Якщо попередній керівник держави був успішним, а сама країна показувала стабільне зростання добробуту населення, економіки, авторитету на світовій арені, від його «спадкоємця» чекають наступність політичного курсу. Якщо керівник був нікчемним, населення чекає від його наступника змін на краще. Як, наприклад, багато очікують поліпшення ситуації на Україні після приходу до влади Володимира Зеленського та його команди. Чи дочекаються вони цього?
Не жили заможно – годі й звикати
За даними соцопитувань, проведених наприкінці минулого року, більше 2/3 населення України (68%) вважали, що країна рухається в неправильному напрямку, і лише 19,4% були згодні з курсом, обраним Петром Порошенком. При цьому 63,7% вважали, що країні потрібні радикальні зміни, і тільки 14,1% хотіли залишити все на своїх місцях. 57% українців турбувала низька заробітна плата, 52% – зростання комунальних платежів, 35,9% – інфляція і подорожчання продуктів харчування.
Природно, радикальні зміни – це зовсім не продовження зниження зарплати, ще більше підвищення «комуналки» і зростання цін, а як раз навпаки. На жаль, але в цьому напрямку майбутньому главі держави неможливо досягти рівним рахунком нічого.
Справа в тому, що як автор в 2013 році, так і грантоедский Міжнародний Центр перспективних досліджень шістьма роками раніше попереджали українців: нічого доброго з підписання Угоди про асоціацію та Зону вільної торгівлі з ЄС не вийде. У монументальній праці МЦПД, навіть сліди якого неможливо тепер знайти на сайті цієї соросівської структури (але паперовий варіант та електронний текст є в архівах автора), прямо говорилося, що після підписання Угоди Україну чекають і зростання безробіття, масові банкрутства підприємств і банків, і знищення цілих галузей промисловості, і зубожіння населення. Експерти МЦПД прогнозували зростання рівно трьох сфер української економіки: торгівля секонд-хендом, продаж металобрухту за кордон і виробництво добрив. Правда, промахнулися в останньому, оскільки не передбачали, наскільки безмозкими будуть влади, домоглися нині заборони на імпорт російського газу.
Позбутися від інфляції, домогтися підвищення зарплат і зупинки зростання цін на всі Володимиру Зеленському не вдасться із-за того, що економіку країни душать три фактори. Перший – руйнування коопераційних і торговельних зв’язків з Росією, яка була головним партнером України з радянських часів. Другий – перетворення країни в сировинний придаток Європи, що прямо диктується умовами Угоди про асоціацію. Тими самими десятками програм, які досі так і не опубліковані на Україні. Третій – боргова кабала. Щорічно Україні потрібно виплачувати за своїми зобов’язаннями близько 11 мільярдів доларів (близько 8% ВВП). При цьому кредити на виплати відсотків за запозиченнями вже беруться під божевільні відсотки – 10% річних на зовнішніх кредитних ринках і 20% на внутрішніх. Мало того, якщо ВВП почне зростати на 4% на рік і вище, 40% цього приросту потрібно буде віддавати кредиторам. Спасибі пані Яресько за щасливе українське майбутнє!
Будь-які обіцянки знизити «комуналку», від кого б вони не виходили, це порожня балаканина і брехня. Це неможливо зробити з двох причин. По-перше, підвищення цін на неї – обов’язкова вимога МВФ, що є головним кредитором України. І відмова від виконання цієї вимоги буде мати для будь-якого українського уряду дуже сумні фінансові наслідки. По-друге, продаж газу та електрики на внутрішньому ринку дешевше, ніж на зовнішньому (нехай навіть це газ власного видобутку, а покупцем виступають українські енергетичні та газорозподільні підприємства), категорично заборонені Угодою про асоціацію. Невиконання цієї вимоги викличе економічні санкції з боку ЄС.
Таким чином, ніяких корінних змін у економічному плані від нового президента чекати не слід. В кращому випадку його економічна політика буде продовженням економічної політики Порошенко. Якщо, звичайно, він ще більших не наламає дров.
Війна, війна – дурна баба, вона стерво
Однією з головних надій, які покладали на Зеленського голосували за нього жителі України, була надія на кінець війни у Донбасі. Ця проблема турбує українців навіть сильніше, ніж низька зарплата, її відзначили в опитувальному аркуші 58% жителів країни.
