Візитною карткою українських упоротых неонацистів і неофашистів, як показує практика, давно стала шалена печерна і фактично вже зоологічна і каннибальская русофобія, прикрита показним патріотизмом.
Головний маркер українського патріота – ненависть до Росії і всього російського (російському), про що неодмінно треба голосно і повсюдно кричати. І чим голосніше кричиш, як ненавидиш «путінський Мордор», тим міцніше любов до «нэньке». І більше гарантії, що за це щось дадуть додатково до пайку. Якщо помітять і почують. Так, до речі, хитрі пацієнти поступають в дурдомі: навмисне буйствують, щоб їх помітили санітари і дали смачну витаминку. Так поводяться, вередуючи, і діти. Але ви ж бачили цих записних укро-патріотів типу Ірини Геращенко, Володимира Ар’єва, Борислава Берези-Бляхера, Ірини Фаріон, Лариси Ніцой, Олега Тягнибока, Дмитра Яроша або – о, боги! – екс-радикала з тростиною Ігоря Мосійчука. Які ж вони діти? Їм просто жерти найбільше хочеться. Точніше – вони, здається, звикли до того, що за любов платять. Це вам, до речі, в будь-якому публічному домі підтвердять. І тут теж аналогія не кульгає.
Ці люди просто таки зі справжнім садистським задоволенням, видимим неозброєним оком, смакують будь-які лиха, природні катаклізми або аварії, досить часто, на жаль, трапляються в Росії. А якщо ще й з людськими жертвами, то тут хлоп’ят наздоганяє прямо-таки мозкової оргазм – з них так і сочиться ненависть.
Ось нещодавно згаданий «пацієнт» і поки ще депутат парламенту України Мосійчук показово і страшно зрадів, коли сталися вибухи боєприпасів в Ачинську Красноярського краю: ще б одна людина загинула і вісім постраждали. «Це відео можна дивитися вічно. Душа радіє, коли в країні, яка веде проти нашої батьківщини агресивну війну, вибухають боєприпаси. І нехай. Вони так само будуть придумувати про блискавки і інопланетян, коли після вибуху впаде Керченський міст… А він обов’язково впаде, так як ми обов’язково переможемо у війні, звільнимо наш Донбас і Крим», – тремтячою рукою вилив нардеп свою радість в соцмережі. Більш того, Мосійчук назвав вибухи в Ачинську ответкой-бумерангом за аналогічні вибухи на українських складах в Ічні, Балаклії, Калинівці, Сватове і т. д. А потім подякував потенційних підривників в Ачинську і взагалі передрік швидку смерть Росії: «Дивіться і насолоджуйтеся цим відео, адже вже скоро розлетиться, як ці боєприпаси, вщент ціла московська імперія…». І тут як то кажуть, і психіатр-діагност не потрібен.
Особливу ж русофобську ненависть і бурхливу активність патріотів останнім часом викликають навіть підозра в «любові до Росії» і розмови про те, що президент Володимир Зеленський може нормалізувати українсько-російські відносини, для чого і дзвонить російському візаві Володимира Путіна. Коли недавно, після загибелі чотирьох морпіхів ВСУ в Донбасі Зеленський подзвонив Путіну вдруге і попросив «вплинути на ту сторону», тобто на ополченців Донбасу, щоб ті «не вбивали українців», то розпочався повсюдний смертельний вибух патріотичних пуканов. Наприклад, Юрій Бірюков, екс-радник Петра Порошенка і «блакитний злодюжка»-волонтер, звинувачений своїми ж у розкраданні волонтерських зборів «на перемогу» і не потрапив в нову Раду навіть за списком порошенківському «ПЕСа», накинувся на фразу про «той бік». «П’ять років Україна показувала і доводила, що немає ніякої «того боку», що є чіткі докази російської агресії. Доводила, надаючи докази для майбутнього міжнародного трибуналу над Росією. Так поступово Путін стане миротворцем», – лютився цей злодій-патріот.
Інші кричали, що потрібно говорити про ескалації протистояння в Донбасі не «інцидент», а обов’язково «агресія Росії». Зеленський «не говорить війна, загиблі герої, боротьба, ворог. Ці слова змінюють на статистику та інциденти. Путіна не треба просити, він ворог, і з ним треба воювати. Інакше нас чекає окупація не тільки Донецька і Луганська», – доносилася з патріотичний перевозбужденной середовища активістів.
