У X столітті відбулася подія, здивувало багатьох – відбувся шлюб правителя язичницької країни з візантійською принцесою. Василь II Костянтин VIII, спільно управляли найбільш багатою і розвиненою державою в Європі, визнали можливим віддати свою сестру Анну «Багрянородную» заміж за київського князя-язичника Володимира. А сам князь, покрестившись, змінився до невпізнання і хрестив свій народ. Його дружина стала його вірною помічницею і единомышленницей. Саме завдяки зусиллям цих двох людей Русь стала православною.
Коли з’явилася на світ візантійська принцеса Анна і чому носила прізвисько «Багрянородная»?
Ганна Візантійська – донька візантійського імператора Романа II і Феофано./Фото: magic-ezoteric.pro
Візантійська принцеса Анна з’явилася на світ в 963 році, за два дні до смерті свого батька імператора Романа II. Її мати Феофано не походила із знатного роду (припускають, що її батьком був власник кнайпи, виходець з Вірменії), але була красивою і хитромудрої. Причина смерті батька Анни залишилася невідомою, існує версія про отруєння імператора (йому було всього 24 роки), але ким і з якої причини, залишається тільки здогадуватися.
Регентом при малолітньому спадкоємця престолу Василя (старшого брата принцеси Анни) стає Феофано. Вона вийшла заміж за полководця Никифора Фоку та звела його на трон. Але в 969 році з її допомогою стався переворот, в результаті якого до влади прийшов інший полководець – Іоанн Цимісхій, новий коханий Феофано. Тільки одружитися на ній він не захотів, більше того – Феофано разом з дітьми провела 6 років у вигнанні. Іоанн Цимісхій, одружившись на дочці Костянтина VII Феодору (тітки Ганни і її братів), правил до 976 року.
Після смерті Цимисхія влада перейшла до старшого сина Романа II і Феофано – Василю, вигнанці повернулися до столиці Візантії. Два брати – Василь II Костянтин VIII стали співправителями, що є великою рідкістю у світовій історії і свідчить про розвиненість, освіченості та шляхетність обох імператорів. З цього моменту принцеса Анна стає найзавиднішою нареченою Європи.
У багатьох писемних джерелах, що дійшли до нас з того часу, Анну називають «Багрянородной». Так називали дітей правителя Ромейською імперії, що з’явилися на світло в Порфирном, або інакше – Багряном залі імператорського палацу, побудованого при Костянтині Великому. Таких дітей вважали благословенними, адже їхні батьки були носіями божественної влади. Цікава деталь: царствених немовлят сповивали шовковими тканинами пурпурного кольору, для їх виготовлення використовували барвник з молюсків-пурпурніц. Це технологія була досить дорогою – 30 тисяч солідів за одну таку пелюшку (на сучасні гроші – близько 6 тисяч доларів).
Завидна наречена, або чому візантійський імператор віддав перевагу франкам язичника – руського князя Володимира?
Роберт II Побожний – король Франції з династії Капетингів, що правив в 996-1031 роках. Син короля Гуго Капета і Аделаїди Аквітанської./Фото: cdn.turkaramamotoru.com
Принцеса Анна – вродлива, високоосвічена, яка виросла в палацової розкоші найрозвиненішої і багатої держави X століття, залишалася незаміжньою до своїх двадцяти п’яти років, незважаючи на те, що її руки домагалися багато європейські монархи. Крім інших, до Ганни засилав сватів Гуго Капет — засновник французької династії Капетингів, бажаючи одружити на ній свого сина, але отримав відмову. Причина цього достеменно невідома.
Син Капета Роберт II був освіченим молодим монархом, і цілком міг би скласти гідну партію принцесі Анні. Можливо, братів Анни збентежило, що на той момент володіннями батька Роберта II була територія навколо Парижа (який, до речі, влада Гуго Капета не визнавав, хоча він був помазаний на престол).
Мабуть Василь II Костянтин VIII були далекоглядними політиками, адже Франція до кінця XII століття залишалася конгломератом незалежних феодальних володінь. Тим більше здавалося неймовірним, щоб Багрянородную віддали заміж за князя з варварською, язичницької країни. Основною версією про причини, що спонукали Василя II і Костянтина VIII видати свою сестру за київського князя, є захоплення Херсонеса князем Володимиром і його обіцянку піти на столицю Візантії, якщо йому в дружини не віддадуть Анну. Брати не стільки були налякані намірами князя Володимира, скільки визнали розсудливим і вигідним використовувати успішного у військових справах русича для придушення внутрішнього заколоту, організованого полководцем Вардою Фоком.
