Свідки ненаступившего майбутнього Як французький фотограф спровокував загальний інтерес до радянської архітектури

Вони знаходяться зовсім поруч з нами – свідки ненаступившего майбутнього, потужні, спрямовані в небо, напівзруйновані храми радянського футуризму. Приховані в тіні повсякденності, спорожнілі й забуті, вони терпляче чекають, коли потраплять під знесення, а на їх місці з’являться сяючі торгові центри. Проект «СРСР» Фредеріка Шобэна присвячений радянському спадщини, яке варто пам’ятати – архітектурі «космічної ери».

Академія наук у Москві

Узбекистан, Парк сонячного комплексу.

У 2003 році французький фотограф Фредерік Шобэн, редактор авторитетного видання Citizen K, приїхав у Тбілісі. Він планував взяти інтерв’ю у Едуарда Шеварнадзе, але вирішив присвятити час і вивчення міста, поринути в атмосферу Грузії – а тому пішов на блошиний ринок. Серед завалів букіністичної літератури він раптом побачив альбом про архітектуру 70-х років, виданий російською мовою. Шобэна привернуло назву, хоча обкладинка була курною і абсолютно безликим. А потім його вразили фотографії в альбомі – він і уявити собі не міг, що в СРСР, крім бюджетних «панельок», зводили щось подібне.

Пам’ятник героям Баш-Апаранского битви, Вірменія, і пам’ятник жертвам німецьких окупантів в Каунасі, Литва

Виставковий комплекс Ленекспо.

Готель в Домбаї.

Спробувавши перекласти написи під фотографіями, Шобэн дізнався, що кілька цих фантастичних будівель знаходяться прямо тут, в Тбілісі. Він навів довідки і через пару годин вже кадр за кадром знімав будівлю Міністерства автомобільних доріг Грузинської РСР – титанічну наскрізну конструкцію, немов фрагмент каркаса або остов чогось ще більш величного.

Палац одруження в Тбілісі, Грузія, і Інститут інформації в Києві, Україна.

Історико-етнографічний музей на горі Сулайман-Тоо, Зш, Киргизія.

Політехнічний інститут у Мінську, Білорусь.

Так почалася фотоодиссея Фредеріка Шобэна по країнам колишнього СРСР, що тривала сім років. Книга, видана в результаті цього дивного подорожі, була переведена на кілька мов і розійшлася по всьому світу десятками тисяч примірників. До неї увійшло близько сотні фотографій будівель останніх років існування Радянського Союзу. А називається вона теж «СРСР» – Cosmic Communist Consructions Photographed.

Палац одруження в Бішкеку, Киргизстан.

Палац одруження у Вільнюсі, Литва.

Шобэну було не звикати до подорожей – з дитячих років він жив між кількома країнами, спостерігаючи контакти і взаємопроникнення різних культур. Він з’явився на світло в Камбоджі, частину життя прожив у Парижі, а його батьки – француз і іспанка – навчили його уважно ставитися до чужого історичної спадщини. В інтерв’ю він говорив, що колишні радянські республіки – самі екзотичні країни, де йому довелося побувати.

Палац мистецтв (Палац Кіно) в Ташкенті.

Літній театр у парку, Дніпропетровськ, Україна.

Модерністська архітектура в СРСР з’явилася, звичайно, набагато раніше – ще у 20-ті роки, в проектах Гінзбурга і Мельникова, але досить швидко змінилася помпезним «сталінським ампіром», і тільки після розвінчання культу особи Сталіна архітектори отримали можливість реалізувати свої ідеї. Але в основному на папері – цілі проектні бюро працювали над тим, щоб робити все більш і більш недороге і компактне житло, однотипні «хрущовки».

Адміністративна будівля, Рапла, Естонія.

Новгородський театр драми ім. Достоєвського, Росія.

На кінець великої епохи в столицях республік тиск на архітекторів було дещо менше – і в той же час чиновники хотіли показати, що республіки живуть не гірше столиці, що їм є, чим похвалитися перед партійним керівництвом з Москви. Успіхи в підкоренні космосу теж вносили свою лепту – і з’являлися готелі, будинки культури і спортивні комплекси з назвами на кшталт «Космос» або «Супутник» і футуристичними обрисами. У футуристичної архітектури пізнього СРСР немає ні єдиного стилю, ні, що називається, школи – це дуже індивідуалізовані проекти, в кожному з яких по-своєму трактовані то космічні мотиви, то відсилання до середньовічної храмовій архітектурі, то теми національної ідентичності.

Відділення санаторію ” Курпати (Крим).

Обласний драматичний театр у Гродно, Білорусь.

Саме споруди тих років досліджував Фредерік Шобэн у своєму грандіозному фотопроекті. Незважаючи на аварійний стан більшості з них, пов’язане як зі спробами здешевити будівництво спочатку, так і з занедбаністю, запустінням пострадянського періоду, вони все ще виробляють приголомшливе враження. Шобэн прагнув підкреслити їх міць, їх експресію, віддаючи належне польоту фантазії їх творців. Він хотів зруйнувати уявлення про життя пострадянського простору як сіркою, позбавленої творчого імпульсу, і показати його культурний потенціал.

Будівля Белекспо, Мінськ, Білорусь.

Будинок культури імені Русакова в Москві.

Ресторан Поплавок в Дніпропетровську.

Шобэн проводив свого роду експерименти, показуючи мешканцям міст, де знімав, фотографії старих футуристичних будівель, які перебувають буквально за сусіднім поворотом. Люди немов не бачили їх – або воліли не помічати, як неприємний спогад про роки тоталітаризму і застою. Інтерес Шобэна до цих напівзруйнованих будівель здавався їм дивним. А ось архітектори-футуристи, яких Шобэн зумів розшукати, були зворушені його увагою.
Сам же фотограф повторював, що немов знайшов древній загублений місто…

Морський вокзал у Санкт-Петербурзі.

Робота над проектом – свого роду дослідженням естетики радянської футуристичної архітектури – стала для Шобэна по-своєму містичною. Він знаходив величні будівлі, які інші вважали давно зруйнованими або взагалі не підозрювали про їх існування. Але нерідко він дізнавався, що запізнився, і будівля буквально нещодавно зрівняли з землею…

Дитячий комплекс в Гаграх.

Дача Андропова у Пярну, Естонія, і Готель в Домбаї на Кавказі.

Вважається, що проект Шобэна певною мірою вплинув на інтерес молодого покоління творчих особистостей до культури країни, в якій вони ніколи не жили, але з спадщиною якою стикаються щодня. На тлі знятих Шобэном будівель знімають кліпи модні виконавці, одягнені в комплекти від ще одного «співака минулої епохи» – Гоші Рубчинского.

Дача Президії Верховної Ради СРСР на озері Севан, Вірменія.

Інститут робототехніки і технічної кібернетики Санкт-Петербург, Росія, і будівля крематорію в Києві, Україна.

Після виходу альбому «СРСР» було організовано кілька виставок радянської модерністської архітектури, про неї стали писати російські і зарубіжні авторитетні видання, почали з’являтися різні дослідницькі та творчі проекти – документальні фільми, арт-простору, путівники… Саме завдяки проекту Шобэна з’явився шанс врятувати радянський архітектурна спадщина. Будівлю Міністерства автомобільних доріг у Тбілісі в 2007 році було визнано національним пам’ятником архітектури відповідно до законами про охорону пам’яток архітектури (хоча його реставрація відкладена на невизначений термін). В Естонії і Литві ведеться робота по включенню футуристичних будівель радянського періоду в списку пам’яток архітектури.

Текст: Софія Єгорова.