Сеанс одночасної гри

Давайте відразу домовимося: про Зеленском взагалі ні слова. Його тривала реприза в продуктовому магазині (14 годин поспіль) дістала всіх. Просто дивно, як один і той ж людина може викликати ідентичні почуття і у «порохоботов», і у «ватников».

Він просто об’єднує («зшиває») націю. Чесне слово. Коротше, ні слова про прессухе. Нехай там «Гіннес» фіксує рекорд тривалості безперервного базікання. Ми про інше. На 14 жовтня призначено «велике повстання проти капітуляції». На Україні це вихідний день, оскільки одразу два свята. Один православний – Покрови Пресвятої Богородиці і чисто «порохоботский» – День захисника України. Його ввели при Порошенка в якості альтернативи 23 лютого.

Природно, за ініціативою вже звільненого директора Інституту національної пам’яті В’ятровича. Тепер нова влада активно шукає заміну «директору пам’яті». В якості реальної кандидатури розглядається грузин Вахтанг Кіпіані. Я б запропонував пошукати претендентів серед хворих хворобою альцгеймера. Це необхідна умова для роботи на такій відповідальній посаді.

І саме на 14 жовтня «штаб опору капітуляції», створений націоналістами, запланував масову акцію протесту на майдані. Традиційно в цей день у столиці України звозять «ветеранів АТО», радикалів в камуфляжі, марширують з року в рік з факелами. В цей раз у них з’явилася конкретна мета: «зрада» у вигляді «формули Штайнмайера», підписаній за ініціативою Зеленського. Він – зрадник національних інтересів, «капитулянт», встав на коліна перед Путіним, «ганьба нації», оскільки «спаплюжив пам’ять 14 тисяч українців, загиблих у війні з Росією». Фінансують акцію Петро Олексійович Порошенко і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Цікавий розклад, чи не правда?

Роль Авакова взагалі з кожним днем стає все більш вагомою. Він контролює «Національний корпус» і «Національні дружини», що складаються з підлітків у пубертатному віці і екс-бойовиків «Азова», а також сам добробат «Азов» (чинний). Як би передбачається, що основним завданням Арсена є «спуск» протесту у «свисток». Грубо кажучи, «очолити рух і розкласти». Саме з цією метою формальний лідер «Нацкорпуса» Андрій Білецький влаштував шоу у зоні розведення сил у Луганській і Донецькій областях. Саме його бойовики прорвали блокпост і вийшли на позиції ВСУ, які мають бути залишені у разі розведення протиборчих сторін. Білецький публічно присягнувся захищати українців в Золотом і Петровському до кінця». З цією метою запланована фарбування всіх будинків в селах благородний жовто-блакитний колір. Навіть якщо господарі проти. Фарба закуплена, бійці риють копитами. «Прорив» Білецького викликав зрив розведення сил і взаємні звинувачення у неготовності до виконання досягнутих домовленостей.

Є інформація, що бойовики «Національного корпусу» не пускають на позиції ультрас з інших націоналістичних сил. Зокрема, «правосеков» і «свободівців». Але чи це так? І не веде Аваков подвійну гру?

Зараз ставки дуже високі. Так, націоналісти не мають підтримки в українському суспільстві, стомленому від нескінченної і безвихідного військового глухого кута. Злиті в один політичних проект нацики на минулих парламентських виборах набрали «аж» три відсотки голосів. Але! Досвід всіх проходили на Україні майданів свідчить про те, що подібні акції не є формою вираження настроїв у суспільстві. Навпаки, це усталений формат державних переворотів, коли думка меншості нав’язується пасивної більшості. Не було жодних об’єктивних передумов як для першого так і для другого «майданів». У першому випадку Держдеп продавлював свого кандидата в президенти – Віктора Ющенка, у другому – реалізовував план перетворення «української нації» у вороже Росії освіта, що орієнтується на НАТО, Вашингтон і ЄС. Правда, щодо Євросоюзу, пам’ятаючи відоме висловлювання Вікторії Нуланд («ф…до ЄС»), я не впевнений.

