Незважаючи на суворість законів і менталітету, в Радянському Союзі зустрічалися аферисти, умудрявшиеся під носом у влади збивати мільйонні статки. Підпільні підприємці штампували липові документи, займалися пошиттям неврахованої одягу, жонглювали валютою на чорному ринку. У гонитві за грошима махінатори не цуралися навіть використання рабської праці. Однак результат у всіх цих історій в більшості випадків був сумним.
Липова будорганізація і мільйони в валізах
Небувалий аферист Павленко./Фото: nstarikov.ru
У 1952 році військова прокуратура відкриває справу за военчасти УВС-1, командиром якої значиться полковник Павленко. Велике було здивування слідчих, коли з’ясувалося, що ні один реєстр не містить ні такого імені, ні самої частини. Зате за документами проходив лейтенант Павленко – фронтовий дезертир, сміливо скористався бюрократичною тяганиною воєнних років.
З’ясувалося, що ще в 41-му заповзятливий Павленко зібрав навколо себе кримінальних фахівців. На спільника Рудніченко була покладена підробка паперів та печаток. Коли пакет липових документів був сформований, з’явився ділянку військового будівництва під командуванням військового інженера Павленко.
Спочатку колектив УОС складався з дезертирів чисельністю до 200 осіб. Неймовірним шляхом відчайдушних махінацій і численних хабарів організація починає отримувати великі стройподряды, дійшовши під прикриттям ледь не до Берліна. До кінця ВВВ прибуток від проведених робіт перевищувала мільйон рублів, а Павленко пересувався на висококласних німецьких авто.
Орудуючи на території Польщі та Німеччини, банда Павленко вагонами вивозить награбоване добро, пізніше розпродаючи видобуток на чорному ринку. За звичними схемами відмиті сотні тисяч рублів вже в післявоєнні роки. Викривають «фронтовика» лише в 1948-му після заяви в прокуратуру обманутого співробітника. Розслідування небувалої афери передається в МДБ МРСР. У 1952 році силовики накривають штаб контори і беруть Павленко, в квартирі якого знаходять кілька валіз з 34 млн рублів. У 1955-му Павленко передбачувано розстріляли.
Фарцовщик, здавала своїх же співробітників
Валютний король Рокотов./Фото: image2.thematicnews.com
У 1950-ті в Москві набирають обертів фарцовка і валютні махінації. У цій дохідної тіньовій сфері з’являються свої «кити», одним з яких був Ян Рокотов. Почавши свою діяльність зі скуповування товарів та валюти в іноземців, за два роки він стає підпільним мільйонером. Прикриваючи свою справу, Рокотов виконує роль міліцейського інформатора, регулярно здає навіть своїх співробітників з нижчих фарцовых ступенів.
Злий жарт із налагодженою імперією підприємливого махінатора зіграла велика політика. Під час виступу Хрущова в Берліні його дорікнули в розгалуженою московської чорної біржі, після чого розлючений правитель дав команду знищити фарцовку. Під показовий процес у 1961 році потрапив Рокотов і його найближчі соратники. Обшуком у нього виявили понад 1,5 млн доларів в різній валюті і золотом. За подібні махінації закон передбачав тюремне ув’язнення до 15 років, проте Хрущов розпорядився винести вищу міру покарання, скорегувавши на ходу Кримінальний кодекс.
Трикотажники на Роллс-ройсі
Цеховики на дефіцитної радянської хвилі ставали мільйонерами в лічені місяці./Фото: pics2.pokazuha.ru
У середині 50-х років на столичній трикотажно-ткацькій фабриці Киргизької РСР працював Зігфрід Газенфранц. Бачачи незадоволену потребу радянського громадянина модно одягатися, заповзятливий молодий чоловік вирішив налагодити свою справу в дуеті з майстром іншої ткацької фабрики Ісааком Зінгером. На наявні кошти були закуплені прядильні верстати, розміщені для роботи у фабричному автобусному гаражі за сприяння підкупленого начальника цеху.
