Зовсім несказочный багдадський халіф з «Тисяча й однієї ночі»: Яким насправді був Гарун аль-Рашид

Ім’я мудрого і справедливого правителя Гаруна аль-Рашида (правильно це ім’я звучить як Харун ар-Рашид) овіяне легендами. Вже кілька сотень років світ читає і переосмислює прекрасні східні казки «Тисяча і однієї ночі», в яких було створено ідеалізований образ арабського халіфа. Насправді такий правитель дійсно існував, і у нього навіть був радник Джафар, але закінчилася історія його життя зовсім не так, як у казці.

Харун ар-Рашид народився 766 році. Він був сином третього халіфа з династії Аббасидів. Дід Харуна аль-Мансур фактично заснував величезну імперію – Аббасидской халіфат. Він же заснував і місто Багдад, який до народження майбутнього правителя вже перетворився у величезний і процвітаючий мегаполіс стародавнього світу: 20 тисяч мечетей і молитовних місць, 10 тисяч лазень і близько 2,5 мільйона жителів. Багдад був основним центром східної торгівлі і майже половину його площі займали ринки, так що сам дух цього неспокійного і строкатого міста, що збирає в своїх крамницях скарби з усього світу, в сучасних екранізаціях східних казок передається вірно. Так само правда і те, що палац халіфа був по-справжньому казковим. Легенди доносять до нас розповіді про ставках і розкішних внутрішніх дворах, садах з штучних дерев, серед яких щебетали механічні птахи – все, зрозуміло, з дорогоцінних металів і рідкісних порід дерев. Однак юний Харун виріс серед цієї розкоші не пустим, а дуже освіченим і набожним. До речі, неадаптований текст збірника «Тисяча і однієї ночі», дуже насичений релігійними мотивами, і сама Шахерезада постає перед нами в першу чергу неймовірно благочестивою жінкою.

Майбутнього халіфа навчали військовій справі, він чудово володів зброєю, але був сильний і в інших науках. З дитинства його опікали радники зі знатного перської роду Бармакидів, а молодий Джафар Бармакид став кращим другом Харуна. Разом молоді люди вперше вирушили на війну – тривала війна з Візантією дісталася майбутньому правителеві Багдада разом з іншим спадщиною. Вже в 16 років Харун проявив себе безстрашним воїном і після повернення був призначений правителем Іфрікиі. Проте в черзі на престол він був лише другим, тому для сходження на вершину влади були потрібні численні інтриги, в яких не останню роль зіграли мати і наставник Харуна. До речі, Прізвисько ар-Рашид («Праведний») юнак отримав не від нащадків, а від свого батька, халіфа Мухаммада ібн Мансура аль-Махді, коли був призначений спадкоємцем престолу.

Юліус Кекерт, «Халіф Гарун аль-Рашид приймає послів Карла Великого», 1864 р.

Перший період правління Харуна ар-Рашида оцінюють сьогодні як економічний і культурний розквіт: розвивалися сільське господарство, ремесла, торгівля й культура. Він заснував у Багдаді університет і бібліотеку. Молодий правитель спочатку повністю підкорявся тим, хто привів його до влади, але після смерті матері, через декілька років після початку правління казка закінчилася і почалася правда життя. Поступово усуваючи Бармакидів від управління державою, юний халіф почав діяти жорстко і ефективно. Колишнього наставника і багатьох членів його сім’ї Харун кинув у темницю, а товариш юності – Джафар Бармакид, – був за його наказом убитий.

Про його загибелі існує легенда: нібито, після веселого спільного бенкету, коли Джафар пішов у свої покої, Харун наказав євнухові негайно принести йому голову недавнього друга і помічника. Коли євнух з мечем в руках з’явився перед візиром і оголосив, що наказом халіфа той засуджений до смерті, Джафар став благати про пощаду. Йому вдалося переконати стражника, що халіф віддав такий наказ помилково, випивши зайвого, і що вранці він жорстоко покарає євнуха. Солдат засумнівався і прийшов разом з Джафаром до бенкетної зали. Харун, побачивши їх, грізно сказав: «Я просив тебе не привести Джафара, а принести його голову». Після чого наказ був тут же приведений у виконання.

Якоб Йорданс, «Данина халіфа Гаруна аль-Рашида Карлу Великому», 1663 р.

У наступні роки Харун ар-Рашид перетворився в жорстокого деспота. Важкі податки, які збиралися жорсткою рукою, і насильницьке насадження ісламу на підвладних територіях відбилися і на спокої в імперії Аббасидів. 806 році халіф наказав зруйнувати всі християнські церкви на відвойованих і прикордонних з Візантією територіях. Все це призвело до антиурядових повстань в Дейлеме, Сирії та інших областях. До кінця правління піддані так ненавиділи свого правителя, що він боявся жити в Багдаді і оселився у фортеці за містом.

Вважається, що славу мудрого правителя Харун ар-Рашида принесли арабські купці, так як торгівлю він всіляко підтримував. Багдадські торгові гості охоплювали своїм впливом величезну територію, – від Китаю до Східної Африки, і рознесли по всьому світу розповіді про халіфа і його казковому місті.

Арабські купці торгували по всьому світу

Смерть наздогнала Харуна всього в 46 років. Він загинув під час придушення повстання в Середній Азії. За легендою його останніми словами були: «О, Безсмертний! Прости смертного». Після смерті батька три його сини: Мухаммед Аль-Амін, що означає «Надійний», Абдалла Аль-Мамун — «Гідний довіри» і Мухаммед аль-Мутасім — «Впевнений», влаштували жахливу суперечку через престолонаслідування, яка спочатку призвела до громадянської війни в країні, а потім — до краху Аббасидського халіфату.