Чи зможе Росія відстояти свою фінансову незалежність перед Заходом

Монополізація фінансового сектора може поставити хрест на блискучому починанні

У листопаді 2018 року глава Міжнародного валютного фонду (МВФ) Крістін Лагард заявила, що світ вступає в епоху, коли гроші будуть йти з обороту, тому національним центральним банкам необхідно розробити власні цифрові валюти, які замінили б традиційні гроші. Незабаром після цієї заяви кріптовалюти впали в ціні в два рази і стало ясно, що вони на себе цю функцію взяти не зможуть.

У зв’язку з цим і для Євразійського економічного союзу, і для СНД, є нагальною необхідністю розробка власної єдиної цифрової валюти, щоб, по-перше, не потрапити в залежність від інших економік світу, а, по-друге, підняти інтенсивність інтеграційних процесів на зовсім інший рівень.

Правда, це завдання не завтрашня і навіть не післязавтра, перспектива її рішення простягається за 2025 рік. Тому що для початку необхідно створити умови для цифровізації основних економічних процесів.

На минулому в останні дні березня в столиці Узбекистану Ташкенті Міжнародному фінансово-банківському форумі держав — учасників СНД як раз піднімалися актуальні питання цифровізації економіки Росії і всього пострадянського простору, а також обговорювалися нюанси її кібербезпеки. Одним з основних модераторів даного заходу виступило керівництво ВАТ КБ «Солідарність». Спеціально для «СП» головний аналітик банку Олександр Абрамов розповів про те, чому процесу цифровізації пострадянського простору уникнути не вдасться, а також окреслив основні перешкоди, що виникають на його шляху.

— В 2018 році Банк Росії, який є регулятором фінансового сектора, схвалив основні напрями розвитку финтехнологий на найближчі 2 роки, — зазначив експерт. — При цьому однією з приоритетнейших цілей називалося розвиток конкуренції у цій сфері. Крім того, ставилися завдання з розвитку доступності і якості послуг, а також щодо зниження ризиків і витрат у фінансовій сфері.

— А для чого це знадобилося?

— Тому що фінансова галузь вже зараз стикається з серйозними викликами. Наприклад, ризики технологічного характеру, пов’язані з новими рішеннями в цій сфері. Припустимо, біржі криптовалют дуже ненадійні, щотижня з’являються повідомлення про злом тієї чи іншої торгової площадки. При такому рівні безпеки, самі розумієте, ніякого довіри до цього інструменту бути не може. Ми повинні забезпечити більш високий рівень надійності в нашій фінансовій системі. Що ж стосується проблем конкуренції, то погляньте — такі транснаціональні компанії як Apple, Google, Microsoft, Amazon та інші займають фактично монопольне становище у сфері обробки, передачі та зберігання даних, а також готуються або вже перейшли до експансії в області фінансових послуг. За рахунок величезного банку даних про вподобання і смаки клієнтів вони, по суті справи, можуть диктувати всьому світові свої умови. Якщо пустити цю справу на самоплив, то наша фінансова система виявиться тут на положенні, вибачте, бідного родича.

— Добре, з’явиться закордонний монополіст у сфері маркетингу. Якщо це зручно користувачу, то яка, власне, різниця, хто тримає, так би мовити, кермо правління?

— Для фінансової системи країн СНД і Росії такий стан справ загрожує втратою цифрового суверенітету. А це, в свою чергу (як вже «СП» повідомляла раніше), пряма загроза національній безпеці і незалежності.

— А до сфери реального виробництва це має якесь відношення?

— Звичайно. Взяти хоча б ЗД-принтери, на яких можна друкувати практично будь-яку деталь, будь-який предмет. Це справжня революція, яка відкриває величезні можливості для випуску продукції в стислі терміни. Або, припустимо, безпілотні літальні апарати, де з-за тотальних обмежень, великий ризик відстати від інших країн. Тут і біологія з зміною геному, і хімічна промисловість із створенням матеріалу з наперед заданими властивостями, і фізика з можливостями замінити деякі дослідження комп’ютерним моделюванням.

