Стадії алкоголізму і етапи його лікування

Алкоголізм – це хвороба, яка непомітно «вкрадається» в психіку людини, поступово повністю заволодіваючи нею. Але найстрашніше, що люди, які п’ють не вважають себе алкоголіками, не дивлячись на постійну болісну тягу до спиртного. Так поступово формується алкогольна залежність: від нерегулярного вживання алкоголю до неможливості без нього існувати.

Стадії розвитку алкоголізму

У людини проходять певні часові періоди від епізодів «з випивками» до змін фізичного та психологічного характеру при патологічному потязі до алкоголю. Кожен такий етап плавно змінюється наступним, більш важким і все менше піддається лікуванню.

Стадії розрізняються як клінічними ознаками, так частотою і дозами вживання спиртного, і в зв’язку з цим – психічними розладами.

Нульова стадія

Присутності патології ще немає: людина випиває на так званому, «побутовому рівні», тобто по ситуації. Найчастіше це відбувається в компанії, але людина не втрачає над собою контроль, і рідко напивається до прояву важких наслідків.

У цей період психіка людини не націлена на обов’язкове споживання алкоголю, і немає негативної реакції на його відсутність. Але в головному мозку вже починає формуватися асоціація алкоголю з позитивними емоціями.

Стадія перша (психічної залежності)

Саме на цьому етапі людина вже починає відчувати бажання більш частого вживання спиртного. Почуття психологічного комфорту досягається лише при алкогольному сп’янінні.

У той же час питуща людина перестає об’єктивно оцінювати ситуацію з пияцтвом, виправдовуючи свою тягу до алкоголю різними причинами. Якщо ж відбувається щось соціально непристойне, то ця поведінка «прикривається» станом сп’яніння.

З’являються фізіологічні зміни в організмі. Перестає діяти захисна реакція на надлишок алкоголю – блювотний рефлекс. Знижується поріг чутливості до дози спиртного: тепер вона стає в два і три рази більше.

На даній стадії у питущої людини виникають складності в спілкуванні з близькими, вона стає дратівливою, а іноді і агресивною.

Протягом одного – декількох років перша стадія переходить в наступний етап.

Стадія друга (фізична залежність)

У людини починає вироблятися звикання і витривалість до спиртного. Це призводить до того, що без регулярного надходження в організм алкоголю, людина втрачає здатність до нормальних дій.

Потяг до спиртного стає все сильніше на тлі ослаблення самоконтролю. Людина в стані сп’яніння поводиться непередбачувано, нерідко є загрозою для оточуючих.

При тимчасовому припиненні вживання алкоголю наступають різного роду розлади.

– Вегетативні: сильна спрага, головний біль, нудота, набряклість обличчя і кінцівок. Може підвищуватися артеріальний тиск, частішати серцебиття; присутня задишка, виражена пітливість.

– Неврологічні: змінюється координація рухів (хитка хода), тремор рук і голови. Можуть виникнути ускладнення у вигляді судомних нападів.

– Психічні: постійна тривога, безсоння, депресивні стани, що супроводжуються суїцидальним синдромом.

Іноді з’являються галюцинації (слухові і зорові), які є «першими дзвіночками» алкогольного психозу (білої гарячки).

Даний період може тривати від п’яти до п’ятнадцяти років. За цей час здоров’я питущої людини може сильно і необоротно постраждати від токсичних реакцій алкоголю.

Стадія третя (деградація особистості)

Людина стає вираженим алкоголіком, вживаючи спиртне щодня. Сп’яніння настає навіть при незначних дозах алкоголю, так як знижується до нього витривалість.

Розвиваються психічні дефекти: емоції примітивні, втрачається здатність навіть до елементарної трудової діяльності і самообслуговування. Людина справляє на оточуючих його людей дуже тяжке враження, а для рідних перетворюється в тягар.

Виходять з ладу життєво важливі органи: печінка, підшлункова залоза, порушується робота серцево – судинної системи і кишечника. Людина все більше старіє (незалежно від віку), не може нормально пересуватися.

Як наслідок, смерть у алкоголіків настає на десять п’ятнадцять років раніше, ніж у людей, які не страждають на цю патологію.

Чому небезпечно самостійне лікування

Хронічний алкоголізм має більш складну природу, ніж інші види захворювань. Це пов’язано з його негативним впливом не тільки на фізіологічні функції організму, але і на психологічну сферу.

Почати лікування можна тільки за згодою пацієнта, а це далеко не завжди можливо. Крім того, без бажання самої людини ефект буде нульовим.

В даний час доступні препарати, які притупляють бажання до алкоголю. Але вони діють тільки той період, поки хворий їх вживає. Однак довгий час їх не можна приймати, так як вони небезпечні для організму.

Якщо людина, «сидить» на певних ліках, і знову прийме дозу алкоголю, то це відразу негативно позначиться на роботі серцево – судинної системи. Та ж сама ситуація і в разі примусового кодування людини, коли ймовірні зриви можуть привести навіть до її смерті.

Переваги клінічного лікування

• – Перебування людини в обстановці не звичної для неї, буде створювати менше спокус до вживання спиртного.
• – У пацієнта при відмові від алкоголю в організмі починаються процеси, схожі на «ломку» у наркозалежних. Тому спостереження лікарів допоможе полегшити стан.
• – Призначений пацієнтові медикаментозний курс знімає напругу і стабілізує роботу організму, який звик до алкоголю.

Основні етапи спеціалізованого лікування алкогольної залежності

Усунення абстинентного синдрому (стану при скасуванні алкоголю).

Зазвичай проводить лікар-нарколог, роблячи первинний огляд та опитування хворого. На даному етапі проводяться процедури по ліквідації інтоксикації алкоголю і продуктів його розпаду.

Пацієнту призначається терапія, при якій проводиться внутрішньовенне і внутрішньом’язове введення необхідних препаратів: солей калію і магнію, натрапив, вітамінів. Паралельно застосовується щадна дієта, з постійним контролем роботи внутрішніх органів.

Психотерапевтичні методи.

Суть їх полягає в поступовому відновленні втраченого здоров’я, в тому числі і нормалізації психічного стану хворого.

З пацієнтом починають працювати психологи, проводячи сеанси емоційної терапії, де виробляють негативне ставлення до алкоголю, аж до відрази до нього.

Формується інше «тверезе» ставлення до життя, яке підтримується протягом усього періоду лікування. Триває також заспокійлива і зміцнююча терапія з прийомом натрапив, адаптогенів (елеутерокок, женьшень) та інші – для поліпшення роботи серця, печінки, нирок.

Реабілітація (соціальна, сімейна, трудова).

Краще, щоб початкові стадії цього періоду проходили під наглядом медиків. Так як необхідно надати пацієнту навички і прийоми адаптації до не нового, але втраченого середовища спілкування.

Далі людина вже самостійно повертається до нормального способу життя. Велике значення при цьому матиме моральна підтримка близьких людей.