3 вересня пішла з життя актриса театру і кіно, народна артистка РРФСР Зінаїда Славіна. У її фільмографії – всього лише близько 30 робіт, а з середини 1980-х рр. вона зовсім не з’являлася на екранах. Більше чверті століття вона залишалася провідною актрисою Театру на Таганці, де зіграла близько 1600 вистав. Вона була відома хіба що вузькому колу завзятих театралів, а Володимир Висоцький, який виступав з нею на одній сцені, називав Славіну однією з найулюбленіших своїх актрис і присвятив їй пісню, яку в СРСР знали всі.
Актриса в молодості | Фото: portal-kultura.ru
За словами Зінаїди Славковою, вона з ранніх років знала про те, що стане актрисою. У цьому прагненні її повністю підтримувала мама. Актриса говорила: «Мама тонко відчувала дар, яким мене нагородили понад. Вона вірила в мій успіх, немов знала наперед все, що мене чекало». Виступати на сцені Славіна почала ще в школі, під час занять в драмгуртку і в театральній студії у Палаці піонерів. «Тоді, на самому початку, я переконалася, що я – актриса. І ні секунди не сумнівалася у своєму призначенні», – говорила вона.
Режисер Юрій Любимов | Фото: echo.msk.ru
Після закінчення школи Зінаїда Славіна надійшла в Щукінське училище, правда, це їй вдалося тільки з третьої спроби. Її дипломною роботою був спектакль «Добра людина з Сезуана» за п’єсою Б. Брехта в постановці Юрія Любимова. Ця робота стала для неї доленосної – пізніше вона виступала на сцені Театру на Таганці в цьому ж образі понад 25 років. А Юрій Любимов, який очолив цей театр став для неї наставником, натхненником і навіть духовним вчителем на довгі роки.
Володимир Висоцький і Зінаїда Славіна у виставі *Добра людина з Сезуана* | Фото: echo.msk.ru
Зінаїда Славіна і Володимир Висоцький | Фото: portal-kultura.ru
У Театрі на Таганці в цьому спектаклі її партнером став Володимир Висоцький. Зінаїда Славіна згадувала: «Коли почали репетирувати, навіть в очі не дивився. Блідий, затиснутий. Як ніби йшов на страту. Я до нього, він все – повз, повз… А Юрій Петрович навчав: коли спілкуєтеся, ви – петелька і гачечок, петелька і гачечок. Я відразу не зрозуміла, а потім стала вчитися в’язати, і все встало на свої місця. У вільний час шапочки майструвала, навіть в театрі. Володя дивувався: «Зін! Ну, навіщо? Тобі це зовсім не треба». Тільки коли вже почалися вистави, його нерв нарешті злився з моїм. І були овації. Завжди… Потім він пісню про мене написав – «Діалог у телевізора»: «А у тебе подруги, Зін, Всі в’яжуть шапочки для зим. Від їхніх нудних образин Дуреешь, Зін».
Володимир Висоцький і Зінаїда Славіна у виставі *Добра людина з Сезуана* | Фото: echo.msk.ru
Зінаїда Славіна і Володимир Висоцький | Фото: hochu.ua
Славіна була настільки прив’язана до режисера Юрія Любимова, що його рішення емігрувати за кордон на початку 1980-х рр. стало для неї великим потрясінням. Пізніше Славіна розповідала: «Коли Любимов виїжджав з країни, залишивши театр, нас, своїх акторів, я вмирала від болю і образи. Мені здавалося неможливим пережити таке зрада. Я його обожнювала. Виїхавши, він разом перекреслив усе, що було у нас спільного, все, чим я жила багато років. Мене перекреслив! Я не захотіла жити. Так не захотіла, що і справді виявилася майже у риси. Тій, за якою, може, нічого вже немає. Ні театру, ні дружби, ні світла… Мені здавалося, що з відходом, від’їздом Любимова світ звалився. Як взагалі можна грати що-небудь, коли тебе – перекреслили? Лікарі, що називається, витягли мене з того світу. Я повернулася, але абсолютно порожня».
