Кому вигідно звільнення Данилюка і як “беруть участь” у конфлікті податкова політика
Другий тиждень з Кабміну продовжують перманентно прориватися назовні відлуння скандалу між міністром фінансів Олександром Данилюком і прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом. Приводом для випліскування емоцій стало призначення (вірніше, непризначення) на посаду заступника міністра фінансів Яни Бугримової, яка зараз виконує обов’язки радника Данилюка. Проте експерти вважають, що реальні причини конфлікту набагато глибші тих, які згадують.
Хронологія відкритого скандалу
Публічна суперечка з-за непризначення Бугримової виникла між міністром фінансів і прем’єром на засіданні Кабміну 23 травня. Тоді трансляцію засідання перервали, але присутні на засіданні потім розповіли ЗМІ, що у відповідь на відмову прем’єра вирішити питання з призначенням Бугримової Данилюк емоційно заявив, мовляв, тоді можете подавати уявлення про моє звільнення.
Через тиждень, 30 травня, Данилюк знову підняв питання про заступника на засіданні Кабміну, і знову розмова перейшла на підвищені тони, але не привів до угоди сторін. А на закритій частині засідання Володимир Гройсман вніс на розгляд членів уряду проект подання про звільнення міністра фінансів, про що тоді повідомили джерела в КМУ.
У той же день Олександр Данилюк відправляє представникам групи G7 (в “Велику сімку” входять Великобританія, Німеччина, Італія, Канада, США, Францияи Японія) лист, де описує і пояснює те, що сталося.
В уряді образилися на лист Данилюка, визнавши такий вчинок невартим. “Ми приїжджаємо (до Брюсселя на переговори щодо макрофінансової допомоги Україні, – Авт.), а нам кажуть, що ваш міністр написав листа, мовляв, у вас і там погано, і тут, і корупція”, – пізніше обурювався в ефірі “Свободи слова” міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко.
Він також повідомив, що подання на призначення Бугримової заступником міністра фінансів надійшло до секретаріату Кабінету міністрів напередодні інциденту, 29 травня.
31 травня прем’єр-міністр повідомив, що Олександр Данилюк визнав помилку.
“Він вибачився за цей лист, сказав про те, що так, він визнає, що це його помилка, що він неправильно зробив. Але, тим не менш, знаєте, це вже лист було не від Данилюка, який написав в Європейську комісію, це був лист, який підриває довіру до самої України, що абсолютно необґрунтовано”, – заявив Гройсман, давши тим самим зрозуміти, що вибачення не знімають питання відставки з порядку денного.
6 червня прем’єр-міністр Володимир Гройсман підписав і подав у Верховну Раду подання на звільнення міністра фінансів Олександра Данилюка.
“Після спровокованого ним конфлікту на засіданні уряду він дозволив собі дії, які, на мій погляд, несумісні з подальшим перебуванням на посаді члена Кабінету міністрів”, – Гройсман написав на своїй сторінці в Facebook.
Фінансова, прикрита сторона конфлікту
За непризначенням заступника міністра фінансів варто не просто незгоду Кабінету міністрів з конкретним кандидатом. Мова йде про “перетягуванні каната” у питанні контролю над “грошовими” службами: митницею, податковою і т. д. Данилюк вимагав призначити заступника, який буде відповідати за податкову політику. Після призначення фіскальна політика повністю перейшла б у зону відповідальності Мінфіну. Але відсутність такої посадової особи функції контролю виконував один з міністрів Кабінету міністрів, тобто людина, що підкоряється безпосередньо прем’єру.
