Він був наче не від світу цього: глибокі очі, проста посмішка і вміння в усьому йти до самого кінця. Анатолій Солоніцин не відразу вирішив стати актором, але, обравши професію один раз, залишався вірним їй до кінця. Доля не пестила його, а коли він все ж зміг влаштувати своє життя, виявилося, що відміряно йому було зовсім не так багато часу для щастя. Анатолій Солоніцин пішов у 47 років.
У пошуках себе
Анатолій Солоніцин. / Фото: www.mtdata.ru
Він з’явився на світ у 1934 році в місті Богородское Горьківської області, в родині журналіста і диктора радіо. Втім, мама майбутнього актора теж мріяла про сцену, однак рідні вирішили, що в родині достатньо одного актора, рідного брата мами. Батько був відчайдушним романтиком і тому сина назвав Отто, в честь легендарного Отто Шмідта. Коли син підріс, то іноземні імена вже були, м’яко кажучи, непопулярними, а тому хлопчик сам змінив собі ім’я і став представлятися Анатолієм.
Він ріс звичайним хлопчиком, дуже любив свою сім’ю і молодшого брата. Після того, як хлопчик прочитав на шкільному вечорі уривок з «Війни і миру», стало зрозуміло: він далеко піде. Вчителі радили Солоницыну готуватися до вступу у театральній, але юнак після сьомого класу вступив до будівельного технікуму. Батько схвалив вибір сина, а вже через два місяці після початку занять виявилося, що Анатолій ходити перестав.
Анатолій Солоніцин. / Фото: www.pikabu.ru
Замість цього він відправлявся в кінотеатр або в оперету. Гроші на ці походи він виручив, продавши два простирадла запасів бабусі. Коли правда відкрилася, Анатолій твердо пообіцяв повернути гроші. Влаштувався слюсарем на завод, але незабаром батька перевели на роботу в місто Фрунзе, і вся сім’я поїхала слідом за ним. Анатолій самостійно пройшов програму восьмого і дев’ятого класів, здав екстерном іспити і поступив в десятий.
Повчивши атестат про середню освіту, Анатолій Солоніцин поїхав до Москви, вступати в ГІТІС.
Складності буття
Анатолій Солоніцин. / Фото: www.seance.ru
Проте Москва так і не підкорилася тоді Анатолію. Три роки поспіль він намагався вчинити і тричі йому відмовляли через відсутність здібностей. При цьому юнак вступав тільки в ГІТІС, інші театральні Вузи навіть не розглядав.
Після першого провалу він завербувався на роботу в геологічну експедицію, де юнака та інших молодих робітників обдурили з оплатою, і додому совісний Анатолій повертався пішки, пройшовши шлях від озера Іссик-Куль до Фрунзе. Провалившись вдруге, він влаштувався робітником і викорчовував пні в Іванівській області. Після третього провалу молодший брат Олексій порекомендував Анатолію вступити в студію при Свердловському драматичному театрі, куди його прийняли з першої ж спроби, щоправда, далеко не всі члени комісії були з цим згодні.
Анатолій Солоніцин. / Фото: www.kino-teatr.ru
Навчався Солоніцин захоплено, не звертаючи уваги на побутові труднощі і проблеми. Навіть коли виявилося, що він хворий на цингу, за допомогою до рідних не звертався, а самому відчайдушно не вистачало коштів ні на ліки, ні на нормальне харчування. Знову йому на допомогу прийшов молодший брат. Олексій продав старовинну церковну книгу, що дісталася йому від діда, і зміг купити продукти для Анатолія, та залишити гроші на ліки.
Після закінчення студії Анатолія залишили в трупі Свердловського драмтеатру, однак довгі роки талановитий актор залишався незатребуваним. Він не був схожий ні на комсомольського ватажка, ні на сільського хлопця, в яких була потреба.
