Другий тур президентських виборів визначить майбутнє проекту єдиної української церкви
21 квітня відбудеться другий тур президентських виборів в Україні. За підсумками першого (31 березня ц. р.) чинний президент країни Петро Порошенко значно програє своєму конкуренту, шоумена та представнику партії «Слуга народу» Володимиру Зеленському – 15,95% проти 30,24% голосів виборців. Згідно з даними опитувань громадської думки, опублікованими незалежної української соціологічної групою «Рейтинг» 11 квітня, за Зеленського у другому турі виборів мають намір проголосувати від 51 до 61% респондентів, тоді як за чинного главу держави лише від 21 до 24%. У зв’язку з цим гостро постало питання майбутнього Православної церкви України (ПЦУ) – улюбленого дітища Порошенко.
Спочатку проект створення єдиної помісної церкви замислювався як об’єднує всіх православних віруючих країни і тим самим здатний максимально віддалити Київ від Москви. Порошенко стверджував, що з моменту дарування Константинопольським патріархом Варфоломієм томосу про автокефалію у новостворену структуру потягнуться віруючі, в тому числі і з Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Однак навіть ті дані, які сьогодні призводить київська влада, не настільки вражаючі. За версією офіційного Києва, майже за півроку існування автокефальної церкви в неї перейшло понад півтисячі парафій УПЦ МП. Згідно заявам самої УПЦ МП, змінили юрисдикцію не більше 60 громад.
Свої прогнози дають і в Російській православній церкві. «Якщо вибори виграє людина, яка не має відношення до церкви, який навіть в одній із своїх передач висміює томос, порівнюючи його з термосом, можна сподіватися на те, що гоніння проти церкви будуть припинені і в Україні буде відновлено міжконфесійне порозуміння, навіть незважаючи на те, що йому завдано дуже істотної шкоди», – заявив глава Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату митрополит Іларіон (Алфєєв) 13 квітня в ефірі телеканалу «Росія 24».
У телевізійному шоу «Вечірній квартал» Володимир Зеленський дійсно висміював томос і церковну автокефалію. Коміка з-за цього звинувачували мало не в проросійських настроях. Під тиском Зеленський зробив заяву про свою підтримку Православної церкви України і зазначив «історичність події надання томосу». Однак глава ПЦУ митрополит Київський Епіфаній (Думенко) заявив, що, «на жаль, не чув з вуст кандидата про те, що він підтримує Православну церкву України». «Ми оцінюємо не обіцянки. Ми оцінюємо реальні справи, які були зроблені до цих пір і будуть робитися в майбутньому. Тому я б не хотів, щоб на цьому питанні в майбутньому спекулювали. І реально оцінювали людей за їхніми вчинками: хто і що зробив реально, а не обіцяє в майбутньому щось зробити», – підкреслив глава ПЦУ.
Відразу після першого туру президентських виборів, що виявив значне відставання Порошенко, у нової релігійної структури почалися неприємності. Так, на початку квітня окружний адміністративний суд Києва нібито постановив визнати протиправними дії спікера Верховної ради Андрія Парубія у зв’язку з прийняттям законопроекту про примусове перейменування УПЦ МП, стверджує на своїй сторінці в Facebook український депутат Вадим Новинський. В цей же час з’явилося повідомлення про те, що Єрусалимський патріархат посилив перевірку духовенства з України, оскільки турбується про те, щоб у Великодньої літургії в храмі Гробу Господнього взяли участь лише «справжні священики». Незадовго до цього на своїй сторінці в Facebook один з архієреїв ПЦУ, митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф (Шибаєв) вивісив відкритий лист, в якому стверджував, що не без допомоги політичної еліти Києва та при негласному згоду Константинополя в новій релігійній структурі стався «церковний переворот», обманом змінив колишнього і тепер почесного Київського патріарха Філарета (Денисенка) на Епіфанія (Думенка). Шибаєв також стверджував, що в ПЦУ з самого початку існували передумови до розколу, які зараз тільки посилюються. І майже відразу слідом за цим у Facebook з’явився пост священнослужителя УПЦ МП з Херсонської єпархії протоієрея Геннадія Шкіля, в якому той розмірковує, як швидко роздирається внутрішніми суперечностями і зовнішнім неприйняттям, та ще й втративши при несприятливому результаті виборів підтримки Порошенко, ПЦУ «віддасть кінці». Однак і українські, і російські політологи і політтехнологи вважають, що сподіватися на те, що зі зміною президента автокефальна церква України перестане існувати, недалекоглядно.
