Інеса Арманд, презиравшая умовності і мріє про часи загальної рівності, йшла своїм переконанням все своє недовге життя. Залишивши чоловіка, з яким її пов’язували четверо дітей, революціонерка зблизилася з молодшим братом чоловіка, знайшовши в ньому однодумця по ідейній боротьбі. Через кілька років, вже втративши кохану людину, харизматична француженка познайомилася з в. І. Леніним і стала для нього не просто товаришем по зброї, а жінкою, до якої він відчував більш глибокі почуття.
Як потрапила в Росію майбутня соратник Леніна француженка Єлизавета (Інеса) д Эрбанвилль?
Елізабет Пішо д Эрбенвилль – майбутня революціонерка./Фото: fs3.fotoload.ru
26 квітня 1974 року у Франції в родині оперного співака Теодора д Эрбенвилля сталося поповнення: його дружина, російська піддана з французько-англійським корінням Наталі Вільд, народила первістка – доньку, яку вирішено було назвати Елізабет Пішо. Протягом п’яти років, дівчинка й дві її молодші сестри виховувалися батьками, що одержували непоганий дохід, завдяки співочої популярності батька.
Після раптової смерті годувальника, залишившись з трьома малолітніми дітьми на руках, Наталі, яка підробляла актрисою, перекваліфікувалася в вчительку співу, сподіваючись поліпшити матеріальне становище. Однак це не допомогло – грошей катастрофічно не вистачало, і жінка попросила допомоги у московських родичів. Її тітка, яка працювала гувернанткою в багатій сім’ї обрусілого французького промисловця Арманд, відгукнулася на прохання племінниці і забрала до себе спершу старшу Елізабет, а кілька років потому і її середню сестру – Рене.
Так у шестирічному віці майбутня революціонерка опинилася в Росії, де проживала в підмосковному маєтку в Пушкіно, отримуючи з домашнім освітою уроки гри на фортепіано і вивчаючи відразу три мови – російську, англійську та німецьку.
Як почалася революційна кар’єра Інесси Арманд
Інеса Арманд з чоловіком Олександром Арманд./Фото: kioskplus.ru
У 17 років, здавши необхідні іспити, Елізабет отримала право займатися викладанням і почала вчителювати в школі для селянських дітей у селі Ельдигино. У 19 років відбулася її весілля зі старшим сином якому оселилась їх промисловця – Олександром, від якого француженка протягом 9 років народила двох дочок і двох синів.
Паралельно сімейного життя Арманд виявляла активну участь у суспільних справах: у 1898 р., вступивши в «Суспільство поліпшення долі жінок», вона закликала до рівноправності підлог і таврувала проституцію, а на початку 1900-х захопилася ідеєю зміни соціально-суспільного ладу. Тема революції зблизила парижанку з молодшим братом Олександра Арманд – Володимиром. Молодий чоловік, якому в ту пору виповнилося 18 років, підтримав прагнення Елізабет до покращення життя простих селян: разом вони домоглися появи в Ельдигино хати-читальні, лікарні і недільної школи.
Володимир став першим, хто познайомив невістку з книгою Леніна «Розвиток капіталізму в Росії», яка викликала у неї не тільки непідробний інтерес до особистості автора, а й примусила відмовитися від соціал-демократичних поглядів на користь соціалістичних. У 1904 році 28-річна Елізабет, яка змінила ім’я на Інесу, вступила в російську соціал-демократичну робітничу партію (РСДРП), встигнувши до цього часу піти від законного чоловіка і народити в 1903 році Володимиру Арманд сина Андрія.
За що була заарештована Арманд
Інеса Федорівна Арманд – феміністка, революціонерка і соратник Леніна – увійшла в історію з-за близькості до вождя світового пролетаріату./Фото: ukr.segodnya.ua
Перший раз Інеса була арештована в 1904 році за підозрою у відвідуванні підпільних зборів. Відсидівши більше чотирьох місяців у московських в’язницях, молода жінка вийшла на свободу і з головою поринула в революційну діяльність: разом з Володимиром вона займалася агітацією, поширювала нелегальну літературу, брала участь у сходках.
Другий арешт стався в 1907 р. прямо під час нелегального зборів, і якщо в попередній раз Арманд відпустили через брак доказів, то зараз за судовим рішенням революціонерку на два роки відправили у заслання. Провівши рік під наглядом у містечку Мезень, Інеса з допомогою товаришів втекла в Петербург, після чого, выправив підроблений паспорт, восени 1908 року переправилася в Швейцарії.
Муза вождя: як Арманд стала довіреною особою Леніна
Інеса Арманд і її діти./Фото: kioskplus.ru
За кордоном, крім свободи, парижанку очікувала особиста драма – смерть від туберкульозу Володимира, якого вона палко і щиро любила. Переживаючи втрату, Арманд поїхала в Брюссель і віддалася навчання в університеті, отримавши через рік ліценціат в області економіки. В цей же час відбулося її знайомство з Ульяновим, для якого незабаром Інеса стала незамінним помічником, займаючись перекладами його статей, виконуючи секретарську роботу і вирішуючи побутові питання по дому.
Одночасно енергійна француженка проводила агітацію серед паризьких робітників, завідувала навчальною частиною у школі партійних кадрів РСДРП в Лонжюмо, виступала з пропагандою відмови від офіційного шлюбу, написавши на тему брошуру під назвою «Про жіночому питанні».
У 1912 році Арманд повернулася в Петербург, щоб відновити роботу розгромлених підпільних осередків, але була черговий раз заарештована і провела майже півроку у в’язниці. Випущена під заставу колишнього чоловіка, Інеса знову втекла за кордон, де й перебувала аж до 1917 року, поки знову не прибула в Росію, перебуваючи в дорозі в одному купе з Леніним і Крупської.
Хоча історики розходяться в думках, була зв’язок між нареченої Елізабет Пішо і Володимиром Ульяновим, безсумнівно одне – Інеса відчувала до вождю революції почуття закоханості і не приховувала цього в листах адресованих йому. Він же, проявляючи повагу і явну симпатію, повністю довіряв Арманд, зробивши чарівну парижанку близьким другом сім’ї, керуючи її політичною діяльністю весь активний період життя.
Як склалася доля Інесси Арманд після революції 1917 року
Інеса Арманд за роботою./Фото: cdni.rbth.com
Прибувши в Росію в квітні 1917 р., революціонерка головувала нетривалий час в Московському губернському совнархозе, а в 1918 р. виїхала до Франції організовувати вивіз солдатів експедиційного корпусу. Тут Інеса була затримана владою: їй ставилась підривна діяльність проти держави і загрожувала в’язниця. Лише допомога Леніна, обіцяв розстріляти французьких представників Червоного Хреста в Москві, врятувала її від суду і вироку на батьківщині.
У 1919 р. Арманд довірили керівництво жіночим відділом ЦК партії більшовиків, а пізніше проведення першої Міжнародної комуністичної жіночої конференції.
Похорон Інеси Арманд./Фото: pbs.twimg.com
Витративши масу енергії на революційну діяльність, у 1920 році 46-річна Інеса почала відчувати проблеми зі здоров’ям і мала намір поїхати в Париж за консультацією знайомого лікаря. Але замість цього, прислухавшись до рекомендацій Леніна, жінка вирушила до Кисловодська на лікування і по дорозі заразилася холерою.
Померла Арманд раптово в Нальчику, звідки тіло доставили в Москву і 12 жовтня 1920 р. поховали його біля Кремлівської стіни в некрополі.
А іншу соратника Леніна з цих причин розстріляли свої ж.
Thanks!
Our editors are notified.