Як би не вправлялися експерти в поясненні «неупередженості» Меркель щодо українських виборів, але зустріч федерального канцлера з Петром Порошенком 12 квітня (якраз посередині між першим і другим турами) не може розглядатися інакше, як висловлення підтримки українському президенту
Характерно, що до першого туру, незважаючи на всі потуги Порошенко, ні в ЄС, ні в США ніхто не напружувалася з приводу його підтримки. Всі робили вигляд, що не в курсі проблем Петра Олексійовича з виборами на Україні.
Упевнений, що якщо б, як це і передбачалося, у другому турі опинилися б Порошенка і Тимошенко, Захід б і далі зосереджено мовчав, даючи зрозуміти всім, що лише воля українського народу визначає результат виборів, і йому (Захід) глибоко фіолетово, хто стане лідером євроатлантичного бантустана на задвірках Європи.
І раптом, тільки-Зеленському виявитися суперником «верховного головнокомандувача» у другому турі, як і спецпредставник США в Україні Волкер згадав, що Петро Олексійович — «менше зло» і «великий реформатор», і Ангела Меркель знайшла час для зустрічі з українським «полководцем».
А адже раніше США тримали строгий нейтралітет, а європейці (в першу чергу німці) впритул не помічали порошенковские потуги організувати зустріч хоч з ким-небудь.
Що ж сталося?
Зрозуміло, що не Зеленський лякає наших західних партнерів. Вони прекрасно знають, що не тільки «Бонапарта» в короні з дзвіночками, але і будь-якого українського політика (включаючи абсолютно непередбачувану, готову тричі на день міняти позицію Тимошенко) можна в будь-який момент побудувати в три шеренги.
Навряд чи Захід стурбований і «неврахованим фактором» в особі Ігоря Валерійовича Коломойського. По-перше, Коломойський не сьогодні з’явився у виборчій кампанії Зеленського. По-друге, по мірі зростання шансів Зеленського на президентство вплив Коломойського частково розмивається, оскільки до перспективного кандидата починають приходити на уклін інші олігархи і політики. Він більше не є монопольним проектом Коломойського, хоч останній і володіє контрольним пакетом акцій. По-третє, Захід досить було б недвозначно висловити побажання — і Коломойський розчинився б на просторах Палестини. Ну а якщо б йому дозволили повернутися в улюблену Швейцарію, то ще б і був вдячний. Так що складна схема для того, щоб посунути Ігоря Валерійовича, не потрібно.
Більш того, висловлюючи підтримку Порошенка, Захід серйозно ризикує, оскільки у Петра Олексійовича не тільки немає шансів чесно виграти вибори, але і серйозно зменшилися шанси їх вдало сфальсифікувати.
Після першого туру почала відкрито розбігатися президентська команда, а поведінка одеського губернатора, не просто відмовився йти у відставку на вимогу Порошенко, але і проігнорував відповідний указ, продемонструвало, що місцеві еліти відкрито починають грати проти чинного президента.
У таких умовах дії Заходу, які не можуть трактуватися інакше, ніж відкрита, хоч і запізніла підтримка Порошенко, можуть призвести до того, що явно прозахідний кандидат програє вибори з розгромним рахунком. Хоч після цього позиції Заходу на Україні і не ослабнуть, це буде серйозний удар по престижу ЄС і США не тільки на Україні, але і в світовому масштабі.
Реакція штабу Зеленського була досить швидкою, хоч і не блискавичною. Сьогодні він опублікував «10 пунктів», які важко назвати чимось іншим, ніж присягою на вірність Заходу і демонстрацією наміри проводити ту ж зовнішню і внутрішню політику, що і Порошенко, тільки набагато жорсткіше, і доповнивши її реальною боротьбою з особливо нахабними проявами верхівкової корупції. «10 пунктів» малюють режим, в основних рисах, з поправкою на місцеву специфіку, нагадує режим Саакашвілі в Грузії до війни 08.08.08.