«Багато хто були впевнені, що ПЦУ – проект суто електоральний і придуманий командою Порошенка, щоб підвищити відсоток голосів на виборах. Однак досвід показав, що томос нічого не підвищив. А ті 16%, які набрав у першому турі Порошенко, свідчать про те, що цей церковний проект не став всеукраїнським і стосується тільки тих людей, які хотіли подолати свій неканонічний статус і стати 15-й рядком у диптиху (списку з першості честі. – «НГР») православних церков світу», – пояснила «НГР» професор Інституту філософії імені Р. С. Сковороди Національної академії наук України Людмила Филипович. Розмірковуючи про майбутнє нової церкви, вона висловила припущення, що, ймовірно, без Порошенко в ПЦУ відбудеться розкол і латентно продовжує існувати Київський патріархат може від неї віддалитися. А от структура на чолі з Єпіфаній (Думенко) стане оплотом обновленства та реформ, які в українському суспільстві є величезний запит». «Зараз єпископи ПЦУ – це переважно продукт пострадянського суспільства. Вони, отримавши від Філарета все те, що можна отримати, будуть підтримувати вимоги Філарета – переписати статут, скликати Всеправославний собор і так далі. А ось нова генерація, зокрема той же митрополит Епіфаній, якому 40 років, вони по-іншому орієнтовані і роблять ставку не на пенсіонерок, а на молодь, вбачаючи в цьому нове побудова і майбутнє церкви XXI століття», – зазначила експерт.
Директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський також вважає, що зміна влади самому існуванню ПЦУ не загрожує, але зростання числа її парафій призупиниться. «Опитування громадської думки показують, що до створення автокефальної церкви України люди в цілому ставляться позитивно. Негативно ставляться лише до реальних захопленням храмів УПЦ МП і агресії.
В оточенні потенційного переможця, Зеленського, є люди, які підтримують ПЦУ і висловлюються приблизно таким чином: ми отримали помісну церкву і тепер не можна допустити захоплення чужих церков», – сказав «НГР» політолог.
Російський політолог Андрій Окара, відповідаючи на питання «НГР» про майбутнє проекту єдиної помісної церкви, припустив, що «той формат існування, який зараз є у ПЦУ, незалежно від прізвища майбутнього президента, буде розвиватися і далі».«Для України питання про існування своєї православної церкви розглядається як питання національної безпеки.
УПЦ МП – це структура, яка, на думку національних відомств, займається тривалим і стратегічним підривом безпеки та когнітивної війною проти України. Незважаючи на те, що таку думку відносно абсолютної більшості священиків УПЦ МП нічим не обґрунтоване, тим не менш такий загальний тренд і загальний консенсус щодо УПЦ МП і ПЦУ в українській машині державності, і воля або особисте ставлення нового президента в цьому питанні не стане визначальною», – вважає Окара.