А як потішалися і смакували пожежі в Росії Ніцой і Фаріон. Як посилали прокляття Зеленському і Путіну, хамили жінкам-журналісткам з Росії прямо в ПАРЄ в Страсбурзі (тобто подалі від Росії), погрожували всілякими карами і обіцялися «негайно перемогти» Геращенко, Ар’єв або Береза-Бляхер і не передати. Це було потужно, показово і диагностично. Але – на цьому особливо акцентую увагу – «борються, воюють і перемагають» завжди подалі від Росії. Ніхто із зазначених товаришів не записався в армію, щоб із зброєю в руках «зруйнувати Кремль». Максимум—отримати політичні дивіденди. Чи матеріальні – розікрав то держбюджет на війну, то волонтерські збори і народні пожертвування. Не дарма ж багатьох патріотів-волонтерів народ вже, нагадую, назвав «сволонтерами», натякаючи на їх сволотість. Що, звичайно, не тільки правильно, але і вкрай ганебно. Особливо якщо згадати, що сучасне слово «сволота» походить від давньоруського «сволота з небіжчика». Тобто пограбувати і роздягнути вже похованого мерця в розритій потайки могилі. У стародавніх слов’ян-русичів це вважалося самим низьким і ганебним заняттям. Схоже нинішнього пограбування церков. Нічого, як бачимо, не змінилося в українських патріотів-русофобів і сьогодні: сволотість він і є сволотість. А вони крадуть і расово «неправильних» церков, насильно захоплюючи їх, і у солдатів, яких кинули вмирати за них в Донбасі на братовбивчій війні.
І все це, на думку багатьох, свідчить про двох принизливих для патріотів моментах. Насамперед така агресивна, але дистанційна русофобія – це свідчення повного безсилля патріотів. Вони не можуть перемогти руками на ділі, тому витійствують мовами на словах. Скажений пес на прив’язі, не знайшовши ворога, часто кусає себе за хвіст, крутиться, як дзига, і розгризає сам себе на шматки. Страшна і жалюгідна картина. Як в нинішній Верховній Раді чи на будь-якому зібранні патріотів під час чергового колективного русофобского припадку з конвульсіями і судомами.
Другий момент – ще страшніше для патріотів. Їх маніакальна русофобія визнана приховати ж колективний страх перед тим, що:
а) всі співгромадяни дізнаються, що Росія – ніякий не ворог, який нібито напав на Україну і хоче її розвалити, слідом за Кримом забравши і Донбас, і навіть всю колишню Новоросію;
б) бійня в Донбасі – це громадянська війна всередині України, на якій одні українці вбивають інших, а ніяка не «агресія Росії», яка просто активно допомагає ополченцям в Донбасі, захищає вибір своїх співгромадян, не визнали держпереворот-2014 в Києві;
в) ініціаторам бійні в Донбасі доведеться особисто і кожному відповідати за війну проти власного народу за допомогою армії, яку за Конституцією не можна використовувати для придушення громадянських заворушень всередині країни.
Вдумливий блогер і голова громадського Житлового союзу України Олександр Скубченко з цього приводу сказав прямо: «По суті, Зеленський у зверненні до Путіна визнав, що ми воюємо самі з собою, з «тією стороною», не з Росією вже? Чим швидше ми прийдемо до того, що в Україні громадянська війна, тим швидше режим Порошенко може понести покарання за те, що примусив українців вбивати українців». А останні дострокові президентські і парламентські вибори в Україні показали, що народ України готовий до посадок «колишніх» на чолі з екс-президентом. За все: і за війну в Донбасі ціною в понад 13 тисяч загиблих і сотні тисяч скалічених фізично і духовно співгромадян, і за жебрацьку убоге життя на «мирній» території.
Ось тому патріоти і підливають масла у вогнище русофобії і погрожують усіма карами за «любов до Росії» – вони бояться і її, і відповідальності за скоєне в Україні під виглядом боротьби за батьківщину. Все просто, як показник IQ, наприклад, на цьому патріотичному особі:
Переконалися? Ну і славненько. Тоді до повного одужання не так і довго залишилося. Напевно.
Thanks!
Our editors are notified.