Тому ніяких особливих перешкод для реалізації «третього майдану» немає. Більш того, і демократи, і республіканці не мають ніяких особливих претензій з приводу чергової заварухи в Ukraine. Наша країна стала заручником розборок між двома американськими партіями. «Кейс Байдена» в контексті імпічменту Трампа. У подібного роду розборках завжди страждає повія, яка стала свідком. Ми якраз виступаємо в ролі такої повії. Якщо злити всі кримінальні справи по «Буризме» Джуліані, то демократи точно влаштують у нас переворот. Якщо не зливати – все одно будуть стрибки на майдані, оскільки треба було раніше підтримувати Байдена. Тепер пізно. Тому ніякої консолідованої позиції США по Україні немає. Єдине, що зрозуміло: грошей на новий майдан американці не дадуть. Зате є Петро Олексійович Порошенко. «Багатенький Буратіно», нахомячивший на війні мільярди. Його хочуть «роздягнути» усі: і Ігор Валерійович Коломойський, і ті ж американці («розкрадання фінансової допомоги США»), і вигнанці режиму Порошенко, і навіть колишні соратники, яких екс-президент елементарно кинув. Повний комплект. Так, Петро патологічно жадібний. Але, зціпивши корінні зуби і мало не плачучи, дістає долари та фінансує порохоботов», які вже щосили істеричать в соціальних мережах, нагнітаючи обстановку.

Після того, як показово посадили в СІЗО Пашинського (кличка «Чупакабра»), у нього не дуже багате меню дій. Або розплатитися з Коломойським за націоналізацію «Приватбанку» й сісти в 2020 році, або профінансувати новий «майдан» і сісти в разі провалу набагато швидше. Тому 14 жовтня є всі передумови для початку путчу. Бачу два основні сценарії. Перший, найбільш реальний на даний момент: десять-п’ятнадцять тисяч «ветеранів» в камуфляжі за участю «Національного корпусу» проводять марш, концентруються на майдані, йдуть до Офісу президента і кричать «Зе – х…ло». Йому висувається ультиматум: негайна відмова від «формули Штайнмайера», розведення військ і відмову від прямих переговорів з Путіним. Так, ще один момент: негайно звільнити голову Офісу президента Богдана. Це консолідоване вимога Авакова, американців і Сороса. Буває ж така одностайність… Повинні бути сутички з поліцією, щоб довести, зокрема, «безкорисливість» намірів Білецького «відстоювати інтереси нації». Увечері всі розходяться, призначивши нову дату збору. Приміром, неділя, 20 жовтня. Такий сценарій свідчить про те, що Аваков дійсно грає в команді Зеленського–Коломойського. Звісно, не просто так, а за «плюшки» у вигляді повноважень, контролю над грошовими потоками, «бурштиновими копальнями», ігровими автоматами і так далі.

Другий сценарій вже більше нагадує повноцінний путч. Марш проти капітуляції призводить до захоплення адміністративних будівель і появи стаціонарного наметового містечка. Починається протистояння з поліцією, серія добре відомих з минулим майданів «неподобств»: шини, «коктейлі Молотова», грейдер на Банковій. Зе висувають ультиматум. Вимоги ті ж самі, але тільки термін виконання 24 години. Заздалегідь звезені зі Львова та Тернополя «майданники» звично організують срач в центрі міста. Армійські намети, немиті сотники, польові кухні, сцена з постійно виступають патріотами. Це означає, що Порошенко оплатив прайс з багатьма нулями. Зміст стаціонарного майдану – справа дуже дорога. Запитаєте мене: якою буде позиція Коломойського? А я відповім. Ігор Валерійович завжди з народом. Чим більше кіпіш, тим більше дивідендів. Чому б йому і не лякати Зе? Навіть якщо станеться переворот, то хто його очолить? Природно, не Порошенко. Він тепер отримав статус «вічного терпіли». Є Арсен Аваков, який до останнього часу є партнером Ігоря Валерійовича. Так, гешефт від подібної авантюри досить стриманий, але Коломойський любить цікаві партії. Він вже давно загрався. Сеанс одночасної гри на десятках дощок. Сенс всіх партій одне: дочекатися, поки суперник втратить пильність, і надіти на нього дошку, насолоджуючись криком «юшки, юшки!!!».