Перший віце-президент Центру політичних технологій Олексій Макаркін нагадав «НГР», що нинішній сценарій розвитку подій для України не нова. «У 1994 році на тодішніх президентських виборах Кравчук програв Кучмі. А адже Кравчук був одним з ініціаторів створення Київського патріархату. Тоді багато хто вважав, що розкол буде досить швидко подолана, але цього не сталося», – зазначив політолог, додавши, що у новоствореної української церкви є ряд переваг. «По-перше, з ПЦУ пов’язана українська національна ідея. Особливість української ситуації у тому, що країна розколота. Є ті, хто не хоче йти в нову церкву, але є і ті, хто хоче. Останні якраз і спираються на національну ідею, яка в свій час допомогла вижити Київського патріархату. У нової церкви є конкурентна перевага перед Київським патріархатом. Він був самопроголошеним і неканонічним, тоді як ПЦУ заснував Константинополь, який від неї вже не відмовиться навіть незважаючи на те, що ніхто в православному світі цю церкву не визнає. Ці два фактори – національна ідея і підтримка з боку Константинополя – як раз і будуть забезпечувати подальше виживання ПЦУ», – говорить Макаркін. На його думку, єдине, що може змінитися, якщо піде Порошенко, – це те, що «адміністративного тиску, завдяки якому останнім часом відбувався перехід храмів та громад від УПЦ МП в ПЦУ, стане менше, а подекуди воно й зовсім зникне».
У свою чергу, професор Православного Свято-Тихонівського університету Владислав Петрушко заявив «НГР», що проект ПЦУ може бути ще масштабнішим, ніж заявлено. «Був задіяний дуже складний сценарій з організацією ПЦУ і залученням Філарета Денисенка. Адже можна було все вирішити набагато простіше, створивши яку-небудь нову митрополію або екзархат Константинополя і його потім конвертувати в автокефалію. Але оскільки пішли гірше і складного шляху з найбільшими витратами, з прийняттям у спілкування Філарета, Макарія (Малетича, глави Української автокефальної православної церкви, УАПЦ. – «НГР») і так далі, то це говорить про те, що гарантовано хотіли зіштовхнути лобами Константинополь і Москву та отримати те, що отримали, тобто розрив між ними євхаристійного спілкування. А раз так, то, може бути, є і якась надзавдання, наприклад, взагалі зруйнувати православне співтовариство або ізолювати від нього Російську православну церкву. Тобто не тільки порвати духовні зв’язки між Росією і Україною, але і внести певну деструкцію у спільнота православних церков».
На думку Петрушко, ПЦУ без підтримки влади «життєздатна в тій же мірі, в якій можна було говорити в свій час про життєздатність Київського патріархату та УАПЦ». «Може бути, трохи зросла кількість прихильників за рахунок націоналістично налаштованих людей, у яких церковна свідомість більш розвинене, які уявляють, що таке канонічна автокефалія, і які розуміють, що ПЦУ більш легітимна, ніж Київський патріархат. Але я більше ніж упевнений, що без тиску ззовні все одно переважна більшість віруючих залишилося б на боці тієї канонічної церкви, яка існує, тобто УПЦ МП. По суті, розстановка сил не особливо змінилася, тільки замість УАПЦ КП з’явилася ПЦУ, говорити про канонічність якої можна теж з застереженням, оскільки, крім Константинополя, її не визнала жодна інша помісна церква», – зауважив експерт. Він вважає, що розвиток подій залежить від розстановки сил у країні: «Політична кон’юнктура може кого завгодно спонукати підтримувати або не підтримувати ПЦУ. Тут треба виходити з двох речей: наскільки майбутній президент буде самостійним у своїй діяльності і наскільки люди, які будуть чинити на нього вплив, виявлять зацікавленість у продовженні сценарію з ПЦУ. Якщо на президента будуть впливати ті ж самі сили, які, по суті, організували майдан і привели до влади Порошенка, то, думаю, все продовжиться в тому ж напрямку, навіть незважаючи на особисті симпатії чи антипатії до ПЦУ нового президента. Якщо це буде вже інший коло людей, або ті ж, але зробили висновки зі своїх попередніх помилок і розуміють, наскільки нинішня ситуація в країні зайшла в глухий кут, то не виключено, що в проекті ПЦУ можна очікувати якийсь поворот».
Thanks!
Our editors are notified.