Торішня авантюра Києва йому загрожує зривом путини-2020 в Азовському морі
У Києві днями буде зроблена чергова спроба не миттям, так катанням вирішити все загострюється проблему захопленого в березні 2018 року українськими прикордонниками кримського сейнера «Норд».
За повідомленням київського інтернет-видання ««Український мілітарний портал» от-от «Норд» спробують продати на аукціоні. В четвертий, треба відразу зауважити, раз спробують. Три попередні спроби завершилися невдачами. І ось вже майже два роки «Норд» стирчить у бердянського причалу як страшно «болюча» скалка в філейної частини української «держави». Але якщо чесно: іншого виходу, окрім як дати сейнеру тихо затонути з-за слабкого прігляда портових властей, у Києва якось не проглядається. Все інше — голимая «зрада».
Це тепер зрозуміло, що в 25 березня 2018 року українські прикордонники здійснили той «подвиг» виключно на голову власної держави. «Норд», мирно промишляв азовську тюльку, вони зупинили під абсолютно надуманим приводом: судно приписано до порту Керч, який у Києві продовжують вважати своїм. Стало бути, дозвіл на вихід в Азовське море, в кримському порту скріплене печатками з російським гербом, для Госпогрансужбы України — фількіна грамота. А сам сейнер — незаконно отторгнутое у «незалежної» ще в 2014 році «майно» (майно, якщо по-російськи).
І все, начебто, з точки зору влади України, виглядало дуже логічно. Але оскільки у Москви була своя логіка, всі з цим сейнером миттєво пішло для України шкереберть. У Росії всім і кожному з першого дня виникнення цього інциденту було зрозуміло, що якщо дивитися на історію з «Нордом» крізь пальці – «аннексированным» і тому підлягає негайному поверненню на Україну «майном» може бути оголошено занадто багато. Одних тільки великих і малих суден з припискою до кримських портів по Азовському і Чорному морю щодня пересувається безліч. До кожного по нашому сторожовому кораблю не приставиш. Стало бути — можуть вкрасти, як поцупили біля Бердянська «Норд».
Тому був розроблений одразу комплекс відповідних заходів. Кожному російському рибальському капітану повідомили частоту радіохвилі, за якою, в разі появи поблизу українських морських прикордонників, можна викликати добре озброєну підмогу. Не тільки з моря та з повітря, бойовими вертольотами.
Одночасно для якнайшвидшого напоумлення Києва були посилені заходи контролю на підходах до Керченської протоки. З обох боків — і з Азовського моря, і з Чорного. І до того звичайні простої на якорі в очікуванні дозволу на прохід під Кримським мостом всіх, хто прямував і продовжує прямувати в українські порти Бердянськ і Маріуполь, раптово стали надзвичайно тривалими. До декількох діб. Судновласники, особливо з третіх держав, втомилися рахувати багатотисячні збитки і стали переводити вантажопотоки подалі від цих, що стали такими тривожними вод. Як наслідок — бердянські і маріупольські причали спорожніли. Там почалися масові звільнення персоналу і запахло повним економічним придушенням.
Воплі Києва про незаконність посилення прикордонного режиму з боку Росії світова громадськість пропустила мимо вух. Не вважати ж тиском на Москву вельми екзотичні пропозиції деяких заокеанських військово-морських експертів про можливості негайної відправки флотилії бойових кораблів НАТО в Азовське море? В силу неадекватності подібних ініціатив тут і обговорювати нема чого.
Словом, до того часу проблема Криму і так давно і всюди всім набридла. Разом зі стогоном України з цього приводу. І історія з «Нордом» тут мало що додавала. Тому на азовському рубежі Київ був залишений віч-на-віч з Москвою. І відразу почав дрібно і тісно метушитися в пошуках політичного виходу.
Для початку в якості компромісу в кінці серпня 2018 року по скучили у Керчі сім’ям відпустили екіпаж «Норду», місяцями до цього томівшійся в очікуванні грозного і безкомпромісного суду в Херсоні. Спробували, правда, продовжувати робити суворе обличчя на адресу капітана сейнера Володимира Горбенко, проти якого на «незалежної» було відкрито кримінальне судочинство. Але в лютому нинішнього року повернувся в Крим і він.
При цьому просто принизливо для Києва капітан відкрито перетнув кордон саме за російським паспортом. Тому самому, який влада України не визнають у нього. Оскільки і паспорт теж виданий Горбенко в нібито «аннексированном» Криму. Як суднові документи його сейнера, з-за яких у березні 2018-го і розгорівся весь цей сир-бор.
Ось тепер спробуйте встати на місце червоного від пережитих хвилювань Києва. Катастрофа його азовських портів триває, а з столиці України фактично доносяться беззвучні крики: «Ну, що вам ще, «москалі»? Ми ж повернули вам екіпаж? Всупереч власним законодавством і простої людської логіки — повернули. Що ще треба зробити, щоб ви пробачили нам «Норд»?
