Ім’я Сергія Корольова відомо всьому світу. Ця людина не просто перебував у витоків російської космонавтики. Він фактично відкрив космічну еру світової історії. Будучи по долгу служби “секретним громадянином”, йому довелося пройти через безліч випробувань і перепон. Корольов був своєрідним: він терпіти не міг золото, не запускав ракети по понеділках і в чині головного ракетного конструктора країни збирався особисто летіти в космос.
Майбутнє блискучого авіаконструктора
Сергій Корольов з дружиною і дочкою./Фото: moyaokruga.ru
Ще під час навчання в МВТУ їм. Баумана керівником диплома студента Корольова був Туполєв. Він пророкував майбутнього світилі ракетної справи успіхи в авіабудуванні. У 17 років Корольов спроектував безмоторний літак К-5. На другому його планері льотчиком Арцеулова був встановлений всесоюзний рекорд по дальності ширяючого польоту. У 1930-му королівський планер СК-3 наробив ще більше шуму. На призначеному для фігур вищого пілотажу апараті пілот Степанченок вперше в світі без буксирування на висоту виконав три мертві петлі.
До речі, летіти збирався сам Сергій Павлович. Йому завадив черевний тиф. Незважаючи на настільки успішний досвід в авіації незабаром Корольов переключився на реактивні двигуни і ракети. У 1929 році він познайомився з роботою Ціолковського про дослідження світових просторів реактивними приладами. Думка про те, що здійснювати польоти можна не тільки на літаках і планерах та ще й за атмосферні межі, назавжди поглинула його.
Перші успіхи, вирок і довічне відраза до золота
Співробітники Гврр./Фото: static.life.ru
У 1931-му при Осоавиахиме утворили невелику Групу вивчення реактивного руху (ГВРР). Спочатку цієї організації не надавалося особливого значення. У ГВРР навіть не було окремого приміщення – перші розробки велися буквально в підвалі. Але головну роль зіграв той факт, що колектив складався із справжніх фанатиків-ентузіастів. Корольов прийшов у ГВРР звичайним інженером. На той момент у розпорядженні конструкторів були малопотужні тестові реактивні двигуни і невеликі апарати. Але старт ракетному справі був даний. Через два роки активної роботи членів ГВРР їх організація перейшла під крило військового відомства і була об’єднана з газодинамічної лабораторії в новий Реактивний науково-дослідний інститут. І робота пішла успішно, а Корольов сходу представив проект ракетного літака.
Але над конструкторами РНИИ згущувалися хмари. У ході так званих «чисток» було заарештовано куратори інституту маршал Тухачевський і керівник Тсоавіахіму Эйдеман. Прийшли і за Корольовим. Його звинувачували в пособництві антирадянським троцкистам та навмисному затягуванні лабораторно-конструкторських робіт з головним оборонним об’єктів. Обидва пункти вважалися розстрільними. Так що послідував вирок у вигляді десяти років ув’язнення з поразкою в политправах та конфіскацією майна на ті часи виглядав м’яким.
1 червня 1939 року, через 8 місяців перебування у Новочеркаській пересильній тюрмі 31-річного “ворога народу” відправили по етапу на Далекий Схід. На Колимі Корольов був зайнятий на золотих копальнях. Все подальше життя після звільнення він терпіти не міг золотих виробів. У таборі Корольов ледь не помер. Після діагностування цинги лікарі поставили на ньому хрест, залишивши тихо гинути. Його врятував доставлений в табір директор заводу Усачов, на якому був побудований фатальний літак розбився Чкалова. Новий в’язень домігся того, щоб Королева перевели до медчастини, де його виходили небайдужі медсестри.
Наукова робота в ув’язненні і дострокове звільнення
Корольов-арештант./Фото: miro.medium.com
За час перебування в ув’язненні про в’язня поралися багато. Десятки звернень надходили від імені його матері Марії Миколаївни, за Корольова просили прославлені пілоти Валентина Гризодубова і Михайло Громов. У якийсь момент питання порятунку талановитого інженера узгоджувався на самому верху. Сталін надав Берії вказівку переглянути справи оборонних фахівців. До кінця 1939 року Королеву наказали збиратися до Москви. Після прибуття на Луб’янку колишнього табірники вдруге судили і засудили до восьми років ув’язнення в московській спецтюрьме – так званої «туполевской шарашці».
В її стінах розташовувалося чотири проектних бюро, де розроблялися нові літаки. Королева визначили в КБ свого колишнього викладача Туполєва, який створював пікіруючий бомбардувальник Ту-2. Паралельно Сергій Павлович починає розробки керованої аероторпеди, а також нового типу ракетного перехоплювача. В умовах розпочатої війни в 1942-м Королева переводять в інше бюро суворо закритого типу при Казанському авіазаводі, де йшли роботи з ракетними двигунами. В 1943-му він призначається головним конструктором в групі ракетних установок, а в червні 1944-го достроково звільняється з повним зняттям судимості. Ще один рік як вільнонайманого Корольов залишається в Казані, закінчуючи роботу з ракетними прискорювачами для військових літаків.
Зустріч зі Сталіним і запуск ракети
Перші радянські космонавти і Королев./Фото: i5.walmartimages.com
Після звільнення почався славний шлях Королева-батька глобальної космічної програми всесвітнього масштабу. У травні 1946-го Сталін приймає два найважливіших Постанови Радміну СРСР про створення в оборонній промисловості нового напряму – ракетобудування, а також про відкриття на базі підмосковних підрозділів артилерійського заводу і НДІ-88. Останній фактично стає головним підприємством по створенню керованих ракет на рідкому паливі. А вже влітку Сергій Корольов призначається Головним конструктором балістичних ракет дальньої дії і керівником відділу в НДІ. Він відразу взявся за роботу, налагоджуючи крилаті ракети і виробляючи пуски. У цей період створюється перша вітчизняна ракета Р-1.
У квітні 1947 року Корольов готувався виступати з доповіддю по ракетній техніці в кабінеті Сталіна. Тут і відбулася особиста зустріч конструктора з вождем. Увійшов Корольов спробував присісти віддалік, проте Йосип Віссаріонович наполіг на сусідстві за столом засідань. Звернувшись до Маленкова, Сталін виголосив: «Посунься, дай сісти Королеву». Доповідь головного ракетного фахівця він вислухав уважно, ставив багато компетентних питань і висловив максимальну зацікавленість у загальній справі. По всьому було видно, що Корольов сподобався вождю. В цей день Сергій Павлович вийшов з головного кабінету країни вже іншим – впізнаваним і благонадійним людиною.
В результаті розвитку галузі Алтай став краєм, де з неба падають ракети.
Thanks!
Our editors are notified.