Про його життя можна було б зняти цілий фільм, настільки багато в ній подій і поворотів долі. Неодмінно звучали у фільмі про Бориса Фоміна його найбільш відомі романси «Тільки раз буває в житті зустріч», «Дорогой длинною», «Чекай мене». І неодмінно виконувались би ті твори, що були незаслужено забуті. Борис Фомін пройшов дві війни, пізнав, що таке слава, відсидів у Бутирській в’язниці. І помер у забутті, не доживши до 50 років.
Не по батьківських стопах
Борис Фомін. / Фото: www.russian-records.com
Борис Фомін з’явився на світ у 1900 році. Батьки вірили, що син неодмінно досягне великих успіхів у справі або військовому інженерному. Але маленький Борис вже в ранньому віці виявив музичну обдарованість. Його було майже не видно з-за акордеона, однак мелодії, які хлопчик витягав з інструменту, нікого не залишали байдужим.
Іван Якович, батько Бориса, не вважав за потрібне змушувати сина займатися тим, що йому не подобається. Під час навчання в училищі Борис Фомін брав уроки музики. Одним з його педагогів була піаністка Анна Єсипова, професор Санкт-Петербурзької консерваторії.
Ганна Єсипова. / Фото: www.wikimedia.org
Борису Фоміну навчання давалося легко: він міг без втомилися повторювати одну і ту ж мелодію, відточуючи до досконалості її виконання. Вже в той час було помітно, що найбільше задоволення Борису приносить імпровізація і можливість створювати нові мелодії.
Він мріяв про кар’єру музиканта і композитора, але в 1914 році померла Ганна Миколаївна, а незадовго до її смерті почалася Перша світова війна. Майбутнє тепер здавалося вельми туманним. Після революції 1917 року Іван Якович Фомін твердо вирішив залишитися в Росії, і сім’я слідом за главою перебралася до Москви.
Повороти долі
Борис Фомін, 1920-ті роки. / Фото: www.tunnel.ru
Тут Борис Фомін дуже швидко влився в артистичну життя столиці, отримав місце музиканта. Але в січні 1919 року молодий музикант прийняв рішення піти на фронт. Спочатку служив у складі ремонтної бригади, яка відновлювала залізничні колії на фронті, однак незабаром було вирішено використовувати його артистичний дар.
Борис Фомін працював буквально у всіх жанрах: співав, танцював, музикував, читав вірші і вів концерти. А потім поставив веселу оперету з власних номерів і показував її прямо на фронті.
Через два з половиною роки Борис Фомін повернувся в столицю і знову звернувся до оперети. Тоді народилася «Кар’єра Пірпойнта Блека», що мала успіх в Москві та Петрограді. Однак критики сприйняли її досить прохолодно, хоча і визнали, що музика навіть краще, ніж у Кальмана. Але слід розуміти, що думка про оперету в той час було не дуже високою, так і талант Імре Кальмана ще не був оцінений в повній мірі.
Борис Фомін, кінець 1920-х років. / Фото: www.tunnel.ru
Борис Фомін написав музику до трьох балетних постановок: «Макс і Моріц», «Мойдодир» і «Кришталевий черевичок». Один час працював тапером і грав роль цигана в хорі. Однак славу композитору принесли його дивовижні романси.
Серед ранніх творів цього жанру «Тільки раз буває в житті зустріч». Він не втрачає своєї популярності, його знають і люблять у всьому світі, а написаний романс був у той період, коли Борис Фомін збирався одружуватися, причому він присвятив свій твір зовсім не нареченій, а своєї майбутньої тещі.
У 1920-ті роки важко було знайти іншого композитора, чиї твори були настільки ж популярні, як романси Бориса Івановича. Їх виконували не тільки в СРСР, але любили і в емігрантських колах.
Борис Фомін і Тамара Церетелі. / Фото: www.liveinternet.ru
Але вже в 1930-ті роки ім’я композитора було забуте. Романс був визнаний чужим жанром і фактично заборонений. Борис Іванович був позбавлений можливості чути свої твори зі сцени і видавати їх. У 1937 році композитора заарештували і посадили у бутирську в’язницю. Майже через рік він був випущений на свободу, природно, без жодних вибачень. Втім, навіть вийти з в’язниці, в той час було нечуваним успіхом.
Звичайно, він продовжував писати, після його звільнення народилися «Озирнись», «Не говори мені цих слів недбалих» та інші. Але багато з його творів були втрачені, а деякі залишилися лише в рукописах.
Велика Вітчизняна війна
Борис Фомін. / Фото: www.wikireading.ru
Під час Великої Вітчизняної Борис Іванович нікуди не виїжджав із Москви. Навпаки, він організував разом з товаришами фронтовий театр «Яструбок», який базувався при клубі МВС і був відомий своїми виставами та концертними програмами, в повній мірі отражавшими події в країні.
За час Великої Вітчизняної війни Борис Фомін написав безліч фронтових пісень, які співали на всіх фронтах і в тилу. «Чекай мене», «Ленінградська провожальная», «Лист з фронту», – все це пісні на музику Бориса Фоміна.
Борис Фомін після Великої Вітчизняної війни. / Фото: www.tunnel.ru
Але після війни про композитора знову забули. Втім, його згадали в одному ряду з Зощенка та Ахматової, коли проти цих авторів почалися гоніння і обвинувачення в аморальності і безідейності.
У той час талановитий композитор вже відчував себе погано. Перенесені життєві тяготи підірвали здоров’я Бориса Івановича, а придбати ліки він не міг через відсутність коштів. Існує думка, що він не зміг дістати життєво необхідний йому тоді пеніцилін. У 1948 році Бориса Фоміна не стало.
Музичні твори з фільму «Жорстокий романс» укріпили і без того чималу популярність російського романсу. Протягом XX століття цей жанр незважаючи ні на що користувався великою любов’ю виконавців і слухачів. А адже колись давно він починався з інших пісень – і за тематикою, і за способами виконання. Правда, головний секрет романсу, що робить його таким привабливим протягом століть, залишається, мабуть, незмінним.
Thanks!
Our editors are notified.