Найнебезпечніша зброя Росії на світовому ринку. Ні, це не З-400

Залишилися лічені тижні до початку поставок російських зенітних ракетних систем С-400 “Тріумф” в Туреччину. Згідно з квітневим заявою президента Ердогана, це може відбутися вже у червні.

Новини, пов’язані з цим, в останні дні просто заполонили медіапростір.

Інсайдери американського телеканалу CNBC повідомили, що Вашингтон поставив ультиматум Анкарі, давши два тижні на відмову від покупки російських комплексів. Заступник міністра закордонних справ Туреччини Явуз Селім Кыран спростував цю інформацію, зазначивши, що “на офіційному рівні” такого немає. Дипломатична риторика дає широкі можливості для інтерпретацій, так що залишається тільки здогадуватися, наскільки жорстко Штати викручують руки туркам в кулуарах неофіційно.

Що ж стосується формальної риторики, то Держдепартамент попередив Анкари про “дуже негативні” наслідки доведення угоди до кінця.

Паралельно з цим главком сил НАТО в Європі генерал ВПС США Тод Уолтерс заявив, що Штати продовжують шукати рішення проблеми, оскільки “хочуть підтримувати відносини з Анкарою на належному рівні як з важливим союзником”.
На тлі американських рухів турецька сторона демонструє вражаючу твердість.
Міністр оборони країни Хулуси Акар повідомив, що Туреччина вже відправила в Росію своїх військових для навчання роботі на “Тріумфи”. І взагалі, за його словами, “ми підписали угоду з Росією, у нас чудові стосунки, ми говоримо: угода з С-400 завершена”.

Що стосується Росії, то єдиною реакцією на бурхливі турецько-американські розгляду останніх днів став відповідь голови Ради Федерації Валентини Матвієнко на пряме запитання журналістів про можливу відмову від турків угоди. Він показовий:
“Туреччина, як я для себе зробила висновок після зустрічі з президентом, дуже дорожить своїм суверенітетом. Для них головне, що вони суверенна держава вправі приймати рішення, які їм вигідні як державі, що відповідають їхнім національним інтересам і інтересам безпеки. Вони підписали угоду, вони взяли на себе зобов’язання, вони не можуть під тиском кого б те ні було поводитися безвідповідально”.

Вже неодноразово подмечалось, що одна з ключових проблем Заходу зараз пов’язана з його глибинним нерозумінням Росії. Причому найдивніше те, що в спробах все-таки осягнути її загадку західні партнери схильні надмірно заплутувати ситуацію, вишукуючи складносурядні смисли в самих простих і очевидних речах, включаючи максимально відверте обговорювання головних тез першими особами країни.

У результаті за останні роки створено і продовжує нагромождаться нелепицами міф про надприродно підступної і могутньої Москві, яка примудряється невимушено руйнувати будь-які плани Заходу і здійснювати гібридне вторгнення в саме серце його системи.

Коментар Валентини Матвієнко — це як раз той самий випадок, коли Москва абсолютно прямо і відкрито говорить правду, демонструючи головні важелі, які Росія використовує на міжнародній арені. А це апеляція до суверенітету і національним інтересам. Не виключно російським — будь країни.

Фактично весь “макіавеллізм” Москви зводиться до того, що світові пропонується альтернатива зовнішньополітичної позиції США, заснованої на установці: “Що добре для Америки, добре і для решти світу. Світ зобов’язаний жити інтересами і цілями Сполучених Штатів”. Росія протиставляє цьому принцип: “У кожної країни є свої власні інтереси, які вона має повне право захищати, а її статус і геополітичну вагу залежать від того, наскільки вона готова відстоювати свій суверенітет”.

У світі, втомленому від трьох десятиліть тотальної і все більш безвідповідальною гегемонії США, російська позиція знайшла попит. Причому список країн, які звертаються до Росії як “продавцю суверенітетів”, неухильно розширюється. У цьому сенсі немає принципової різниці між “Північним потоком — 2” і турецькими С-400.

Коли майже два роки тому був укладений російсько-турецький контракт на “Тріумфи”, в те, що він буде доведений до кінця, не вірив ніхто. Його розцінювали як інструмент торгу Анкари з Вашингтоном.

Залишається тільки припускати, наскільки це відповідало дійсності, але одне можна сказати з упевненістю: США за минулий час так і не зробили Туреччини жодного речення, яке виходило б за рамки звичного “ви зробіть так, як ми вимагаємо, тому що ви повинні, а інакше вас чекає розплата”.

Ось тільки в світі, де набирає реальну силу Росія і її альтернативну пропозицію, це перестало бути ефективною тактикою.

Тепер же ситуація зайшла так далеко, що Туреччина і особисто Ердоган не можуть відмовитися від угоди з Росією без втрати обличчя і важкого удару по державному статусу країни. Про що, власне, і сказала Матвієнко.

Безумовно, поки формально контракт з С-400 не виконаний, так що рано підбивати підсумки і робити остаточні висновки.
Але вже зараз можна стверджувати: Сполучені Штати приречені на все більшу кількість поразок, якщо вони так і не зрозуміють, що відбувається.