ТОП-5 досягнень Евромайдана два роки потому

ТОП-5 досягнень Евромайдана два роки потому

Які з вимог активістів були виконані до другої річниці Революції Гідності, і чи варто очікувати третього Майдану

Два роки тому на Майдан Незалежності в Києві вийшли тисячі українців в знак протесту проти відмови Януковича від підписання угоди про асоціацію з ЄС.

“Євромайдан став особливим специфічним сплеском громадянської активності і своєрідною специфічною формою цивільного участі в політичному житті і будівництві української держави”, – приблизно так характеризували це явище експерти в той час.

У суспільства був запит на швидкі і кардинальні реформи, однак, як показують дослідження, цей запит поки що не задоволений. Так, за даними Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременко, кількість громадян, незадоволених тим, в якому напрямку рухається країна, становить 72%, причому 45% з них зневірилися в тому, що щось може змінити ситуацію на краще. “Люди розчаровані саме тим, що прийшли нові політичні сили замість того, щоб об’єднавшись працювати заради тих цілей, які були запропоновані Майданом, продовжують відстоювати особисті інтереси, боротися за владу, ресурси”, – зазначає голова правління інституту Ольга Балакриева.

“Люди розчаровані тим, що нові політичні сили замість того, щоб об’єднавшись працювати заради тих цілей, які були запропоновані Майданом, продовжують відстоювати особисті інтереси, боротися за владу, ресурси”

Згідно з опитуванням, рівень довіри до президента Петру Порошенко в суспільстві істотно знизився в порівнянні з показником грудня 2014 року, але при цьому довіра до нього все одно залишається вищим, ніж до Верховної Ради, прем’єр-міністру та Кабміну. Єдині, кому вірять українці – волонтери та громадські об’єднання.

До другої річниці Революції Гідності ми зробили добірку основних вимог активістів Майдану і з допомогою експертів визначили, які з них і на скільки виконала влада, і чи варто очікувати, що незадоволений змінами (або їх відсутністю) народ знову вийде на головну площу країни.

1. Повалення режиму Януковича

Буквально через три місяці після початку Майдану, в лютому 2014 року Віктор Янукович втік з України, прихопивши деяких міністрів і чиновників, а Верховну Раду очолили політики-активісти Революції. Майдан радів.

“Перше завоювання Майдану, і можливо, саме кардинальне – це те, що ми повернулися до конституційної формі 2004 року. Зараз система стала набагато більш збалансованою. Монополії на владу немає ні в однієї політичної сили. Порошенко не всесильний – є коаліція, є парламент, є громадянське суспільство, є журналісти. І це ті легальні канали впливу, які при Януковичі були закручені, і саме тому і виник Майдан”, – зазначає політолог Олексій Гарань.

“Перше завоювання Майдану, і можливо, саме кардинальне – це те, що ми повернулися до конституційної формі 2004 року. Зараз система стала набагато більш збалансованою. Монополії на владу немає ні в однієї політичної сили”

“Хто міг ще рік тому прогнозувати, що в Миколаєві переможе кандидат від “Самодопомоги”? У регіоні, який вважався вотчиною Партії регіонів? Чи Могли ми при Януковичі бачити, як в Івано-Франківську кандидат від влади програє у другому турі представнику опозиції?”, – додає політолог.

2. Оновлення влади

Але чи справді відбулося перезавантаження влади?

“Фактично, коли до влади прийшли нові політичні сили, йшлося про що? Про те, що повинно бути змінено взаємовідносини “влада – народ”: влада повинна бути підконтрольна, прозора і працювати на інтереси народу: на розвиток економіки, на підвищення добробуту людей. На жаль, це відбувається дуже, дуже, дуже і дуже повільно. Звичайно, є фактор війни, але це вже перестає виправдовувати уряд. Вже більше року повинні були б відбуватися певні зміни”, – впевнена Ольга Балакриева.

Рік тому в цей день було підписано коаліційну угоду. Підписи під ним поставили представники “Блоку Петра Порошенко”, “Народного фронту”, Радикальної партії Олега Ляшка, “Самодопомоги” та “Батьківщини”. Країна покладала на новий уряд великі надії. Сьогодні, через рік, поредевшее парламентська більшість насилу приймає навіть закони, спрямовані на виконання коаліційної угоди, реалізованого лише на третину.