Працювали на підприємців понад офіційного графіка довірені фахівці фабрики, а вироблені речі діялись на «підгодованих» торгових точках. Через пару років спільники заробили перший мільйон чистого прибутку, прийнявши рішення розширювати бізнес. На зарплати керівники не скупилися, тому завжди вистачало робочих рук. Зігфрід Газенфранц оселився в добротному будинку з прислугою, балував їх діамантовими прикрасами, а сам обзавівся уживаним Роллс-ройсом. Ні в чому собі не відмовляв і Зінгер, літаючи на вихідні до моря і купаючи коханок в шампанському.
Але життя на широку ногу закінчилася відразу, як тільки до центральних властей дійшли чутки про успішних киргизьких бізнесменів. Січневої ночі 1962-го їх буквально витягли з ліжок, прихопивши в невідомому напрямку. Гучна справа стартувало в суді 5 березня 1962 року в присутності виїзної сесії Верховного суду СРСР, що виключало можливість оскарження вироку. У підсумку підсудним винесли вищу міру покарання всупереч скасованої ще при Сталіні «вишці» за економічні злочини.
Підпільний швейних цех у «психушці»
Деякі цеховики на оплату підпільного праці не скупилися./Фото: img.anews.com
В кінці 50-х Борис Ройфман налагодив виробництво неврахованої одягу в суспільстві глухонімих у Калініні (Твер). Сколотивши на працю інвалідів початковий капітал, підприємець подався підкорювати столицю. Швидко озирнувшись в Москві, він організовує бізнес на безкоштовному працю душевнохворих одного з психоневрологічних диспансерів.
Реалізація продукції лягає на плечі афериста Шакермана, обізнаного в московському підпілля. Пацієнти працювали в 3 зміни у важких підвальних умовах, переробивши за роки діяльності диспансерної артілі понад 450 тонн вовни. Погоріли подільники на дурниці: чоловік коханки Шакермана зготував на нього детальний донос у КГБ зі слів поінформованою про підпільну діяльність подружжя. Далі відбувся обшук чекістів, виявлені багатства і показання свідків. Співпрацюючи з правоохоронцями, Шакерман здав Ройфмана з усіма його тайниками. Справа підприємців ледь вміщувалося в 77 томів, де паралельно проходили і співробітники клініки для душевнохворих. Останні відбулися пристойними термінами, а підпільних мільйонерів невдовзі розстріляли.
Перший офіційний багач, увернувшийся від розправи
Перший відкритий радянський мільйонер./Фото: s15.stc.all.kpcdn.net
Свій стартовий кооператив «Прогрес» Артем Тарасов заснував у 1987 -м. Через два роки він зумів зайняти пост віце-президента Союзу кооперативів СРСР, паралельно очолюючи зовнішньоекономічну асоціацію «Істок». Популярність Він придбав в якості першого публічно зареєстрованого радянського мільйонера, який отримав у 1989 році офіційну зарплату в розмірі 3 млн кооперативних рублів.
Були виплачені небувалі на той час податки: 180 тисяч на бездітність з тарасівській получки і ще 90 тисяч членських внесків з зарплати його заступника. Побоюючись розправи з боку влади, Артем Тарасов заявляє про себе в ефірі програми «Погляд». Після цього мінфін СРСР конфіскував капітали кооперативу, унаслідок чого Тарасов ініціював судові позови на вищому рівні. Справа у Верховному Арбітражному суді він виграв, проте призначені 100 млн рублів з бюджету СРСР так і не були повернуті.
Скандальна популярність відкрила перед лихим підприємцем двері Верховної Ради РРФСР. В якості обраного депутата Тарасов зайнявся викриттям діяльності Горбачова, але уникаючи переслідування вимушено емігрував до Лондона. Пізніше знову повернувся в Москву депутатом Держдуми, присвячуючи себе просування законів про економічні амністіях, фактично випускаючи на свободу підприємців, засуджених за господарські злочини при СРСР. Пробував себе кандидатом у президенти, губернатори, і навіть знімався в кіно, після чого зайнявся вітчизняними інноваційними технологіями. Помер Тарасов в самоті в 2017 році.
Але в СРСР також зустрічалися і ті, хто законно, не підприємництвом заробляв величезні статки і жив на широку ногу, нікого не боячись.
Thanks!
Our editors are notified.