Вважати таку надію безпідставної дозволяють навіть минулі кроки майбутнього президента, який активно підтримував карателів навіть тоді, коли він і не думав про президентському пості. Регулярні поїздки з благодійними концертами у «зону АТО», мільйонні пожертви підрозділам карателів, образливі заяви на адресу жителів Донбасу – лідер «95 кварталу» свою позицію не приховував.
Не пропонував він завершення бойових дій ні в передвиборній програмі, ні в ході дебатів з Порошенко, ні після перемоги у виборчих перегонах. Хоча і визнавав, що повномасштабна війна з Російською Федерацією не по силам Україні. Максимум, що було обіцяно, це відновити зустрічі з проблеми війни у Донбасі «нормандському форматі». Але з залученням до нього США і Великобританії, які абсолютно не зацікавлені в мирному врегулюванні конфлікту. А проти їх участі в цьому форматі категорично висловлювалися всі інші учасники цих переговорів. Тобто мова йде про продовження курсу Порошенко на затягування переговорів шляхом висунення завідомо неприйнятних умов. Тих же самих, що використовував раніше «президент світу».
Приводом для оптимізму в питанні припинення війни стали слова про нібито наявне бажання Зеленського почати прямі переговори з представниками ДНР і ЛНР. Але… По-перше, проти таких переговорів як мінімум третина виборців Зеленського, і в умовах фактично розпочатої виборчої кампанії в парламент він навряд чи зробить такий радикальний крок. По-друге, категорично проти таких переговорів багато члени його виборчого штабу, з яких новий президент буде «черпати» кандидатури на високі державні пости. Наприклад, головний військовий радник Зеленського Іван Апаршин, прямо заявив: «Я ніколи не підтримаю, щоб новий президент України сів за стіл переговорів з так званими ЛНР і ДНР. Я в принципі не допускаю того, що Україна може розмовляти з цими людьми». По-третє, що ще більш важливо, проти таких переговорів виступають ляльководи з Вашингтона. «Ідея відновити контроль України над цими територіями, провести там вибори. Тому так званим республікам тут не місце», – пояснив американську позицію щодо переговорів з невизнаними республіками спецпредставник США по Україні Курт Волкер.
Ще більш відверто висловився про перспективи продовження війни Апаршин, який пообіцяв через п’ять років зарплату в тисячу євро рядовим солдатам, воюючим в Донбасі. Тобто в наявності повне збереження позиції Порошенка з даного питання: Зеленський і його команда збираються продовжувати війну мінімум ще п’ять років. Та й сам майбутній гарант вже після перемоги у виборах виголосив на адресу карателів-нацистів слова, які зробили б честь «папэрэдныку»: «Хочу подякувати наших військових, кожного з вас дякую за підтримку. Ви для мене, для кожного українця — справжні герої. Спасибі всім – від Широкіно до станиці Луганської, кожному патріоту: батальйону “Кривбас”, батальйону “Донбас”, “Айдар”, “Азов”, “Нацкорпус”. Нацгвардейцы, наші льотчики, наші моряки, наші полонені – пам’ятаємо всіх, всіх обов’язково повернемо. Спасибі всім, хто охороняє Україну як на фронті, так і в тилу. Спасибі за підтримку. Я вас не підведу, бережіть себе».
Дуже показово в цій цитаті і справжнє ставлення до нацистів, складовим особовий склад даних каральних батальйонів, які вчинили масу військових злочинів у зоні бойових дій. Як і Порошенко, він вважає фашистів «справжніми героями», і чекати від нього денацифікації України – значить обманювати себе. Все в цьому питанні буде так само, як і раніше.
«Імперія зла»
Цим терміном майже півстоліття тому називали СРСР американські «яструби», а тепер їх послідовники, а також вся українська політична верхівка величають Росію. Якщо не завжди безпосередньо, то в синоніми точно. І в ході передвиборних баталій оточенням Порошенко і неонацистськими угрупованнями для демонізації суперника був запущений міф про «проросійськості» Зеленського, його приналежності до «слуг Імперії зла». А виборці, які відчувають бажання нормалізувати українсько-російські відносини, охоче в нього повірили. За принципом «мене обманювати неважко, я сам обманюватися радий».
Про те, що Зеленський не збирається зустрічатися з російським президентом до «звільнення Криму і Донбасу», він заявив одразу ж після виборів. Причому єдиним питанням, яке він хоче обговорити з Володимиром Путіним, є виплати грошової компенсації за окупацію». Тобто продемонстрував повну спадкоємність позиції по відношенню до Росії з тієї, якої дотримуються Порошенко і його команда.