Ось як пояснює ситуацію сам Олександр Данилюк в листі G7:
“Інформую вас про конфлікт між прем’єр-міністром і мною, який публічно стався сьогодні на засіданні Кабінету міністрів. Мій намір уникнути можливих непорозумінь чи маніпуляцій. Я представив уряду моє прохання призначити Яну Бугрумову заступником, відповідальним за податкову політику. Прем’єр-міністр відкинув цю пропозицію. В якості передісторії: я наполягав на призначенні Яни більше двох років, з першого дня роботи в міністерстві, президент рішуче наполягав на призначенні людей, лобійованих Кононенко/Южаниной – він наполягав на Уманському, а потім на Вороб’ї, погрожуючи заблокувати кандидатів, якщо я не погоджуся. Я відхилив це на тій підставі, що такі призначення повинні проводитися на основі професіоналізму і репутації, а не на лояльності до нього, інакше це дестабілізує роботу міністерства. Чотири рази я подавав кандидатуру Бугримової в Кабінет міністрів, і чотири рази прем’єр-міністр відмовлявся виносити це на розгляд КМУ. Весь цей час, понад двох років, не було заступника, відповідального за податки, і відповідні функції були розподілені між держсекретарем (міністром Кабміну, – Авт.) (всупереч закону) і радниками міністра фінансів. Це неприйнятно, враховуючи значення податкової політики для мобілізації доходів та покращення бізнес-клімату.
Крім того, проект інституційної реформи Госудрственной фіскальної служби (який деякі з вас були залучені) очолювала Яна Бугримова з боку Міністерства фінансів. Нам довелося практично припинити цей проект, після того як прем’єр скасував законодавчу базу, прийняту Кабміном минулої весни і спрямовану на реалізацію проекту. Він також заблокував призначення постійного керівника ГФС і його заступників. Ви знаєте, що чинний глава дуже близький і вірний прем’єр-міністру. Він більше року знаходився в прямому протиріччі з законом. Незважаючи на цей очевидний регрес реформ, я намагався співпрацювати в пошуку шляхів продовження реформи ГФС, але я вичерпав наявні варіанти. Ситуація з ГФС погіршується – корупція, особисті інтереси ростуть. Зміцнення потенціалу та влади Мінфіну має вирішальне значення. Ось чому я відмовляюся приймати, що призначення моїх заступників повинні узгоджуватися з прем’єром і президентом.
Тому я запропонував прем’єр-міністру подати в парламнт уявлення про мою відставку. До речі, прем’єр виключив мене з делегацій. Тому завтра я не приїду в Брюссель. Я розумію, що це не ідеальне розвиток подій. Але я сподіваюся, що ви зрозумієте мою позицію. Я досяг межі в пошуках компромісів”, – пише міністр фінансів України в листі “Великій сімці”.
Європейський шлях або боротьба за вплив?
Підпорядкування фіскальних служб міністерству фінансів – поширена європейська практика, говорить незалежний фінансовий аналітик Борис Кушнірук.
“Згідно з загальною логікою, митниця, податківці, казначейство та служба фінансового аудиту повинні бути підпорядковані міністру фінансів. Така практика існує в усьому світі. У нас же прем’єр-міністр чим далі, тим більше намагається зміцнити вплив на діяльність всіх органів”, – сказав він.
За словами експерта, уряд має діяти як колегіальний орган. Якщо міністр, то питання призначення заступників повинен вирішувати сам.
“Навіщо прем’єр заблокував призначення одного з заступників Данилюка? Для того, щоб зберегти вплив на “свого” голову фіскальної служби. Коли немає профільного заступника міністра фінансів, прем’єр може керувати фактично “через голову” Мінфіну. Ця ситуація насправді не нормальна. У всьому світі секретаріат прем’єр-міністра займається виключно організацією роботи прем’єра і засідань уряду. У нас же секретаріат фактично перетворюється в уряд в уряді”. І це створює додаткові проблеми”, – говорить Борис Кушнірук.
При цьому експерт вважає “не зовсім правильними” і дії Данилюка.
“Після того, як міністр фінансів дозволив собі направити лист послам G7, тобто звернутися за допомогою до кого-то в межах країни, а за її межами, причому публічно, він поставив прем’єра в дуже неприємну ситуацію. Тому що фактично керівником уряду є Гройсман, і міністри або працюють у його уряді, або не працюють. В цій частині дії Данилюка не дуже правильні, і прем’єр тепер не може інакше “розрулювати” ситуація, крім як вимагаючи відставки міністра фінансів”, – вважає Кушнірук.
І трохи про політику
Економіст і політолог В’ячеслав Потапенко нагадує, що спроби звільнити Олександра Данилюка робилися і раніше.
