Санкції

Пам’ятаю, як-то анталійський бармен відмовився мені налити черговий стопарь текилки. На мій здивований расплывающийся погляд він незворушно відповів: «Вам вже вистачить. Санкції!» Я багато років доводив у своїх статтях істинність і непогрішність теорії Ролана Барта про те, що людина бачить світ не своїми очима, а своїми словами. Але тільки зараз сам перейнявся цією доктриною.

Справа в тому, що читачі і глядачі всіх мастей раптом явно повірили у пояснює і проникаючу силу слова. Звідси, напевно, і що рейтинги всіляких ток-шоу. Звідси несподіваний сплеск книговидання. (Коли, здавалося б, інтернет вже поховав «папір», адже друковане слово завжди сильніше усного.) Звідси й численні запити в Гугл про значення того чи іншого слова. (В українському сегменті інтернету найпопулярнішим на тижні був, зокрема, запит про значення терміну «капітуляція».) Дійшло до того, що сьогодні ціна слова в околопросвещенной середовищі явно не нижче, ніж була в «святі» дев’яності на «базарах» та «стрілках» у братків. Ось я і подивився, яке выраженье було найбільш згадуваним у світі останнім часом. Вгадайте-но. Правильно, то барменское останнє слово «санкції!»

Трамп всю дорогу погрожував санкціями Туреччини: економіку і порвемо на шматки, і ліру від…лирим, і «Петріот»… Ну, ви знаєте. Куба ось відсвяткувала шістдесятиріччя санкцій. (Мабуть, найдовше в історії.) Китай могутнім рухом плеча недбало рвав санкційні пута за «Хуавей» та інші свої «вейі»… І звичайно, Україна на кожній міжнародній тусовці істерично вимагала посилення санкцій проти РФ: за Крим, рим і мідні труби — в сенсі газові труби великого діаметру.

І от я і подумав, що непогано б пройтися по всьому нині популярному контентному ряду. Отже, «санкції». Етимологія терміна вкрай проста, без особливих «закладок» і таємних заморочок. Як, скажімо, пристрій немодернізованого калаша. Дослівно — суворі обмеження. Або суворе ставлення. Чомусь пригадався старий радянський фільм про те, як панночки одного колгоспу вирішили ввести за погану поведінку «санкції» проти своїх чоловіків — просто їм не давати. У цьому вся суть цих «суворих обмежень» — чогось не давати своїм можливим партнерам. І ось тут і виникає ціла купа проблем.

Найпростіший полягає в тому, що від «санкцій» завжди більше страждає той, хто не дає, а не той, кому не дають. Мужики зі згаданого фільму завжди знайдуть, де взяти своє, а ось їх дами… Я вже згадував, як намагався колись мити алмази в Південній Африці. Збагатитися з камінчиками не склалося. Але ось враженнями збагатився під зав’язку. Одне з них подарував їх керівник Торгово-промислової палати, коли раптом підняв тост за санкції: нам би, мовляв, ще десяток років пожити в цьому режимі ми не тільки серце навчимося пересаджувати, але і другу печінка всім вмантулим, щоб пити удвічі. Усі чуда, які я побачив у цій тоді ще не зів’ялою від рясної демократії країні були створені саме завдяки санкціям. І виробництво бензину з вугілля, і прекрасні вина, і футуристичне зброю, і сімейні літачки, і та сама безмежна медицина Крістіана Барнарда і його численних колег…

До речі, майже містичний факт. Практично В усіх країнах, проти яких вводилися західні санкції або хоча б подібна загроза виникала гіпотетично, відразу виникало бум медичного розвитку, хоча начебто все повинно бути навпаки. Але факти! Космічний зліт медицини в ПАР на краю світу; успіхи в цій сфері бідної Куби, де в Гавані лікують краще, ніж в Майямі; фантастичний ривок Туреччини, з її бурхливим потоком медичного туризму з Німеччини і США. Навіть мікроскопічний Північний Кіпр, що народився з санкційної пуповиною, випереджає набили руку сусідів за рівнем медичного сервісу… Про Китай навіть не кажу, хоча зазнав буквально на собі беззаперечну перевагу його ескулапів над західними. Ось нарешті і в Росії почали витягувати буквально за волосся цю галузь з нечорнозем’я саме з моменту санкцій…

Хоча містики, напевно, тут і немає. Є інстинктивне бажання країни «пыхать здоров’ям» на чужі строгості. Є і інтуїтивне розуміння того, що медицина як наука набагато давніша, ніж економіка, при належному її розвитку підкаже нетривіальні шляхи і виходи з найскладніших ситуацій світового тиску і штучних обмежень. Колись цьому мене вчив великий лікар і, відповідно, економіст Янош Корнаї. Він перший у новітній епосі довів, що поділ праці у виробництві веде до збільшення капіталу, а «поділ праці» в держуправлінні веде до загибелі капіталістичної системи. З нічого можна робити гроші, але не здоров’я людини і суспільства…

Так ось. Санкції проти Росії очікувано змусили її злізти з печі. Навіщо лежати на холодній печі? Це була перша природна реакція. Але є і більш складні можливі наслідки. Справа в тому, що, по тому ж Корнаї, різні організми по-різному реагують на одні і ті ж препарати. Пам’ятайте: що німцю смерть, то російській… типу в кайф. По цьому глобальному правилом і наслідки санкцій або їх загроз досить різні для різних цивілізаційних моделей.

Наприклад, туранскую групу країн (історично колишні кочівники, яничари) санкції явно підбурюють до різких політичних і геополітичних руху. Тут логіка проста: якщо тебе вигнали з класу за погану поведінку, буду робити що хочу, бо гірше вже не буде. В таку парадигму цілком, наприклад, вписується остання турецька акція «Джерело світу». (Оцініть безмежний тролінг в самій назві.) А не треба туранцам загрожувати санкціями! Якщо згадати історію, яничари на будь-яку загрозу завжди відповідали атакою. У них відсутній ген захисту в принципі.

Інша справа російський або китайський цивілізаційний кластер (історично землероби, просвітителі). Тут з будь-якого приводу не розганяють свою величезну цивілізаційну масу. Занадто велика сила подальшої інерцією, яку потім треба буде кудись абсорбувати. Відповідно, санкції тут частіше призводять до внутрішньої модернізації та оптимізації, а не зовнішньої гіперактивності. (Є ще гедоническая група — історично не відбувся «золотий мільярд», для якого найбільш безневинні санкції означають швидку загибель. Але вони поки виступають суб’єктами, а не об’єктами. Тому мова про них попереду.)

Коротше, не знаючи, як діють ліки, не варто його застосовувати. А то «доктор» може стати гірше, ніж пацієнту. До речі, про «лікарів» та інших «санітарів». На суть, характер, дизайн санкцій завжди накладається відбиток їх ініціатора. Ось один із головних речників санкцій проти РФ — Порошенко. Клички «Пом’ятий» із-за пристрасті до зіжмаканим костюмах і «Дірявий» з-за шматка друшлявого заліза, який усюди тягав за собою. Відповідно, і акції, ініційовані ним, були якісь не м’язисті, пружні і монолітні, а м’яті, целюлітні і діряві. Або Болтон на прізвисько «Великий». На спровоковані ним санкції завжди можна було покласти Великий…! А Юнкер по кличці «Курсант»? Все, що пропонує, незакінчена, інфантильне, підліткове…

Загалом, легко крикнути: «Санкції!» Складніше зрозуміти, хто потім захлинеться від цього крику.

Р. Дервіш