У другій половині XIX століття військові кораблі стали змінюватися на зміну дереву прийшла ідея будувати їх з металу, і це тягло за собою зміну форми кораблів. Так, шотландський суднобудівник Джон Елдер ратував за те, щоб будувати суду ширше звичайного — це, згідно його теорії, повинно було дозволити нести на собі більш важку військову техніку. Цей концепт сподобався адміралу Андрію Олександровичу Попову, який вирішив взяти від цієї теорії по-повній.
Згідно з переконаннями Попова, чим менше довжина корабля і чим більше ширина, тим краще водотоннажність судна і менше собівартість. Водотоннажність було важливим фактором, так як мова йшла про патрулювання лиману, де глибина вод була невеликою. А якщо зробити судно круглим, так щоб і довжина і ширина були однакові, то це просто комбо — саме так, як запевняв Попов, можна досягти «найбільш сприятливих умов» стосовно цих обох факторів.
Модель корабля.
В центрі такого кола планувалося поставити верстат для знарядь, який одночасно буде служити і монітором. Весь коло разом з центральною вежею слід покрити бронею, а на підводну частину встановити два гвинти.
І хоча цей дизайн відразу викликав питання, а як швидко зможе така кругла «штуковина» рухатися, Попов стверджував, що її завдання не швидкість, а надійність — броненосці були потрібні для охорони конкретних двох ділянок у Чорному морі: входу в Азовське море і Дніпро-Бунгский лиман. Після поразки в Кримській війні Чорноморський флот був скутий умовами Паризького мирного договору (усім чорноморським державам заборонялося мати військовий флот), проте Росія боролася за скасування цього правила на рахунок, і в 1871 році на Лондонській конвенції таки домоглася скасування.
Поповка. У центрі – дві гармати.
Відразу ж після цієї перемоги розпочалося будівництво круглих броненосців. Поряд з Чорним морем ніякої індустрії не було, так що перший корабель — його пізніше назвали «Новгород» — будували в Санкт-Петербурзі, а потім по частинах по суші перевозили до берега моря в Миколаїв. Там же, в Миколаєві, корабель зібрали і в 1873 році спустили на воду. Ще через два роки побудували другий корабель («Київ») — на цей раз вже в Миколаєві. Кораблі відрізнялися діаметром і артилерії калібром. При цьому обидва судна мали самре крупнокаліберне озброєння з доступних на той момент.
Схема круглого броненосця.
Саме ці крупнокаліберні гармати в свій час і послужили джерелом чуток, які сильно підірвали імідж цих кораблів. Те, що кораблі були надзвичайно трудноуправляемые, не було секретом. Замість запланованих двох гвинтів у підсумку довелося встановити шість, щоб мати можливість хоч якось їх зрушувати з місця. Однак слабкі опори гармат приводили до того, що після кожного пострілу від сили віддачі їх вращало і відкидало. По країні поповзли чутки, що після кожного пострілу обертає взагалі весь корабель. Замість урочистих імен кораблів в народі стали користуватися набагато більш простим і зрозумілим словом «поповка». Про це навіть в свій час написав Н.А. Некрасов:
Здрастуй, розумна головка,
Ти давно ль з далеких країн?
До речі, що твоя «поповка»,
Попливла в океан?
— Погано, справа не ладиться,
Досвід користі не дає,
Все крутиться так кружляє,
Все крутиться — не пливе.
— Це, брат, емблема століття.
Якщо толком розбереш,
Немає в Росії людини,
З ким би не було того ж.
Де-то як-то ніяково,
Як-то что-то є грішок…
Ми кружляємо, як «поповка»,
А вперед ні на вершок.
— Н. А. Некрасов, «Поповка» (1875)
Броненосець.
Гармати довелося закріпити, однак це вело до наступної проблеми — із зафіксованою артилерією кругле судно втрачало одне з головних своїх переваг, адже саме можливість стріляти у будь-якому напрямку спочатку було найбільшим перевагою «поповки». А враховуючи круглу форму судна, його поворот на воді займав близько 20 хвилин (40-45, щоб зробити повний оборот) — і цього часу в умовах реального бою біля корабля просто-напросто не було б.
Броненосець в Миколаєві.
Крім цього, було ще дві суттєві проблеми. Судно цілком гідно трималася на воді при невеликому хвилюванні вод, проте навіть при помірному штормі палубу захльостували хвилі, з-за чого перебувати на палубі було неможливо, як і керувати судном. Другою причиною було саме висока вартість обслуговування поповок. На кожен маневр потрібна величезна кількість вугілля — набагато більше очікуваного.
Модель броненосця *Новгород*.
Пізніше броненосець «Київ» перейменували в «Віце-адмірал Попов». Обидва корабля зарахували до військового флоту Одеси, де вони прослужили до 1903 року. Потім їх спробували продати Болгарії, однак та сторона не зацікавилася цих інноваційних кораблях. У підсумку, в 1911 році обидва корабля відправили на звалище.
Поповка.
Про те, як жінки проклали дорогу на фронт, ви можете дізнатися з нашої статті “Революційні морячки і героїні війни”.
Thanks!
Our editors are notified.