“Цей давній конфлікт. Ми пам’ятаємо, що Данилюка хотіли звільнити, як тільки Гройсман став прем’єр-міністром. Група, яка лобіювала його призначення, знаходиться в конфлікті і з Адміністрацією президента, і з прем’єром. Але ті спроби успіхом не увінчалися. Зокрема, тому, що Данилюк – досить зручний у переговорах з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями. МВФ, Єврокомісія давно працюють і з нашими чиновниками, і з активістами, “третім сектором”. І у них є і особисті зв’язки, і сформовані уявлення про їх компетентності, договороздатності, можливості слідувати домовленостям. Данилюк їх влаштовував. На сьогоднішній день, схоже, Данилюк в цій якості стає не потрібен”, – зазначив економіст.
На думку експерта, закон про Антикорупційне суді, швидше за все, не буде прийнятий в тому вигляді, в якому він був запропонований міжнародними силами. У тій частині, де міжнародні експерти будуть впливати на призначення суддів.
“Відповідно, у нас буде відбуватися певна капсуляция. Передусім ми не отримаємо нових кредитів МВФ. Відповідно, в такій ситуації те обставина, що Данилюк подобається міжнародним організаціям, вже перестає його захищати. Тому його звернення до G7 замість того, щоб його захистити, викликало абсолютно зворотну реакцію”, – говорить В’ячеслав Потапенко.
Експерти також звертають увагу, що одна з причин публічного конфлікту пов’язана з тим, що Данилюк не представляє жодну з політичних сил, які перебувають при владі.
“Чому почалися ці ігри з призначенням? Тому що за Данилюком не стоїть жодна політсила. Якщо міністри представляють конкретну політичну силу, вона може відкликати його в будь-який момент і захистити його в будь-який момент. А на кого повинен був спиратися Данилюк, щоб проводити політику, яка їм задекларовано?”, – задає риторичне питання Борис Кушнірук.
А ось президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що причини конфлікту пов’язані виключно з боротьбою за владу.
“Хто контролює податкову – той фактично “біля годівниці”. На сьогоднішній момент дуже гострий конфлікт саме з-за цього, інших причин немає”, – говорить він.
В’ячеслав Потапенко пов’язує гостру боротьбу за контроль над фінансовими потоками ще й з виборами, що наближаються.
“З одного боку, контроль дає досить хороший корупційний прибуток, але ще дуже важливо, що це інструмент тиску на бізнес, який може фінансувати політичних конкурентів. І якщо в звичайний час це просто “інструмент для заробляння”, то з наближенням виборів він може виявитися, поряд з СБУ та прокуратурою, одним з вирішальних аргументів” у боротьбі з політичними конкурентами на виборах, – припускає Потапенко.
Чим загрожує Україні відставка міністра фінансів
Борис Кушнірук прогнозує, що голоси для відправки міністра фінансів у відставку теоретично можуть знайтися. Але їх гарантовано не буде для призначення нового міністра фінансів. Тому швидше за все, міністерство фінансів на невизначений час отримає тимчасового керівника – виконуючого обов’язки міністра.
“З одного боку, прем’єр отримує перевага від такого розкладу. Тому що міністром фінансів фактично стає він. Адже виконуючий обов’язки повністю залежимо від нього і не застрахований від звільнення. І взагалі він може вирішувати тільки поточні завдання, але не більше того. Але з іншого боку, прем’єр повинен враховувати, що відставка міністра фінансів буде вкрай негативно сприйнята міжнародними партнерами України. Тому слід очікувати, що з їх сторони можуть бути демарші, і це може стати справжньою проблемою для України. Особливо з урахуванням того, що питання про транш ще дуже далека від повного вирішення. Адже в Україні так і не вирішені питання про антикорупційне суді і ціни на газ”, – говорить Борис Кушнірук.
Якщо ж Україна не отримає міжнародну допомогу, це створить великі проблеми для нашої країни в нинішньому і наступному році.
“Причому тут вже буде не важливо, хто буде прем’єр-міністром. Ми отримаємо недовірою до України з боку зарубіжних партнерів, а всередині – паніку і негативні очікування щодо курсу, неможливість збалансувати бюджет нинішнього і майбутнього року. І я не знаю, як ці питання будуть вирішуватися без повноцінного міністра фінансів”, – говорить експерт.
Thanks!
Our editors are notified.