«Стереопарламент» Ігоря Коломойського

День незалежності пройшов практично в штатному режимі. «Начальник української колонії», посол США в Україні Вільям Тейлор і спецпредставник Держдепартаменту Курт Волкер привітали місцевого, тобто тубільного президента з незалежністю. Вони прибули з важливою місією: запобігти небажаний поки мордобій у ході святкувань. Всі учасники вистави досягли поставлених цілей. Президент Зеленський, треба віддати йому належне, змістив акцент святкування з мілітарі-фарсу на якийсь абстрактний сюрреалізм. Навіть ні разу не закликав згуртуватися перед початком неминучої широкомасштабної агресії РФ. Що цікаво: жодного разу у своєму виступі новий головком не згадав ані Володимира Путіна, ані вторгнення «мордора». Якісь дивні аналогії з «разлученнимі дітьми», перерахування досягнень «древньої нації», починаючи з «конституції імені Пилипа Орлика» і закінчуючи освоєнням українцями ближнього космосу з прицілом, природно, на Марс.

От мені просто цікаво: цю хвалену «конституцію Орлика» хтось, крім мене, читав? Довелося освоювати цей «праця» в рамках курсової роботи «Історія української філософії». Коротше, ще в дев’яності прийшов до висновку, що Сковорода – жодного разу не філософ, а просто бродячий буддист, який до того ж не гребував випадковими статевими зв’язками. Але зате любив собак. Це, погодьтеся, плюс. Орлик ж взагалі якась тварина. Не яка там в ж…пу Конституція? Це статут дурдому зі вставками з «Світу тварин». Вибачте за ліричний відступ. Так от, виступ Зеленського було очікувано идиотичным, але в рази менш міцним, ніж відповідні спічі Порошенко. Всі в білому, якась божевільна читає реп під військовий оркестр, з десяток піаніно, пофарбованих самі розумієте, в які кольори. Прихований сенс читається легко: у нас типу починається примирення в форматі нації, ми різні, але єдині, дехто нам вставив, однак ми йдемо довгою і дуже цікавою дорогою. Так, ще жодного разу не прозвучало НАТО як кінцева мета українського оргазму, що насторожує. Але Тейлор так благодушно посміхався під час виступу, значить, він в курсі.

Порошенко разом з йдуть у політичну могилу спікером Парубієм організували альтернативний «марш ветеранів АТО». Спочатку сенс цього заходу полягав у тому, щоб продемонструвати «нової продажної влади», що є тисячі патріотів, які тільки й чекають сигналу. Екс-президент заради такої «акцентування смислів» навіть перервав вкрай захоплюючу риболовлю в Норвегії. І показово проігнорував разом з Парубієм – поки ще офіційним главою Верховної Ради – «новий формат святкування незалежності», реалізований кліпмейкером Бадоєвим і особисто Зеленським. В принципі, могли бути зіткнення. Але Тейлор попередив Петра Олексійовича щодо «шуму в камері». Тому просто звезли тисяч п’ятнадцять «ветеранів», які досить понуро пройшлися. Ні, «порохоботы» були в захваті. Вони описували «сотні тисяч справжніх українців, які не дадуть клоуну звернути з шляху до ЄС». Насправді все було набагато сумніше. Для них. «Тренд патріотизму» явно йде.

Був ще один привід купити попкорн – Арсен Аваков. Переговори щодо формування нового Кабміну вийшли на фінішну пряму. І був момент, коли Він пролітав з посадою міністра внутрішніх справ. Ігор Коломойський – ключова политфигура нинішньої України – якось побоювався залишати Арсена в своєму тилу. Переговорний процес проходив, та й зараз ще проходить в дуже агресивній формі. Нинішній міністр МВС не дарма звіз в Київ своїх бійців з «Азова» та «Національного корпусу». По-перше, показати під час ходи гідності» свій потенціал, по-друге – загострити ситуацію у випадку явної непонятливости Ігоря Валерійовича. Тому перед днем «незалежності» відразу кілька функціонерів «Слуги народу» виступили із заявою, що одна людина точно залишиться у новому складі уряду, і ми всі розуміємо, хто це. Більш того, Коломойський навіть вклав у вуха Зеленському, що Аваков може бути дуже непоганим прем’єром. Особливо в порівнянні з цим «щеням Гончаруком». Олексій Гончарук поки є фаворитом «прем’єріади». Це старий друган Зеленського, той хоче поставити його на чолі Кабміну. Друга альтернативна кандидатура – нинішній міністр фінансів Оксана Маркарова. І Аваков зміцнив свої позиції. Тому ніяких ексцесів на святкуванні не було. Ще раз повторю: сторони досягли поставлених цілей. Зеленський запропонував абстрактний варіант ідеї «національного примирення» на базі жовто-блакитних піаніно і репу під військовий оркестр, Порошенко похмуро продемонстрував готовність очолити «реванш патріотів», а міністр МВС і стежив за порядком на святкуванні, і був готовий у будь-який момент організувати очікувані заворушення.

