Складена карта частин тіла, які можна і не можна чіпати

Чим ближче людина, тим більше для нього “дозволена область”.

Посібником для аутистів або просто невпевнених у собі людей виглядає робота, опублікована групою психологів, в число яких увійшов і легендарний Робін Данбар (Robin Dunbar). Разом з колегами з Оксфорда і фінського Університету Аалто він провів масштабне опитування громадян Фінляндії, Великобританії, Росії, Італії та Франції, з’ясувавши, до яких частин тіла різних людей вважається торкатися пристойним, до яким – не дуже, а що краще взагалі не чіпати.

Через Інтернет вчені залучили майже 1400 жителів п’яти країн, попросивши їх позначити на малюнку ті частини тіла, до яких вони дозволили б доторкнутися різним людям – від партнера або брата до випадкових незнайомців. Результати були зведені в наочну схему, на якій зони тіла розфарбовані у відповідності з допустимістю дотиків до них.

Здається, нічого несподіваного ця схема не показує. Чим ближче людина, тим більше для нього “дозволена область”. Кисті рук прийнятні для дотиків навіть сторонніх. Геніталії – тільки партнера. Ці принципи практично не залежали від місця проживання опитаного, хоча британці в цілому відчувають себе не дуже комфортно з усіма цими дотиками, а жителі Росії виявилися несподівано більш “прикасаемыми”, ніж італійці.

З іншого боку, сам факт, що з такою схемою в цілому згодні всі, про що говорить. Наприклад, про те, яку важливу, хоча з боку і непомітну роль відіграють у нашому житті і в соціальних відносинах дотику один до одного. Ще одне повчальне спостереження сформулювала одна з авторів роботи Юлія Сувихельто (Juulia Suvilehto): “Розташування “заборонених зон” тісно пов’язане з насолодою від дотику. Чим воно вище, тим меншому колі людей можна їх торкатися”.

Сирна дієта для легкого і ефективного схуднення
читати повністю