До того ж, російська атомна і ракетна промисловість має уразливості в плані компонентної бази з точки зору промислового шпигунства. Самі технології охороняються добре, але операційна діяльність на виробництвах будується на базі мікросхем іноземного виробництва, оскільки у нас не сильно розвинена напівпровідникова індустрія. Адже той же Intel має величезну кількість вразливостей, так і просто закладок, які протягом десятків років успішно ховалися. Окремі зразки вітчизняної високотехнологічної електроніки, звичайно, є, але вартість її вкрай висока, а спектр застосування буквально штучних партій дуже вузький.

Та й не можна забувати про те, що багато важливих для безпеки країни дані зберігаються з допомогою хмарних технологій на серверах за межами Росії. Відсутність власних технологій у сфері хмарного зберігання даних робить нас вразливими для спецслужб наших геополітичних конкурентів.

— Це все, звичайно, добре, але може цифровізація економіки перемогти головну біду Росії — виведення капіталу за кордон?

— Приблизно з 2012 року виведення капіталу ділиться на два типи. Так званий білий відтік виникає тоді, коли підприємець стикається з тим, що йому і підвищили ставку ПДВ, і планку по страховим внескам, і з’явилися інші побори, або просто прийшли рейдери — віддай бізнес. Йому це, звичайно, набридає, він бере і продає свій бізнес, а ресурс виводить в інше місце. І є тіньовий виведення коштів, який ще 6-7 років тому обчислювався десятками мільярдів доларів в рік. У результаті рішучих дій ЦБ щодо припинення цих схем вдалося скоротити в десятки разів. І зараз наша банківська система фіксує обсяг сумнівних транскордонних операцій в районі не більше мільярда доларів на рік. Тут нам на допомогу може прийти саме технологія блокчейн, яка дозволяє зберігати історію транзакцій таким чином, що згодом її неможливо змінити. Це дозволить відстежувати і виявляти канали виведення коштів, після чого вести повноцінну серйозну аналітичну діяльність і закривати сумнівні шляхи.

Але серйозна небезпека прискорення відтоку капіталу зберігається, і пов’язана вона з тим, що після президентських виборів в США в Росії фіксується дуже значний обсяг припливу іноземного спекулятивного капіталу, який досяг в цьому році рекордних значень, що ми бачимо на прикладі регулярних аукціонів Мінфіну, на яких домінують нерезиденти. І в момент погіршення ситуації у світовій економіці є небезпека, що всі ці кошти синхронно підуть на вихід. Тому ЦБ на цей випадок акумулює валютні резерви.

— А які перешкоди зараз є для прискорення темпів цифровізації економіки?

— Одна з них — безпека. Припустимо, у людини є інтернет-банк і пароль від особистого кабінету. Якщо у нього пароль вкрали у результаті злому, він може звернутися в службу підтримки, і пароль поміняють. Але якщо у людини вкрали біометричні дані — відбитки пальців, знімок сітківки ока — і з їх допомогою починають виводити гроші з його рахунків, що тут зробити? Руку відрубати? Досі ми не бачили якихось дієвих рішень у цій області. Тому я раджу зараз всім тим, хто здає для якихось цілей біометричні дані, міцно подумати — що буде в разі їх витоку. Тільки через 2-3 роки можна буде оцінити ефективність і надійність запущеної системи збору подібних даних.

Наступний ризик-перешкода — монополізація. Візьмемо для прикладу перекази коштів з карти на карту. Зараз тут тримає монополію Ощадбанк, і, займаючи 94% ринку цих послуг, диктує тарифи на ці операції.

На ринку біометрії Центробанком був прийнятий відповідний закон про віддалену ідентифікації та створена відповідна інфраструктура. Але ЦБ зіткнувся з тим, що окремі банки збирають біометрію для себе, не передаючи її в державну систему, до якої мають доступ усі фінансові організації. І за рахунок володіння монопольною інформацією намагаються весь ринок перетягнути на себе, створюючи, по суті, власну цифрову екосистему з повним набором страхових, консультаційних та інших послуг.

Іншими словами, узагальнюючи все вищесказане, ключовою проблемою є прагнення окремих гравців перешкоджати розвитку конкурентного середовища в тих чи інших сегментах фінансового ринку, використовуючи для цього будь-які методи. І з цією тенденцією треба боротися в першу чергу.