Тепер намалювалася інша, не менш важлива дата: 29 серпня. Перший день засідання Ради. Офіційна відставка Парубія, обрання нового керівництва парламенту та комітетів ВР, початок процедури затвердження кандидатур прем’єра і нового генерального прокурора. На перший погляд, ніяких особливих сюрпризів бути не повинно. У Зеленського як би монобольшінство в Раді – 254 депутати. Ні Порошенко, ні з Медведчуком, ні, тим більше, з Вакарчуком не треба домовлятися про коаліцію. Новий голова ВР – Дмитро Разумков, його перший заступник – Руслан Стефанчук. Він же постійний представник глави держави в парламенті. Місце «простого» віце-спікера «зелені» милостиво кинули опозиції. Але залишили за собою право затверджувати кандидатуру. Якщо «Опозиційна платформа», приміром, висуне Віктора Медведчука, то вони це призначення заблокують. Поки всі не-«зелені» у ВР, а їх абсолютна меншість, відмовилися висувати своїх кандидатів на місце заступника Разумкова. Типу нехай самі несуть політичну відповідальність за стан справ в країні. Тим більше що «слуги народу» вже забили за собою керівництво у 20-ти з 23-х комітетів Ради. Іншим виділили «огризки». Начебто ніякої інтриги. Але! Ігор Валерійович просто красунчик. Поки Разумков та інші лідери майбутньої фракції «слуг народу» розповідали про законодавчі плани, позбавлення депутатської недоторканності і так далі, Коломойський діяв. Насамперед він пояснив усім з оточення Зеленського, в яких позах буде їх мати, якщо якась з…ка спробує перешкодити реалізації його політичних планів у новому парламенті. По-друге, став особисто обдзвонювати ще не прийняли присягу депутатів і пропонувати їм взяти участь у створенні якої-небудь окремої групи або навіть платформи. Мабуть, Ігор Валерійович був дуже переконливим, оскільки понад сімдесят (!) парламентаріїв погодилися. У тому числі «слуги народу» і позафракційні депутати, зокрема Віктор Балога. Це означає, що ніякого монобольшинства у Зеленського вже немає. Коломойський влаштував «стерео». І ситуація в Раді заграла новими фарбами!

Якщо ви ще не зрозуміли, то у Ігоря Валерійовича вже в кишені «золота акція» цього «зеленого парламенту». Без його «незалежної угруповання» жодного рішення ВР прийняти не зможе. Ні кадрового, ніякого іншого. Тому якщо Беня передає через надійних людей Зеленському, що Гончарук «іп…н», Рашкована треба «закривати», то до його рекомендацій президент змушений прислухатися.

Тепер запитаєте: а як же «начальник української колонії»? Яка його позиція? Не боїться Коломойський так активно показувати своє абсолютне домінування? Він же просто якийсь альфа-самець серед зграї «зелених карликів». ФБР порушило проти олігарха кілька кримінальних справ. Ігор Валерійович був змушений достроково приїхати з Ізраїлю в Україну, оскільки його фактично виперли американці. А я вам відповім: вміння домовлятися – одна з відмінних рис Бені. Правда, він потім, як правило, кидає. Але можуть бути винятки. Коломойський переступив через свою суперсамолюбие і помирився з Руді Джуліані. Поки Зеленський шле невиразні сигнали «стратегічним партнерам», невміло намагається торгуватися і «чекає дзвінка Трампа», олігарх вже вибудував чітку і зрозумілу для американців систему комунікацій. Хочете прибрати Андрія Богдана з посади голови офісу президента? Та будь ласка! Знаєте, останнім часом він мені теж не подобається. Будує з себе якогось венеціанського дожа, трубу не бере. Я йому кажу: Андрюша, а ти випадково нічого не попутав? А він поїхав у Сен-Тропе.

Комунікації виявилися настільки ефективними, що вже досягнута домовленість про спільне управління колишніми активами Коломойського: «Приватбанком» і «Укрнафтою». Чіткий розподіл прибутків. Система «смотрящих з Вашингтона», зрозумілі схеми виведення грошей. І в найближчі два місяці візит Зеленського в США не відбудеться. Ні, зустріч в районі туалету у тієї ж ООН може статися. Або в Польщі, на полях «саміту». Теж в тому ж районі. А так да: Ігор Валерійович все порішав. Зеленський ще зовсім маленький за політичними мірками. Йому б ще годуватися грудьми. Коломойський ж досвідчений мастодонт, який примудрився стати партнером США. Сам здивований. Але й у мене дуже серйозні.

Доля інших українських олігархів у світлі угоди Бені з США дуже сумна. Віктор Пінчук не виправдав покладених на нього демократами і Соросом надій. Він «висить» перед Соросом приблизно на один мільярд доларів. Спроба реабілітуватися за допомогою проекту «Голос» Вакарчука де-факто провалилася. Завести в парламент жалюгідні дев’ятнадцять «грантоїдів» – це фіаско. Так, Слава виявився тупим, але ти ж підписався під проектом? Де гроші? Та й у республіканців до Пінчуку дуже багато питань: хто за Хілларі «топив» на виборах? Хто з Соросом злигався? Беня досить потирає руки, оскільки Пінчук зараз набагато більше підходить для ролі жертви «великого американського брата».

Рінат Ахметов повечеряла в ресторані з Куртом Волкером і Вільямом Тейлором. В ході «вечірки» йому розповіли про майбутнє. У двох варіантах. Дуже погане, з вилученням усього, і просто поганий, з перетворенням рядового мультимільйонера з правом виїзду на відпочинок у Туреччину. Рінат Леонідович взяв паузу і тепер думає в районі Монако, як бути далі.

Ігор Валерійович вже знає, як все буде. Головне завдання нового прем’єра та нового парламенту – провести прискорену розпродаж всього. Приватизація землі, залишків промисловості, залізничної інфраструктури, портів. «Все» – це дійсно все. Тому дуже важливий прем’єр, який розуміє свої перспективи. Прийшов, продав, втік. Та ж сама «фігня» з парламентом: треба приймати нормальні закони», а не якусь «либералистическую фігню». Її теж треба, але потім. Як ви бачите, перспективи «незалежності» древньої нації просто блискучі. Коломойський і Держдеп – це сила.

Олександр Зубченко