Слуга багатьох панів: криза Зе-команди

Те, що в команді виникне криза, було очевидно – він завжди виникає. Тим не менш, виникнення кризи виявилося для Зеленського несподіваним. Адже після виборів пройшло менше двох місяців…

Безпосереднім приводом для виходу кризових явищ з тіні став корупційний скандал у Раді – профільний комітет проголосував проти невигідного Антону Яценко законопроекту.

Законопроект 2047 повинен був ліквідувати так звані «електронні майданчики». Для запобігання заниження вартості нерухомого майна при продажу (це дозволяє занижувати податкові платежі), її вартість повинні оцінити оцінювачі та передати в електронну базу Фонду держмайна. Але, за чинним законодавством, роблять вони це не прямо, а через посередництво чотирьох фірм – «електронних майданчиків», нібито контрольованих Яценко (нібито – тому що він це заперечує, але Яценко – відомий майстер робити гроші з повітря). За посередницькі послуги кожна з них отримує 1 тис. грн. За оцінками це становить майже 1 млн. грн. в день. Законопроект їх ліквідував. По сформованій практиці закон названий «антикорупційним», хоча корупції тут ніякої немає, а є абсолютно легально діє послуга. Запропонований законопроект повинен ліквідувати і оцінку, та «електронні майданчики» і зробити систему автоматичної, але є одне «але» – від прийняття закону якісне програмне забезпечення у ФДМ не з’явиться і результатом може стати «зависання» угод в принципі або помилки при оцінці. Альтернативні законопроекти депутатів теж не влаштовують.

Скандал виник не через це, а через те, що, за повідомленням Соні Кошкіної, депутати «зарубали» законопроект не безоплатно, а отримали до $ 30 тис. від Яценко (він, зрозуміло, відмикається). Наскільки можна судити, її інформація – суть чутки, що ходили серед депутатів, які входять в комітет.

Тут же почався жвавий обмін думками, супроводжуваний фехтуванням на поліграфах, між Олександром Дубинським і Давидом Арахамией. Поліграф, до речі, підтвердив, що депутати від СН хабарів не брали. Це, звичайно, ні про що не говорить, але схоже, що сам скандал, швидше за все, є проявом боротьби всередині фракції.

Для відомості. Дубинський вважається в ЗМІ агентом Коломойського, а Арахамія – Авакова. При цьому, вважається ж, що зараз Коломойський і Аваков – союзники, а Яценко пов’язаний з Коломойським. Втім, це видно і по поведінці депутатів – відпрацювавши обов’язкову програму, вони тут же почали розсипатися друг перед іншому в люб’язностях.

Дії президента у відповідь на скандал були наступними:

По-перше, він заборонив виносити сміття з хати, що, загалом-то, логічно, але малопродуктивно.

По-друге, він ввів тіньову зарплату депутатам.

Останнє, може бути, і не пов’язано зі скандалом, але сталося диво вчасно – конверти різного ступеня пухлости були отримані саме в жовтні, після того, як косяком пішли повідомлення про те, що фінансова цноту депутатів президентської фракції вже виявилася порушена – у кого Коломойським, а у кого – Ахметовим.

Рішення було прийнято не відразу, після довгих і болісних роздумів. Проблема в тому, що, наскільки відомо, Зеленський справді вірив у те, що він веде в Раду нових людей, які будуть за депутатську зарплату приймати потрібні країні (що б не малося на увазі) закони. На жаль, виявилося, що люди самі звичайні, а президент, як ввічливо сказав у Стругацьких Крістобаль Хунта, – «кілька побрекито». До речі, про легальне лобізм, який заміняє на Заході посконную вітчизняну корупцію, він теж не чув…

Власне, на цьому етапі міф про «нових людей» і «чесних слуг народу» вичерпав себе, але поки що тільки у вигляді політичного факту – до суспільної думки цей факт ще не дійшов. Коли саме громадянам стане зрозуміло, що слуги народу у нас живуть краще народу, я не знаю.

До речі кажучи, хотілося б зрозуміти, за рахунок яких саме коштів здійснюються виплати. Зеленський, звичайно, доларовий мільйонер, але його ресурси не безмежні, особливо якщо враховувати, що продукція «кварталу» скоро опиниться під загрозою вимирання через вимог мовного закону. Якщо ці кошти походять від спонсорів, то ситуація стає ще більш сумною…

Крім іміджевого провалу вийшло назовні і протистояння різних груп впливу у фракції. Тертя відбуваються за трьома напрямками.

По-перше, між великими групами впливу. Їх, в основному, чотири – пропрезидентська (Разумков), проколомойская (Дубинський), проаваковская (Арахамія) і пропинчуковская (уряд). Крім того, існує безліч дрібних груп впливу, які представляють регіональні еліти. Наприклад, депутати від Херсонської області представляють групи Путілова (колишній мер обласного центру) і Бутрия (новий голова ОДА).

Зрозуміло, відносини між усіма цими групами далекі від ідеальних. Наприклад, Коломойський проштовхує скандальний законопроект Гетманцева про підвищення рентних ставок на видобуток руди, лобі Пінчука заперечує, Ахметов готується до масової скупки голосів депутатів для запобігання прийняття цього закону, а пропрезидентська угруповання плаває, не розуміючи, вона взагалі до розумних чи до красивих?

По-друге, це відносини між мажоритарниками та списочниками. Перші вимагають до себе більшої уваги, оскільки вони ближче до народу. Їм потрібно більше вільних коштів (наприклад – на утримання прийомних) та режим особливого сприяння в бюджетному комітеті. Другі, природно, незадоволені.

По-третє, важливу роль грають ідеологічні суперечності. Одні депутати виступають за проведення порошенківському курсу на українізацію і нацификацию, інші – проти. Неоднозначно і ставлення до співпраці з МВФ – серед депутатів є люди, які досі вірять, що президентом став Голобородько, а не Зеленський. По різному депутати ставляться і до перспектив мирного врегулювання на Донбасі.

Самі по собі такі суперечності не є чимось особливим. У полуторапартийных системах (наприклад, в Японії, при пануванні ліберальних демократів) формальна багатопартійність успішно замінюється фактичної многофракционностью. Але над українськими партіями тяжіють рішення Х з’їзду РКП(б).

Так що, цілком імовірно, що у міру зниження рейтингу партії будуть посилюватися відцентрові тенденції…

Перед виборцями ж на наступних виборах постане питання – вибирати замість «нових» людей «наднових», або ж повернутися до старим перевіреним корупціонерам?