3. Курс на євроінтеграцію

Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС у липні 2014 року, економічна частина якого повною мірою вступає в силу вже з 1 січня 2016 року. І хоча політично Україна наблизилася до європейських стандартів і цінностей, але економічна ситуація, навпаки, погіршилася (докладно розглядається в матеріалі “Наскільки Україна стала ближче до ЄС”).

В цілому, на думку Олексія Гараня, Україна наближається до Європи, нехай і не семимильними кроками. А головне, що дає нам асоціація з ЄС – влада все більше перебуває під тиском громадянського суспільства. “Підписано угоду про асоціацію. Зміни повільні, але вони почалися. Я приєднуюся до критики цих процесів, але не помічати, що зараз влада не може не реагувати на тиск громадянського суспільства, теж неможливо. Навіть один закон – про розкриття держреєстрів майна – це революційний закон? Так”.

“Не помічати, що зараз влада не може не реагувати на тиск громадянського суспільства, неможливо. Навіть один закон – про розкриття держреєстрів майна – це революційний закон”

4. Реформи

Експерти відзначають, що в проведенні реформ Україна за цей час зробила лише перші кроки (звіт проведених реформ можна подивитися тут). Але те, що цей рух є, вже позитивна тенденція, вважає політолог Олексій Гарань, і наводить приклад створення Патрульної поліції та Антикорупційного бюро. “Але ці реформи дуже повільні і йдуть вони зигзагоподібно”, – говорить фахівець.

“Люди не бачать, що система очищається. Є ж різниця у сприйнятті політолога і сприйнятті громадянина. Я політолог і громадянин. Як політолог я розумію, що змінилася частина системи, конституційний дизайн, проведена реформа поліції, створене Антикорупційне бюро… Так, поступово, так, зигзагами. Але це як політолог я розумію. А як громадянин я кажу: “Чому ж не посадили того, чому не посадили цього?!”. Громадянам деякі речі дуже складно пояснити на такому абстрактному рівні”, – пояснює Олексій Гарань.

І тут проблема не стільки в небажанні щось змінювати, а в невмінні влади правильно комунікувати з народом.

“Реформа – це не коли ви не розумієте, що відбувається, а коли уряд оголошує свою позицію, план дій і каже, що ми повинні змінити в кінці. Чому Тимошенко та інші політсили піаряться на тарифах? тому що уряд провалив цю комунікацію! Потрібно виступати не битвою законопроектів від того-то під номером таким-то, в Європі такого немає – у Європі йде конкуренція політик, помислів”, – каже Олег Рибачук, колишній віце-прем’єр-міністр України з питань євроінтеграції, голова та співзасновник ГО “Центр.UA” і громадського руху ЧЕСНО. На думку експерта, жодна реформа за європейськими канонами в Україні проведена не була.

“Реформа – це не коли ви не розумієте, що відбувається, а коли уряд оголошує свою позицію, план дій і каже, що ми повинні змінити в кінці”

5. Боротьба з корупцією

Люстрація корумпованих чиновників і покарання винних у вбивствах на Майдані були основними вимогами активістів два роки тому. Але експерти змушені визнати: за два роки в принципі так і не вдалося повноцінно реалізувати системний, ефективний і всеосяжний інструмент боротьби з корупцією та ліквідації схем, а винні в смерті героїв Небесної Сотні досі не покарані.

І навіть створення Антикорупційного бюро не вплинуло на настрої в суспільстві. “Рівень корупції за фактом не виріс – але у сприйнятті людей значно зріс, тому що завдяки ЗМІ вони щодня бачать, хто скільки вкрав”, – каже Ірина Бекешкіна, директор Фонду “Демократичні ініціативи”.

“Системна боротьба з корупцією, на думку більшості експертів, на жаль, не сталося в тих масштабах, в яких вона повинна була відбутися за ці два роки”, – прокоментувала результати опитування серед експертів щодо оцінки подій на Майдані аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” Марія Золкіна. “Власне кажучи, це була основна вимога Майдану: змінити систему. Але систему, яка є в Україні, побудував ще товариш Сталін. Ця система називається тоталітарним режимом. І сталінський тоталітарний режим – це, напевно, самий ідеальний тоталітарний режим в світі. Він створив такий феномен як верховенство влади. Тобто в цій системі, якщо ти перебуваєш у владі, вона ніколи не дозволить тобі постраждати, тому що ця система продукує закони, не передбачають відповідальність і роблять це свідомо. Ця система легітимізує корупцію, тому що ця система тримає людей, які повинні були б боротися з корупцією, у повній залежності від себе”, – зазначає Олег Рибачук.