Солоніцин і Тарковський
Андрій Тарковський. / Фото: www.culture.ru
Але одного разу йому пощастило: в театрі був Гліб Панфілов, який тільки готувався випустити свою першу короткометражну стрічку. Він і запросив Солоніцина зніматися. До того часу Анатолій встиг прочитати сценарій фільму «Андрій Рубльов», надрукований в журналі «Мистецтво кіно». З тих пір мрія про роль Андрія Рубльова оселилася в серце актора. Він умовив Гліба Панфілова, відправився після зйомок назад до столиці, дізнатися, кого затвердили на роль головного героя і затвердили взагалі.
Коли ж Панфілов розповів Солоницыну по телефону, що ще не зовсім визначилися з актором, Анатолій без тіні сумнівів відправився в Москву. Тарковський дозволив зробити кілька знімків актора, швидше з жалю до останнього, який приїхав здалеку. Але після перегляду фотографій викликав Солоніцина на кінопроби і зумів відстояти його кандидатуру перед художньою радою.
Анатолій Солоніцин. / Фото: www.sputnik.by
Всі були проти нікому невідомого тоді Солоніцина, однак Тарковський був непохитний. Він навіть запросив кілька істориків і попросив їх вибрати з безлічі фотографій саме ту, людина на якій найбільше нагадував би Андрія Рубльова. Всі вказали на Анатолія Солоніцина.
Під час роботи над фільмом стало ясно, що режисер не помилився. Актор дивним чином збігся з головним героєм. Але Солоніцин ще й умів йти за режисером, неухильно виконуючи всі вимоги, найменші побажання, вимальовуючи образ головного героя. З тих пір Андрій Тарковський незмінно запрошував Солоніцина у свої фільми. Правда, той же «Андрій Рубльов» якийсь час пролежав на полиці і був випущений у прокат вже в 1971 році, та й то обмежено. Фактично, справжня прем’єра відбулася вже в 1987 році, коли виконавця ролі головного героя вже не було в живих.
Але був ще і «Сталкер», завдяки якому Анатолій Солоніцин став по-справжньому знаменитим.
Недовге щастя
Анатолій Солоніцин. / Фото: www.pinimg.com
Анатолій Солоніцин знімався досить багато, з часом його акторський дар розкрився, режисери із задоволенням працювали з талановитим актором, який вмів чути режисера і при цьому ніколи не втрачав своєї індивідуальності.
Склалася і особисте життя актора. Перший його шлюб був недовгим: він одружився з Людмилою Успенської, співробітниці Свердловської кіностудії. Другою дружиною актора стала Сисоєва Лариса, студентка хімічного технікуму, де актор вів драматичний гурток. У них народилася дочка Лариса, але шлюб розпався, коли дівчинці було всього 8 років.
Анатолій Солоніцин. / Фото: www.topnews.ru
А потім на зйомках «Сталкера» Анатолій Солоніцин зустрів Світлану, яка працювала гримером на «Мосфільмі» після невдалого вступу в театральний. Вона була молодша актора на 20 років, але здавалася набагато мудріше самого Анатолія. Кожен, хто бачив їх разом, не сумнівався: це була справжня любов. Анатолій і Світлана не розлучалися ні на мить. Дружина супроводжувала актора на зйомках, вміючи створити навіть непоказному готельному номері затишну домашню атмосферу.
Анатолій Солоніцин. / Фото: www.baskino.me
Але під час зйомок картини Вадима Абдрашитова «Зупиніть потяг» Анатолій Солоніцин упав з коня, отримавши сильну травму грудної клітини. Під час лікування з’ясувалося, що у актора онкологічне захворювання легенів. В червні 1982 року його не стало. Але знову і знову з екранів дивиться на глядача його очима Андрій Рубльов…
Коли Андрій Тарковський дізнався про захворювання Анатолія Солоніцина, він приїхав його відвідати. Фактично – попрощатися. Втім, сам режисер немов передчував майбутню вимушену еміграцію. Він теж був наче не від світу цього, але відчував збираються над собою хмари.
Thanks!
Our editors are notified.