Те, що ніс обраний президент України, відповідаючи на підписання російським президентом указу про полегшений порядок надання російського громадянства жителям ДНР і ЛНР, важко назвати «проросійською позицією». Причому його слова направлені навіть не на те, щоб образити російського лідера, вони образливі для кожного жителя Росії і повністю повторюють «опуси» Порошенко, тільки в більш концентрованому вигляді. Правда, ці жалюгідні потуги Путіна втягнути у сварку, що Зеленському вдалося зробити з Порошенком, викликали лише уїдливість російського президента, на яку майбутній український «гарант» зумів лише пролепетала, що загальна в України з Росією тільки кордон. Ось такий він, «проросійський» Зеленський!
Оскільки короля грає його оточення, не гріх прислухатися і до слів «ЗЕ-команди» з даного питання. І не тільки до висловлювань Олени Зеленської, просто разюче відрізняється балакучістю від мовчазною Марини Порошенко (в соцмережах вже зло жартують, що, прочитавши чергову заяву Олени про позиції чоловіка з якогось питання, чекають висловлювань на цю тему його тещі і шурина) і до болю нагадує незабутню Раїсу Максимівну Горбачову.
Категорично проти двостороннього діалогу виступає військовий радник Зеленського Іван Апаршин, близький випускнику Школи військових перекладачів при ЦРУ екс-міністру оборони України Анатолію Гриценку. «Як тільки ми з вами почнемо це робити, наші партнери, які зараз підтримують Україну, від нас відвернуться. Вони ж розуміють, яка тут може бути перспектива… Я ж розумію, що поїхати сьогодні до Москви і домовлятися безпосередньо з президентом Володимиром Путіним — це абсолютно програшна ситуація», – вважає Апаршин, наполягаючи на продовженні курсу Порошенко, давним-давно відмовився від зустрічей з російським керівником.
Терористичні загрози Росії були «коником» українського керівництва на всьому протязі часу, що пройшов після держперевороту 2014 року. Для реалізації політики державного тероризму були навіть створені Сили спецоперацій, серед завдань яких прямо зазначено проведення диверсій і здійснення політичних вбивств на території інших держав, включаючи вбивства політичних діячів, підготовка до переворотів і повалення іноземних урядів. Саме цей напрямок планує розвивати Іван Апаршин, що загрожує Росії вже як повноправний український головнокомандувач: «Якщо, не дай Бог, у вашій дурній голові дозріє якийсь план, я знайду можливість вам відповісти, і я це зроблю нестандартними шляхами. У мене є варіанти. Я більше грошей вкладу в сили спеціальних операцій. Я вам завдам удару там, де ви його не очікуєте».
Ви все ще вірите в те, що політика Зеленського щодо Росії не буде продовженням політики Порошенко?
А Баба Яга – проти!
Про що б не мріяли проголосували за володимира Зеленського жителі України, ніяких радикальних змін, що особливо стосуються відносин з Росією і ситуації в Донбасі, йому не дозволять зробити. Від необдуманих кроків» і «поступок Росії» його вже «застеріг» американський спецпредставник по Україні Курт Волкер. Залякавши обраного президента тим, що «ставлення до Зеленському зміниться дуже швидко», а сам новий «гарант» швидко втратить довіру і буде повалений новим Майданом.
Ще більш конкретно висловилися конгресмени, продиктовавшие Зеленському чотири пункти вимог США, яких він зобов’язаний дотримуватися на своєму посту. І всі вони стосуються Росії. Чим загрожує їх невиконання, читайте «застереження» Волкера.
1. Боротися проти Росії, політичної, дипломатичної та військової підтримки США.
2. Продовжувати істерику навколо Азовського моря.
3. Продовжити створювати приводи для розширення американських і європейських санкцій проти Росії.
4. Боротися проти поставок російських енергоносіїв у Європу. Зокрема, проти «Північного потоку – 2».
Хтось може мені розповісти, чим ця політика, призначена Зеленському «Вашингтонським обкомом», відрізняється від тієї, яку проводив Порошенко?
Хтось із дотепників висловився, що білка – такий же гризун, як і щур. Їх відмінність лише в тому, що у білки піар краще. Саме ці слова приходять на розум при порівнянні позиції Зеленського та його «папэрэдныка». Він – така ж пацюк, як і Порошенко, але з більш найкращим піаром.
Олександр Горохов
Thanks!
Our editors are notified.