Країна Габунія

Якщо згадати, хто з західних партнерів в останні роки якщо не намагався підсипати ціаніду в квас, то хоча б напаскудити Росії в окрошку, то список вийде вельми значним. Але щось я не пам’ятаю, щоб Кисельов говорив на адресу Обами щось типу «гей, ти, мавпа чорно… я твою маму…». Соловйов теж не звертався до Мей в дусі «чуєш, швабра колченогая, я твого тата на … вертел!»

Ну і темпераментна південна жінка Марго Симоньян жодного разу не згадувала Порошенко в контексті «канай звідси, алкаш обіс…, ми твого папаню-злодія в труні і білих тапках бачили…»

І навіть коли Туреччина збила наш літак, а Ердоган вирішив трішечки встати в позу – ні один російський телеканал не став опускатися до використання обсценної лексики. Хоча, бачить Бог, дуже хотілося.

Те, що сталося вчора на грузинському каналі Руставі 2 – це жахливо. Як з точки зору звичайної людини, так і крізь призму журналісткою етики і політики і дипломатії нормальної держави.

Проте, в цьому немає нічого дивного. Якщо трохи відсунути емоції і підходити до того, що трапилося з точки зору стороннього спостерігача, то червоною ниткою йдуть два аспекти: провокація і дурість.

Провокація полягає в тому, щоб остаточно розлютити росіян, які не тільки скасують останні 20% броні, але і оголосять повний бойкот грузинським товарів (тут навіть офіційне ембарго не потрібно – на Заході добре знають російську принциповість). А далі – справа техніки. На тлі фінансових втрат посилиться економічна криза, почнуться протести і розлючений і зубожілий народ таки знесе діючу владу, остаточно штовхнувши Грузію в обійми свого «кращого» американського друга.

Що стосується дурниці, то р-н (не плутати, пам’ятаєте з ким, так?) Габунія, не володіючи великим розумом і не прорахувавши наслідки, піддався гріху спокуси стати новим символом вільної і незалежної (від здорового глузду) «прекрасної Грузії майбутнього». Грузії без Путіна, без «окупантів» і їх грошей, без прибутку від експорту вина. А ще без пошани і інтересу до того, «що там у грузинів».

Але не дарма древні закликали не боятися своїх бажань. Габунія таки став символом. Абсолютного ідіотизму та інших нецензурних епітетів. І тепер Грузія в очах росіян буде асоціюватися саме з його хвилинним спічем. Своїм бенефісом не дуже розумний і не далекий «журналіст» перекреслив усе. Більше того, він, мимохідь, наплював і царицю Тамару, і в Руставелі, і в тих грузинів, які разом з росіянами відбивали свою землю і свій народ від Персії і Османської імперії. Скажу більше. Він помочився в кожну бочку з грузинським вином і плюнув в кожен хінкалі. Він розтоптав і принизив мільйони грузинів, які живуть по всьому світу, покривши їх незмивною ганьбою. Ось, власне, і все.

І якщо до вчорашнього дня у свідомості нормального російської людини ще існувала якась Грузія, то тепер, як влучно зауважив Віталій Третьяков, вона стала для нас Габунией. І їй тепер з цим жити.

Так що не знаю, як вам, а мені тепер абсолютно все одно, що відбувається і буде відбуватися в цій країні. Ні, не з журналісткою, а чисто з людської точки зору. І це зовсім не образа. Адже ображаються тільки на тих, хто хоч скільки-небудь важливий, любимо, поважаємо і просто викликає симпатію.

Грузія ж в особі Габунии образила не Путіна. Вона образила кожного з нас і плюнула на могили наших предків. Бруднити про таких руки з міркувань елементарної гидливості не хочеться. Тому – презирство і ігнор. Абсолютні. Бо якщо померла, померла.

І не треба чекати і вимагати якихось вибачень і покаянь. Якщо вони не трапилися вже, то все, що відбудеться надалі – буде зроблено і сказано тільки для того, щоб «окупант» продовжував щедрою долонею підживлювати тамтешню економіку.

Так, я розумію, що серед жителів Грузії є адекватні і помірні. І їм напевно зараз дуже соромно. Але сором ніколи не перекривав ганьби. Тому, вибачте, але відтепер ваші проблеми – це виключно ваші проблеми. Утиратися і робити вигляд, що нічого не сталося готові не лише все.

У сухому залишку: бажаю Габунии (не журналісту, а країні) усіляких благ і процвітання. Нехай ваша мрія про життя, вільної від «окупанта», – здійсниться. І як можна швидше. А ми подивимося. Дивлячись з Південної Осетії. Де навіть бінокль для спостережень не знадобиться…

Юлія Витязева