Актриса на сцені Театру на Таганці | Фото: portal-kultura.ru
Юрій Любимов і Зінаїда Славіна | Фото: portal-kultura.ru
Режисер, який прийшов на зміну Любимову, – Анатолій Ефрос допоміг їй знову повірити в себе і виплеснути всю біль і образу на сцені. Завдяки цьому Славковою вдалося знову відчути свою приналежність театру і його глядачам. А в лікарні, куди актриса потрапила після пережитого шоку, вона зустріла свого майбутнього чоловіка – інженера Бориса. Пізніше Славіна розповідала: «Тоді моєму Борису загрожувала нерухомість. У кращому випадку він міг би пересуватися на інвалідному візку. Коли дізналася про це, не злякалася. У нас була любов з першого погляду. Ми пронесли її через все життя… Мені пощастило з родиною – ми любили один одного, вміли зрозуміти і пробачити, підтримати у важку хвилину».
Зінаїда Славіна у фільмі *Дорога до моря*, 1965 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Про друзів-товаришів*, 1970 | Фото: kino-teatr.ru
Кінокар’єра Зінаїди Славковою була набагато коротше – вона тривала всього 20 років, з 1965 по 1985 рр. Її кінодебют відбувся в 25-річному віці у фільмі «Дорога до моря». Проте в кіно їй, як правило, діставалися другорядні ролі і малопомітні епізоди. Головні ролі Славіна зіграла тільки у фільмах «Про друзів-товаришів», «щовечора після роботи» і фільмі-виставі «Н. А. Некрасов. Російські жінки». А після 1985 р. вона зовсім перестала зніматися.
Кадр з фільму *Про друзів-товаришів*, 1970 | Фото: kino-teatr.ru
Зінаїда Славіна у фільмі щовечора після роботи*, 1973 | Фото: kino-teatr.ru
Сама себе Славіна завжди називала насамперед театральною актрисою: «Я завжди дуже любила театр. Театр був і залишається для мене головним у житті. Тут особливий повітря, особливий аромат. У кіно все якось відсторонено. Воно не так потужно вторгається в душу. Так мені здається. У мене в кіно були три головні ролі і сім ролей другого плану. Але другорядних для мене не було. Кінозіркою не стала, але я і не прагнула до цього. Траплялося, розбудовувалася від неуваги кінорежисерів. Але, повірте, трохи. Театр давав мені все».
Кадр з фільму *Смужка нескошених диких квітів*, 1979 | Фото: kino-teatr.ru
Після 70 років актриса більше не виходила на сцену театру, а свій 75-річний ювілей відзначила тихо і скромно, в селі, без пишних урочистостей і творчих вечорів. 3 вересня 2019 р. у віці 79 років Зінаїда Славіна пішла з життя. На жаль, її догляд для багатьох залишився непоміченим – вона не була зіркою екрану, тому її не знала широка публіка. Але ті, хто бачив її на сцені і працював разом з нею, напевно будуть про неї пам’ятати.
Зінаїда Славіна у фільмі *Дитячий світ*, 1982 | Фото: kino-teatr.ru
Мабуть, найтепліші слова на її адресу одного разу сказав Веніамін Смєхов: «Властивість актриси Славковою – грати роль, немов йти на своє перше і… передсмертне справа… Грає так, як летять в прірву, коли ви можете почути навіть удари ребер про кам’яні виступи… Неекономне горіння ризиковано. І воно вимагає балансу – в характері. На жаль, природа марнотратна. Славіна не бережлива… Майже всі усні й друковані закиди на адресу Славковою починаються зі слова «занадто»… На це можна відповісти лише жалем на адресу багатьох її колег, «сестер» по професії: розбір їх робіт занадто часто хочеться почати зі слова «недостатньо»…».
Прима Театру на Таганці Зінаїда Славіна | Фото: kino-teatr.ru
Багато були впевнені в тому, що іншу свою знамениту пісню Висоцький присвятив Марині Владі, але насправді її адресатом була інша відома актриса: Як з’явилася пісня «Вона була в Парижі».
Thanks!
Our editors are notified.