Володимир Святославич – князь новгородський (970-988), князь київський (978-1015)./Фото: ratnik.tv
До того ж, дружина князя могла б взяти на себе захист кордонів імперії від набігів войовничих племен. Самому князеві Володимиру цей шлюб давав можливість мати союзницькі відносини з багатою і впливовою державою, яким була Візантія; піднімав його особистий статус і допомагав становленню Русі в якості однієї з європейських держав.
Таким чином, шлюб князя Володимира і Анни став би подією взаємовигідним для обох сторін.
Сватання князя Володимира і умова принцеси Анни
«Хрещення великого князя Володимира в Корсуні». Художник Андрій Іванов./Фото: kramola.info
Принцесу Анну перспектива вийти заміж за правителя язичницької країни порадувати не могла. Вона порівнювала своє заміжжя з полоном і говорила, що краще вже їй померти. Але вона, як глибоко віруюча людина, змирилася і погодилася виконати волю братів, проте висунула обов’язкова умова – князь Володимир повинен похреститися. Це умова відповідало прагненням державного масштабу – впливати на сусідні землі завдяки місіонерській діяльності.
Незважаючи на свою буйну натуру і звичку жити без самообмеження, яке малося на увазі у разі прийняття християнства, він виконує умову нареченої.
Можливо, з-за внутрішніх коливань князя перед самим приїздом Анни на нього напала сліпота. Але візантійська принцеса порекомендувала князю якнайшвидше прийняти хрещення, і тоді він знову прозріє. Так і сталося. Цей факт здивував Володимира до глибини його душі, як і багатьох його оточення. З нього спала не тільки фізична сліпота – поступово він прозрів духовно. Він, мав декілька дружин і 800 наложниць, затятий прихильник язичництва, нещадний воїн, докорінно змінив своє життя: розпустив гареми, допомагав бідним і хворим, скасував тілесні покарання і страти.
В княжому дворі годували незаможних людей, тим, хто не міг прийти, продукти доставляли в їх будинок. Боячись гріха, він навіть не міг карати злочинців, на що йому заперечили церковні ієрархи – він зобов’язаний водворять порядок, покарання переступив закон не є гріхом. Мав стосунки з декількома жінками та безліччю жінок різних національностей, він був абсолютно підкорений своєї розумної, освіченої і благородної дружині. Володимир з усім запалом береться за творення нової – християнської держави. Саме такого, преображеного, князя Володимира будуть називати Червоним Сонечком.
Роль Анни Візантійської в хрещенні Київської Русі
«Хрещення Русі». Картина Віктора Михайловича Васнецова./Фото: avatars.mds.yandex.net
Візантійська принцеса Анна Романівна була, поза всяким сумнівом, видатною жінкою. Знатна, культурна, а найголовніше – глибоко православна, вона не обмежилася палацовим побутом, але стала просвітителькою язичницької країни. На момент вступу в шлюб з князем Володимиром вона була вже сформованою особистістю з високим культурним і моральним рівнем, тому чинила на чоловіка саме благотворний вплив.
Поки Володимир міцною рукою змушував русичів відмовитися від ідолопоклонства, масово хрестив людей в Києві і по всій Русі, його дружина створювала перші школи для духовного просвітництва почала будівництво Десятинного храму по візантійському зразку, а також великого палацового комплексу поруч з ним. На прохання Ганни Романівни, візантійське священство привозило книги, ікони, церковне начиння на руську землю. В країну прибули досвідчені архітектори і вправні візантійські майстри. Стараннями Ганни Романівни було налагоджено навчання молодих священнослужителів. На зміну невеликим дерев’яним церквам по всій Русі Володимир почав будівництво великих кам’яних храмів.
Крім просвітницької діяльності принцеси Анни є свідчення того, що і з багатьох інших питань вона давала поради своєму чоловікові, до яких він прислухався.
Князь Володимир взагалі був украй суперечливою особистістю. Про те, як він жив до прийняття християнства – у наступному матеріалі.
Thanks!
Our editors are notified.