Це те, що Захід реально хотів бачити на Україні. Стійкий русофобський режим, що спирається на місцеві ресурси, має демократичний фасад (без вуличних нацистських банд), з реальною зміною влади, що передбачає зміну осіб, без зміни режиму. Зрозуміло, що створити такий режим в реальних українських умовах практично неможливо. Але Захід хоче, а Зеленський обіцяє.
Треба мати на увазі, що опубліковані 10 пунктів знаходяться у разительном протиріччі з усією попередньою стратегією виборчої кампанії Зеленського, який не конкретизував головних тез своєї програми, намагаючись не відлякати виборців ні на Заході, ні на Сході України. Це була правильна стратегія, яка приносила успіх, оскільки і бандерівці, і антифашисти бачили «свого» Зеленського, вигадуючи непозначені пункти програми за нього. Саме аморфність і розпливчастість програми давали йому можливість залучати на свою сторону всіх супротивників Порошенко, незалежно від їх політичних поглядів.
Головним агітатором за Зеленського був антирейтинг Порошенко. Відмовитися від такого потужного чинника, що гарантує практично безсумнівний успіх, можна було тільки вимушено. Причому відмова сталася на півдорозі між першим і другим турами, коли у нього ще є час конвертувати нову позицію Заходу і нову позицію Зеленського голосу. Нехай навіть таким чином йому не вдасться подолати розрив, що відокремлює його від лідера гонки, але скоротити його відсотків на 5-7 можна. А це значно полегшує процес фальсифікацій.
Отже, команда Зеленського, раз вона пішла на такий незручний для себе крок, дуже серйозно поставилася до дій Заходу, побачивши в них небезпеку для свого кандидата.
Треба мати на увазі, що Захід явно незадоволений якимись особистими моментами в оточенні Зеленського, оскільки дії тих же США та Німеччини на міжнародній арені показують, що час безоглядної підтримки України пройшло.
У США відкрито говорять про складнощі з проходженням через Конгрес чергового санкційного пакета. Німеччина не менш відкрито почала боротьбу за поступову відміну антиросійських санкцій. На даному етапі мова йде про скасування найбільш одіозних політичних санкцій, зокрема обмежень, накладених на делегацію Росії в ПАРЄ. Але зрозуміло, що після першого успіху мова піде і про економічні санкції, тим більше що, на відміну від політичних, їх можна де-факто скасувати шляхом простого непродовження після закінчення чергового терміну дії.
Українська делегація в ПАРЄ неодноразово скаржилася на відмову Заходу від беззастережної підтримки антиросійських ініціатив Києва. Зараз, однак, після скандалу між українською та німецькою делегаціями з приводу скасування обмежень, накладених на російську делегацію в ПАРЄ, мова йде вже не про зменшення підтримки Заходу, а про занятті ключовими країнами ЄС відверто антикиевской позиції.
Таким чином активізація Заходу в плані підтримки кандидатури Порошенка ніяк не може бути пов’язана з його загальними планами щодо України. А це означає, що «10 пунктів» Зеленського б’ють мимо цілі.
Захід незадоволений не відсутністю русофобської конкретики у його програмі, а конкретними персоналіями в його команді. Причому це невдоволення має відносно недавню природу. Не виключено, що стараннями порошенківськоі прокуратури таки вдалося донести до Заходу якийсь серйозний компромат на ключових гравців команди Зеленського або підтримують його осіб.
Як було сказано вище, ламати схему виборів, в якій Зеленський збирає більшість голосів, вже пізно, але якщо позиція Заходу в найближчий тиждень знову не зміниться, то у нього з’являється шанс утримати на якийсь час влада за допомогою масових нахабних фальсифікацій.
Такий варіант розвитку подій додатково послабить центральну владу в Києві, зробить режим ще більш терористичним і в кінцевому підсумку все одно Порошенка приведе до краху, але інтрига на останньому етапі виборів знову виникла. Буде не нудно.
Ростислав Іщенко
Thanks!
Our editors are notified.