“Рятівний путч” Порошенко

Збереження Авакова у складі кабінету міністрів України для одних було подією очікуваним, для інших несподіваним. Сюрпризом воно стало хіба що лише для тих, хто серйозно вірив у те, що Зеленський – це той самий Голобородько з телевізора, всіляко ігноруючи очевидні факти сублімації виборчої кампанії Зеленського фінансово-олігархічними групами, які були ущемлені в період правління Порошенко.

Ще в першій половині 2019 року зазначалося, що Аваков грає проти Порошенка, що означало наявність домовленостей зі спонсорами Зеленського, які, звичайно, мали на увазі отримання гешефтів після виборів. Для Авакова головним гешефтом було збереження свого поста і відсутність кримінальних справ, на зразок тих, які зараз заводяться проти Порошенка, Парубія або Пашинського. Щоб забезпечити собі позиції після виборів, Аваков заважав використання адміністративного ресурсу проти Зеленського, фактично продаючи свої послуги в обмін на майбутню подяку при формуванні кабінету міністрів

І ось, щасливий день настав. Вся повнота влади зосереджена в руках Зеленського (або, вірніше, тієї олігархічної групи, яка стоїть за ним), і час отримувати належне. Але як згодувати таке призначення, адже Аваков – це плоть від плоті частина того режиму, який зріс після державного перевороту в Києві. На Авакова висять звинувачення у кришуванні контрабанди та наркоторгівлі, постачання його сином неякісної екіпіровки в армію за завищеними цінами, покровительсто неонацистським угрупованням, переслідування громадських активістів, журналістів та інакомислячих, покривання сайту «Миротворець» і інше, інше, інше. Там просто пробу ніде ставити.

Загалом, дуже складне завдання стояло перед оточенням Зеленського – як згодувати публіці такої людини з такою замазанной біографією? У підсумку, нічого краще не винайшли, як казку про «переворот, який готує Порошенко». А раз є загроза перевороту, то Авакова ніяк не можна прибирати – без нього ніяк не впоратися з Порошенком.

І ось такі помиї оточення Зеленського початок згодовувати через підконтрольні медіа, присмачуючи це дрібкою виправдань в стилі «але він же під відповідальність Зеленського», «але він же тільки до грудня», «але без нього ніяк». Аудиторія розділилася, деякі вся це хавала за обидві щоки, інші давилися, і їх відверто нудило – адже розповіді про «жити по-новому» обернулися вже добре знайомими олігархічними договорняками, де Зеленський і Ко виступають звичної ширмою подібних угод, а «правляча партія» виступає інструментом їх реалізації.

Зрозуміло, будь-яка людина з зачатками критичного мислення розуміє, що ніякої переворот Порошенко провести вже не може (свій шанс він втратив в кінці минулого року) – силові інститути з-під нього висмикнули. Зараз люди, пов’язані з Зеленським і Коломойським, контролюють: Генеральну Прокуратуру, СБУ, Міністерство оборони України, Генштаб ЗСУ. Не під контролем лише МВС, яке стало вотчиною Авакова. І при цьому, вже в Раду внесено проект закону про перепідпорядкування Національної Гвардії України Зеленському, тобто, з-під Авакова навіть зараз висмикують найбільш боєздатний силовий ресурс.

Чим же може допомогти Аваков, якщо проти віртуального «путчу Порошенко» оточення Зеленського може задіяти ресурси СБУ, Прокуратури і Армії? Як раз навпаки, в цьому випадку на роль міністра МВС потрібний ультра-лояльний людина, який би почав негайну чистку від усіх людей, пов’язаних з режимом Порошенко.

Замість цього нам розповідають казку про білого бичка, де Порошенка, вже втративши більшу частину влади і впливу, готує силовий сценарій захоплення влади, не володіючи необхідним силовим ресурсом.

І тут ми навіть не розглядаємо позицію США та Білого Дому, який аж ніяк не є шанувальником діяльності Порошенко (позначаються контакти Порошенка з демократами і підтримка Хілларі Клінтон на виборах 2016 року). Навряд чи можна очікувати, що, коли до влади прийшов новий уряд «західників», не обтяжена численними злочинами режиму Порошенко, США дадуть відмашку на новий «майдан» або «переворот». В рамках пояснення піарників Зеленського виходить, що Порошенко готує захоплення влади без схвалення США. Та за таке можна і партквиток на стіл покласти. Якби ця можливість існувала в реальності.

На практиці ж, рейтинг Порошенко зараз дуже посередній, що і показали минулі парламентські вибори, де він вже не міг повною мірою задіяти адмінресурс. Але заради суто прикладних політтехнологічних цілей публіці розповідають байку про змову, достовірність якої аналогічна історії про «бажання Савченко і Рубана захопити владу, стрільби з мінометів Верховну раду». Тут, звичайно, немає приводу шкодувати Порошенко, з яких надходять так, як він поступав з іншими. Прикметніше те, що на тлі розповідей про «жити по-новому» оточення Зеленського застосовує вже добре знайомі прийоми, просто замінюючи мета цих інформаційних кампаній. В даному випадку перед політтехнологами стояло завдання придумати обґрунтування: «Чому Зеленський говорив одне, а в підсумку залишив Авакова». Те, що придумали, звичайно, не витримує критики, але могло чи пояснення бути більш розумним і логічним? Тут є два варіанти – або нічого розумнішого придумати не змогли, або не захотіли, вважаючи, що для середнього інтелектуального рівня виборців Зеленського і так зійде. Адже голосували ж вони, врешті-решт, за серіального героя, чому б не повірити, що Порошенко хоче повалити Зеленського силовим шляхом.

У підсумку, ця історія стала одним з перших явних розбіжностей передвиборної внутрішньополітичної риторики Зеленського з реальної кадрової практикою, яких буде ще чимало. Для багатьох навіть цього виявилося достатньо, щоб почати публічно виявляти розчарування в Зеленском. Але чи то ще буде, коли прийде час переговорів з МВФ і подальшого позбавлення від соціальних зобов’язань. Головні розчарування ще попереду, але Аваков безумовно буде служити яскравим прикладом того, як під розповіді про «радикальне оновлення заради руху вперед» ми бачимо такі знайомі і зрозумілі олігархічні междусобочийки.