цим людям абсолютно наплювати на все, і в першу чергу, на принципи.

Наочним прикладом тут служить голосування по закону «про продаж землі» двох «послідовних» і помітних, завдяки своїй публічності, представників президентської політсили (від «субпартии» Коломойського) Бужанського і Дубинського, чия думка за добу змінювався в унісон з думкою їх шефа від абсолютного неприйняття ідеї, до натискання кнопки «за», під час вирішального голосування. Все в «кращих» традиціях Олега Ляшка і його продажної партії.

Отже, безпринципність нових «слуг» в наявності. Але однієї тільки безпринципністю пояснити весь той вал викриттів, який ллється щодня з екранів телевізорів та зі сторінок телеграм-каналів неможливо.

Внутрішньовидова боротьба
У партії «Слуга народу» існують групи впливу. Головних «крил» три — орієнтуються на президента, Коломойського і американських демократів. І вони сьогодні затіяли свою внутрішньопартійну розбирання. Ці групи ділять владу в партії, вплив на президента та інші владні інститути і в кінцевому підсумку на українські грошові потоки і політично вектор. А так, як ми вже переконалися в невисокому моральному обличчі «слуг», то ці розбірки і прийняли такий скандальний вигляд.

Ми всі пам’ятаємо взаємні докори Дубинського та Арахамии, що закінчилися клоунадою на детекторі брехні. Адже це не зовнішні сили були ініціаторами цієї сварки. Це розбирання пташенят Сороса і Коломойського, яка вихлюпнулася в публічну сферу.

А нинішній скандал з «плівками Полякова», яка боляче б’є саме по пропрезидентського крила партії? За даними українських ЗМІ за всім цим швидше за все стоять все ті ж «соросовцы» і конкретно Давид Арахамія, який, дуже схоже, крім українського має при собі ще й американський паспорт. І так далі.

І так як всі ці протиріччя всередині партії на сьогодні тільки наростають, значить і скандалів далі навколо Ради ХІ скликання буде, чим далі, тим більше.

Але і це ще не все. Є ще третій зовнішній фактор, який підливає не одне відро бензину у все більш розгорається роздрай «слуг».

«Зовнішні» сили
Поразка на липневих виборах в Раду абсолютно всіх політичних партій, крім пропрезидентської, не могло задовольнити тих, хто залишився за бортом прийняття рішень і просто парламенту. Навіть, здавалося б, лояльна нової влади партія Вакарчука-Пінчука «Голос» і та, виявилася обділеною. А вже що говорити про старих політичних зубрах, Петра Порошенка та Юлії Тимошенко. Так і з тріском програли екс-регіонали, які зібралися під крилом блоку Бойко-Медведчука теж явно не розраховували після виборів на роль простих статистів.

Всі вони вважають нинішню ситуацію неприпустимою, а тому, забувши про своїх внутрішніх суперечностях, дружно качають країну і роблять все, щоб нинішній склад Ради пропрацював як можна менше. Бажано, до весни 2020, або максимум до наступної осені.

Та найбільш наочним прикладом тут можна навести «опозиціонерів» Бойко-Медведчука, які щільно підтягли до себе головне відкриття минулих виборів «Партію Шарія», та які використовують блог її формального засновника, для масового зливу компромату на голови новоспечених «слуг».

Чому я навів цей приклад? По-перше, блог Шарія дуже розкручений і має високий політичну вагу в країні, а по-друге розворот його спрямованості був настільки різким, і так точно збігся з таким же розворотом у вищеназваних політичних сил, що випадковістю це бути не могло.

Адже про те, що у складі майбутніх «рабів» дуже високо вплив Ігоря Коломойського і американських «демократів», було зрозуміло ще до виборів. Про те, що там маса пристосуванців і одіозних представників структур, можна було побачити за списками ще в червні. І будь-якій розумній людині було зрозуміло, чим все це могло закінчитися. Але вал критики майбутньої влади був не в липні перед виборами, а збігся із закінченням закулісних переговорів переможених і переможених, коли останні остаточно переконалися, що в нинішньому розкладі їм вже нічого не світить.

А тому і було прийнято рішення — цю Раду треба терміново валити. І дуже схоже, що впливових супротивників у її складу вже стільки, що ніяка «історична» перемога і формування монопартійної більшості її вже не врятує…