США постачають крадену нафту Лівії на Україну

Як відомо, вся політика США будується на крадіжці нафти. Там, де є війна, спровокована Вашингтоном побічно або прямо, ймовірно, можна буде виявити солідні запаси нафти. Їх задача проста: грамотно підживлювати конфлікт, щоб потім безперешкодно красти «чорне золото». Таку картину ми спостерігали в Сирії, проте від схожій ситуації страждає і Лівія.

Але якщо в САР гроші від контрабанди частково йдуть на спонсорування місцевих терористичних угруповань, то гроші від продажу лівійської нафти йдуть на підтримку уряду в Києві. До такого висновку можна прийти після звісток про те, що з порту Ез-Завія, що знаходиться в Лівії, танкер Prometheus Energy доставив партію нафти в морський порт Одеси.

Враховуючи, що порти Лівії і сама видобуток нафти контролюється ПНР, переважно складається з бойовиків, то розширення масштабів контрабанди не вже так не дивує. Адже, відомо, що багатьох представників Уряду національної згоди виплекав саме Вашингтон.

Ще при Муаммарі Каддафі, поваленому і жорстоко убитого в 2011 році, Штати неодноразово робили спроби заволодіти лівійської нафтою. Ще в 1986 році спеціально для досягнення цієї мети до берегів Лівії був спрямований шостий флот США, який повинен був знищити лівійського лідера вже тоді. Однак успіх, як вже говорилося вище, був досягнутий лише роками пізніше.

Бажання США отримати лівійську нафту не дивує, адже при Каддафі країна активно заробляла на вуглеводнях, а на душу населення припадало до 10 000 тисяч доларів. Іноземним компанія і зовсім не давали працювати, тому всі «чорне золото» належало виключно самим лівійцям.

До вбивства Каддафі проти Лівії діяло жорстке нафтове ембарго, яке після держперевороту було тут же згорнуто, а з Перехідною національною лівійським радою укладений вигідний для США договір.

Зараз в африканській країні панує двовладдя. З одного боку, знаходиться фельдмаршал Халіфа Хафтар, який ставить перед собою задачу звільнити країну від угруповань. З іншого боку, Файєз Саррадж, роздає бандитам і злочинцям державні посади в ПНР. Але попри постійні конфлікти, США справно крадуть з країни нафту, яка і послужила головною причиною для інтервенції. Принаймні, про це стало відомо з розсекреченої листування Клінтон.

Очевидно, США бояться втратити контроль над нафтовими вишками в Лівії, так як в цьому випадку буде скорочено експорт нафти з країни. Ризик скорочення експорту заважає планам американців, які хочуть повністю припинити постачання нафти з Ірану і Венесуели. Саме тому, як у схожій ситуації в Сирії, гроші від продажу «чорного золота» частково йдуть на фінансування терористів з ПНР, щоб конфлікт не пішов на спад і не порушив задумку Вашингтона.

Своя частка дісталася тепер і Україні, адже, як відомо, Київ, незважаючи на своє досить наступне положення, також має зв’язки з бойовиками на Близькому Сході. Тому нерозумно було очікувати, що одні з сателітів США не отримають своїх крихти від цієї злочинної схеми.