Найвідоміші помилки в історії, які призвели до дуже плачевних наслідків

Досвідчені журналісти і видавці відносяться до опечаткам як до неприємного, але неистребимому злу. Зникнути зі сторінок газет, журналів, книг, а тепер вже і інтернету вони зможуть лише тоді, коли людину повністю замінять машини. Найчастіше на них не звертають уваги, однак траплялися в історії і такі помилки, які призводили до дуже незвичайним результатами. На жаль, для неуважних коректорів подібні казуси не завжди закінчувалися добре.

«Війна» навколо слова «Світ»

Багато років ведуться суперечки про трактування назви великого роману Льва Миколайовича Толстого. Справа в тому, що до орфографічної реформи 1917-1918 років два значення слова «світ» – антонім до слова «війна» і «планета, громада, суспільство», розрізнялися по написанню. У першому випадку писали «миръ», а в другому — «міръ». Після реформи ця різниця була загублена, і найчастіше ми сприймаємо слова в назві як протиставлення двох понять. Однак це не завжди було так очевидно, при перших виданнях іноді спостерігалися різночитання. Так, наприклад, у книзі, надрукованій у 1913 році під редакцією П. І. Бірюкова з восьми заголовків (по два на кожен том – на титульному аркуші і на першій сторінці), сім раз надруковано «миръ», але на першій сторінці першого тому – «міръ».

Перша сторінка дореволюційного видання роману «Війна і мир», в якому була допущена помилка в назві

Ця помилка стала причиною поширеної легенди про те, що Лев Миколайович, нібито, мав на увазі в назві роману «мир» саме як громаду і суспільство. Ця версія, правда, не підтверджується, так як існує власноручне виправлення Толстого на проекті договору про видання роману, де початковий варіант назви «Тисяча восемьсотъ п’ятий годъ» закреслено і підписано: «Війна і миръ».

Зазіхнути на святе

У 1631 році англійський «королівський друкар» Роберт Баркер потрапив в дуже нехорошу історію. При виданні Біблії короля Якова – офіційного перекладу священної книги на англійську мову, складач допустив неймовірну смислову помилку: була пропущена негативна частка в заповіді «не чини перелюбу». Тираж цього «розпусного» варіанту склав 1000 примірників і коштував недолугому видавцеві цілого стану, за таке богохульство йому довелося заплатити величезний на ті часи штраф у триста фунтів.

«Зла ” Біблія» або «Біблія перелюбників» – титульний лист, сторінка з помилкою і пристосування для ручного набору тексту

Тираж з помилкою потрапив у продаж, але помилку швидко помітили і майже весь його вилучили. Сьогодні збереглися лише кілька примірників, в основному вони зберігаються у великих бібліотеках, Англії та США і викликають у колекціонерів, зрозуміло, величезний інтерес. До речі, в тому ж 1631 році була випущена ще одна «крамольна» Біблія з ще більш дивною помилкою: замість «безумний говорить у серці своєму: „немає Бога“» було надруковано «безумний говорить у серці своєму: „є Бог“». Ця помилка коштувала неуважним видавцям аж три тисячі фунтів, а сама книга відома сьогодні як «Біблія божевільних».

Ще гіршу помилку допустив у 1648 році професор теології Флавиньи. В одному з трактатів він цитував Євангеліє від Матвія: «І що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у твоєму оці не відчуваєш?». Фраза була приведена на латині, однак до нещастя обидва рази в слові «очей» – «oculo» пропадала перша літера. А так як існує дуже схоже грубе латинське слово «culus» – «дупа», то місцезнаходження колоди ставало дуже пікантним. Навколо цієї помилки вибухнув жахливий скандал, від якого бідний професор, мабуть, до кінця днів не оговтався, навіть на смертному одрі він проклинав недбайливого друкаря.

До речі, саме ця братія, найчастіше відповідальна за всі подібні казуси, в 1702 році теж отримала свою «фірмову» опечатку в Біблії. Дане видання так з тих пір і називається «Біблією друкарів». В одному з псалмів царя Давида у фразі «Князі женуть мене безвинно» допущена цікава помилка: замість «princes» (князі) було набрано «printers». Вийшло: «Друкарі женуть мене безвинно». Враховуючи, скільки помилок винесла сама видається книга в світі в перші роки друкарства, ця фраза стає цілком осмисленим.

Помилки «На вищому рівні»

Звісно, найстрашніші наслідки для неуважних видавців наступали після помилок щодо керівників держави. Так, наприклад, на початку XX століття редактор газети «Київська думка» був відданий під суд за жахливу помилку. Справа була настільки непривабливим, що судовий розгляд навіть не висвітлювали в пресі і постаралися якнайшвидше зам’яти, щоб подробиці не стали надбанням громадськості. Справа в тому, що в заголовку замітки «Перебування вдовуюча імператриці Марії Федорівни у Фінляндії» у першому слові буква «р» випадково була замінена на «о». Помилка з розряду «навмисне не придумаєш» виглядала дуже непристойно.

У 1930-х роках на краю леза опинився весь колектив газети «Известия». У матеріалі про зустріч Сталіна з послом Польщі зникла перша буква в слові «посол». Врятувало газетярів тільки почуття гумору вождя. Дізнавшись про опечатке, він сказав: «Не треба карати газету. Вона написала правду».

Радянський плакат «Будьте пильні!»

Однак, коли помилки стосувалися особи та прізвища самого Сталіна, редакторам пощади чекати нізвідки: за «Саліна» посадили коректора в Уфі, за «Стадина» звільнили всю редакцію однієї з обласних газет, а ось за «Сралина» головного редактора центральної газети в Махачкалі навіть розстріляли. Адже під виглядом помилок класовий ворог міг опублікувати антирадянську пропаганду, – про це навіть існував офіційний циркуляр, тому НКВС «людського фактора» у появі таких небезпечних помилок не визнавало.

І в продовження літературної теми «Парнас дибом»: Як склалась доля «літературних хуліганів» і першій радянській книги літературних пародій.