“Поки це все залишається, всі ігри пошук антикорупційного прокурора, вибори нових мерів – все це буде залишатися в рамках системи. Ми її не тільки не руйнуємо, ми її навіть не щекочем. А ми можемо це змінити, якщо ми зрозуміємо, у чому серце цієї корупційної системи, де голка, яку можна зламати – і тоді цей корупційний Кощій Безсмертний помре. Вона (голка) саме там: у створенні незалежних структур, які будуть стежити за тим, щоб наші гроші не розкрадали. В люстрації законів, а не персоналій – щоб у кожному законі обов’язково передбачалася відповідальність за його порушення”, – зазначає експерт.

Буде третій Майдан

Спекуляцій навколо можливості початку третього Майдану виникало дуже багато. Нещодавно під стінами парламенту розгорнувся так званий Тарифний Майдан, проте ніяким до масштабних наслідків він не навів.

“Я думаю, нам не варто зловживати словом “Майдан”. Що таке Майдан-1 та Майдан-2? Це були масові протести проти диктаторської системи. Я хотів би процитувати Мустафу Найєма, який минулої річницю революції сказав, що майдан повинен відбуватися в парламенті… Можливий масовий протест? Можливий. Але ми повинні бути обережними, прораховувати наслідки, особливо ті люди, які зараз закликають нас до насильницької революції”, – вважає Олексій Гарань.

За результатами опитування Фонду “Демократичні ініціативи” про оцінку подій на Майдані дворічної давності, більшість експертів сходиться на тому, що ще одна революція можлива, але якщо вона і буде відбуватися, то не в тому вигляді, в якому був Майдан у 2014 чи 2004 році.

“Якщо говорити про відмінності в експертному опитуванні минулого року, тоді більшість експертів вважали, що Майдан-3 неможливий. Тут ми бачимо, що більшість вважає, що Майдан загалом можливий. Це теж наслідок. Я думаю, що це наслідок того, що деякі дуже важливі для суспільства цілі Майдану так і не були досягнуті”, – зазначає Ірина Бекешкіна.

Відсутність відчутних реформ – мабуть, головна причина зростання невдоволення населення роботою влади. Серед причин можливого масового протесту політичний аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” Марія Золкіна виділяє три фактори. “Перший – відсутність необхідних для суспільства ефективних системних реформ, які дали б хоча б якісь позитивні наслідки для життя звичайного громадянина. Другий – погіршення економічної ситуації і зубожіння населення. І до цієї трійці факторів, які можуть призвести до протестним настроям в українському суспільстві, експерти відносять і подальше процвітання корупції. Боротьба з негативними наслідками соціально-економічної кризи і, звичайно, реформи – це те, що необхідно для зниження протестних настроїв у нашому суспільстві”, – зазначає аналітик.

“Боротьба з негативними наслідками соціально-економічної кризи і, звичайно, реформи – це те, що необхідно для зниження протестних настроїв”

Крім того, рівень підтримки влади серед населення стрімко падає, так як люди не відчули у своїх руках реального інструменту демократії, що вони можуть приймати рішення і впливати на поліпшення свого життя. “І тут зволікання для влади смерті подібно. Тобто, чим довше будуть затягуватися ці процеси, тим більше буде наростати хвиля невдоволення. До тих пір, поки інтерес конкретної людини – не абстрактних людей, не абстрактної держави, а конкретної людини не буде метою діяльності будь-якого чиновника як менеджера державної машини, до тих пір ми будемо мати наростання невдоволення в суспільстві”, – впевнена Ольга Балакриева. І зрештою, це невдоволення може знову вивести людей на Майдан.

“Якщо не буде зроблено конкретних кроків щодо відновлення, а точніше навіть з розвитку ефективної економіки, яка буде наповнювати бюджет, люди будуть голосувати ногами. Вони будуть їхати, відкривати та реєструвати підприємства в інших країнах, вони будуть вести себе по відношенню до країни точно так само, як по відношенню до неї ведуть себе сьогодні ті, хто знаходиться на верхівці влади”, – прогнозує Ольга Балакриева.