Соціальні жіночі проекти, які врятували багато людей у країнах «третього» світу, і могли б бути цікаві й в Росії

Три соціальних проекту Третього світу, в яких навчання жінок рятує відразу багато людей.
Фахівці з громадських питань впевнені: якщо ви хочете, щоб бідняк-чоловік змінив своє життя – навчіть його новим, якщо ви хочете, щоб бідувати перестала село бідняків – навчіть новому жінку. Тому, ймовірно, багато соціальні проекти націлені на масове навчання жінок – професії, вмінню надати медичну допомогу або банальної комп’ютерної грамотності. До речі, деякі з цих проектів відмінно зіграли б і в Росії!

Психологічна допомога на лавочці

В Зімбабве, де з-за складних обставин життя нерідкі самогубства, психіатр Діксон Чибанда зумів налагодити психологічну підготовку санітарок – малоосвічених літніх жінок, які працюють за дуже малі гроші в лікарнях. Цих жінок навчили розпізнавати депресію і проводити терапію. Це, як з’ясувалося, вбиває відразу двох зайців: підготовлені санітарки могли надати допомогу хворим депресією і відчували себе соціально значущими, що поліпшувало їх власний стан.

Жодна лікарня не стала виділяти “бабусям” окремих кабінетів, так що “бабусі” приймали пацієнтів прямо на лавці біля лікарні. Як не дивно, це теж виявилося в плюс: хворим було психологічно легше сісти на лавочку поговорити з літньою санітаркою, немов би між справою. Зрештою, хто ніколи не розмовляв з бабусею на лавці?

У жінок Зімбабве часто розвивається депресія від непосильного навантаження.
Такі лавочки стали звати “лавочки дружби”. Прийом у бабусь максимально адаптований під місцевий менталітет: наприклад, бабуся може запропонувати разом помолитися. Але молитва буде містити опис конкретної проблеми і прохання про допомогу знайти сили її вирішити. Хоча від бабусь чекають за традицією мудрих порад, вони, як справжні психологи, намагаються замість цього обговорити почуття і проблеми пацієнта і підштовхнути його до власним рішенням. Найдивніше: програма не фінансується. Жінки на “лавочках дружби” рятують людей безкоштовно, у вільні від роботи хвилини. Мабуть, у свій час в Зімбабве їм обов’язково поставлять пам’ятник.

І одна у полі войовниця: домогтися жіночої освіти

Афганка Джаміля Афгані – інвалідка, але волею випадку зуміла закінчити університет, коли жила як біженка в Пакистані. Вона також уважно вивчила Коран і звернула увагу на всі моменти в ньому, які можуть бути використані для поліпшення становища жінок у суворих умовах афганської глибинки. Повернувшись на батьківщину, вона відкрила освітній центр і в богословському диспуті переконала одного з імамів рідного краю, що жінці не заборонено, а навіть корисно освіту в рамках ісламської культури.

Пізніше Джаміля написала для імамів посібник, в якому ясно показувала, в яких аспектах Коран закликає захищати жінок і як це може бути застосовано на практиці. Цього посібника навчилися шість тисяч імамів. Вони стали застосовувати норми шаріату при вирішення різних справ уважніше – що дало жінкам чутливо послаблення порівняно з колишньою повною сліпотою до їх потреб і проблем – і тепер теж пропагують жіноча освіта. Незважаючи на те, що Джаміля повністю спирається на Коран і дуже обережна і коректна в формулюваннях, вона постійно отримує погрози від місцевих-традиціоналістів, але не думає зупинятися.

Джаміля бореться за право дівчаток вчитися словом і ділом.
Це не перший соціальний проект Джаміла. Ще в Пакистані вона організувала навчання біженок з Афганістану, які були змушені просити милостиню на вулиці, крою та шиття. Це дало їм самостійне ремесло, можливість влаштуватися на роботу, економію на одязі для себе і рідних і можливість виглядати пристойно, що важливо для підтримки соціального статусу.

До речі, проект з навчання крою та шиття діє силами місцевих активісток і в столиці Казахстану Астані, а сам Казахстан приймає на навчання афганських дівчат – на їх батьківщині одним з перешкод для отримання освіти стала постійна агресія по відношенню до студенткам з боку традиціоналістів. Проект з навчання афганок передбачає, що потім спеціалістки зможуть поліпшити ситуацію в рідній країні і будуть сприяти її економічному зростанню. Проект фінансується Європейським Союзом, Казахстан обраний, як одна з найбільш розвинених країн недалеко від Афганістану де, в той же час, досить сильні ісламські традиції, щоб дівчата не відчували себе чужими.

Нікарагуа: основи економіки для села

У Нікарагуа для мешканок з сіл з корінним неєвропейським населенням діє проект, в рамках якого жінки осягають… основи економіки. Місцеві жінки і так вміють вирощувати їжу і продавати туристам вироби, але це не приносило їм серйозного доходу, оскільки вони не вміли організувати бізнес.

На заняттях Фонду підтримки лісових та фермерських господарств, присвячених економічній грамотності сільських мешканок, жінок вчать диверсифікувати свої доходи, тобто прагнути до того, щоб джерел доходів було більше одного – адже в разі неврожаю чи інший загибелі сировини для того, чим торгує жінка, вона опиниться на краю голодної смерті. Якщо джерел доходу два і більше, то пережити проблеми з одним з них стає легше.

Природа Нікарагуа щедра на дарунки, які можна використовувати для свого маленького бізнесу.
Жінок також навчають виготовляти більш широкий асортимент продукції з добре знайомого їм сировини, начебто кори або їстівних плодів, робити свій товар більш помітним на ринку, грамотно його пропонувати покупцям. При цьому, оскільки жінки не готові виходити далеко за рамки своєї традиційної культури, пропонуються саме підтримують традицію та ідентичність рішення.

“Випускниці” вже відзначають, наскільки їм стало легше жити, коли вони навчилися отримувати максимум прибутку з того, що і так вміли робити або навчилися робити завдяки Фонду. Заняття Фонду спонсоруються відразу з декількох країн. Подібні програми діють і в країнах Африки. До речі, всі дослідження говорять за те, що чим краще освіта у жінки, тим більше виживаність у дітей – а пізніше і вище якість життя, яку вони будують.

Іноді жінкам навіть проектів не потрібно: 70-річна жінка вирішила зробити світ кращим і за рік прибрала 52 пляжу.

Текст: Ліліт Мазикина.