А у відповідь — з Москви настільки ж виразно, хоча і теж беззвучно: «Як — що? А сам сейнер в Керч повернути-то забули!».
І рветься, і кидається «незалежна» душа перед новим і практично неминучим ще одним зануренням у зливний бачок: «Віддати „Норд“? Але як? Самим притягти його на буксирі в Крим, прохально виляючи хвостиком? Після того, як нас прилюдно вмочили в бруд з абсолютно „зрадной“ історією звільнення його екіпажу? Так ні за що, панове!».
Так почалися спроби Києва збути заарештований судом сейнер хоч кому-небудь у приватні руки і забути його як кошмарний сон. Але спочатку його (бортовий номер М -13−0057) передали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних чи інших злочинів (АРМА), як «речовий доказ у кримінальному провадженні».
Правда, це виглядає трохи дивно: ще до суду розпродавати найважливіші «речові докази»? А раптом новий власник ще до початку процесу вирішить здати сейнер на металобрухт? Право приватної власності на Україні священне, чи не так? Що хочу, те й роблю зі своїм добром.
Але, хлопці, це ж Україна, яка «ЦеЕвропа»! Тому АРМА все ж був негайно організований один аукціон. Потім — другий, третій. Ніхто не бере той «Норд»! Хоча початкова ціна призначена смішна для такого судна — – 1626,181 тисяч гривень. Але покупці розбігаються «як скаженные». Чому?
А тому, що кожному українському бізнесменові зрозуміло: купити «Норд» він може, якщо грошей вистачить. Але знову половити на ньому тюльку — ніколи. Тому що лише розтане за кормою «Норду» Бердянськ — миттєво поруч виникнуть російські прикордонні кораблі. І потягнуть судно туди, де йому і належить стояти — в Керч. Просто немає і бути не може інших варіантів.
Але не топити ж це просто розоряє економіку держави судно прямо біля причалу? Ні, звичайно. Тому що навіть в цьому випадку «кляті москалі» можуть змусити українців спочатку самим підняти сейнер з дна морського, заново пофарбувати, поремонтувати. І тільки потім все одно повернути в Крим! А так хочеться Києву зберегти хоч якусь подобу політичного обличчя…
Тоді в столиці України придумали ще один хід, який здався там оригінальним. АРМА направила запити в усі морські навчальні заклади України з пропозицією використовуватися нещасливий сейнер «в наукових цілях». Простіше кажучи — зробити з нього плавучий тренажер для навчання майбутніх рибалок. Тоді і від причалу можна зовсім не відходити. Нехай приїжджають в Бердянськ курсанти і відточують навички.
Але навіть і така оригінальна ідея відповідного ентузіазму ніде у керівництва майбутніх мореплавців не зустріла. «Норд» так і продовжує стояти в Бердянську як пам’ятник. Чого-чого? Місцевим «державного» ідіотизму, це ж зрозуміло.
Дуже логічно і прозоро було тоді пояснено Москвою, чи не правда? А що навколо «Норду» відбувається сьогодні? Ситуація з квотами для рибалок ковзає в точності за торішньою колії. Угоди на вилов риби у 2020 році не тільки поки що немає — його і не буде в найближчій перспективі. Тому що сьогодні в Києві раптом згадали, що їхня країна «воює з агресором». З цієї причини тепер Держрибагентство України переговори з нашим Росриболовства, звичайно, веде. Але лише по листуванню. Вперше сьогодні українці відмовляються призначати своїх представників в комісію для переговорів. І не бажають приймати в Києві спеців з Москви.
У таких умовах будь-яку затримку з підписом легко пояснити відомою необов’язковістю нашої пошти. А під таке пояснення ненав’язливо підсунути Києву попередня умова повернення «Норду» додому. Так, як символ повної капітуляції України на Азові. Так, це важко для Києва. Але куди ж йому подітися? До того ж — не ми цю драму затівали.
Воно і вірно: ми-то без тюльки з хамсою як-небудь пару місяців переб’ємося, океанічний промисел росіянам все компенсує. Інша справа — сусідня країна. Азовське море забезпечує більше половини рибного промислу України. Якщо все тут зупинити хоча б на майбутню зиму — сусідня країна сяде на вимушену дієту. А чотири тисячі її професійних рибалок на узбережжі Азовського моря будуть позбавлені чималих грошей. Тому переговорні позиції сторін, м’яко кажучи, нерівноцінні.
Ви не знаходите, що це дуже струнке пояснення четвертої і абсолютно безнадійної спроби АРМА збути кому-небудь цей «клятий» «Норд»? Хай йому грець для Києва.
Thanks!
Our editors are notified.