Трамп запропонував Путіну здати Венесуели і нічого взамін

Телефонна розмова президентів Росії і США виявив слабкі і сильні сторони Москви

Телефонна розмова президента Росії Володимира Путіна з його американським колегою Дональдом Трампом фактично лише зафіксував наявні суперечності між двома державами. В той же час не виключено, що Білий дім розраховує на поступки з боку Кремля в питаннях вирішення кризи у Венесуелі, але при цьому не готовий піти на компроміси з інших питань, пов’язаних з ситуацією на Україні і будівництвом газопроводу «Північний потік 2».

Офіційні повідомлення про переговори двох лідерів вкрай скупі, однак і вони дозволяють зробити деякі висновки. Так, в релізі прес-служби російського президента сказано, що Путін поінформував Трампа про зустріч з главою КНДР Кім Чен Ином 25 квітня у Владивостоці і підкреслив, що «сумлінне виконання Пхеньяном своїх зобов’язань повинно супроводжуватися зустрічними кроками по зниженню санкційного тиску на Північну Корею». Торкаючись українську тему, Путін «наголосив, що новому київському керівництву потрібно зробити реальні кроки з реалізації Мінських домовленостей».

Примітно, що перший абзац повідомлення Кремля про розмову говорить: «Президенти висловилися за розвиток взаємовигідних торговельно-інвестиційних зв’язків». Враховуючи, що цих зв’язків практично не залишилося, можна зробити висновок про загальний характер розмови. Звертає на себе увагу, що всього через кілька годин після телефонної розмови Вашингтон опублікував заяву за підсумками переговорів Трампа з президентом Словаччини Петером Пеллегріні. Лідери проект «Північний потік 2» недвозначно назвали «геополітичним зброєю», висловили готовність далі підтримувати Україну і виступили проти зняття антиросійських санкцій.

Однак розмова Путіна і Трампа відбувся з ініціативи саме американської сторони. І складно уявити, щоб президент США телефонував Путіну без конкретної мети, а просто поговорити. Тим більше, що сам факт розмови вже став приводом для численних нападок на господаря Білого дому в американській пресі. Трампа вже назвали «прес-секретарем Путіна» і розкритикували за те, що він не підняв питання про можливе втручання Росії у президентські вибори в США 2016 року. Це при тому, що спецпрокурор Роберт Мюллер так і не зміг знайти жодних очевидних доказів.

Вашингтон повідомляє, що головною темою телефонної розмови Трампа з Путіним була Венесуела. І це виглядає найбільш правдоподібним, так як саме на цьому напрямку у президента США найгостріші проблеми. «Путін зовсім не хоче втручатися у Венесуелу, але хоче, щоб щось позитивне сталося з Венесуелою. І я відчуваю те ж саме», — поділився враженнями про бесіді американський лідер.

Справа в тому, що Сполучені Штати вже визнали законним президентом голови парламенту Хуана Гуайдо і вмовили це зробити деяких своїх союзників. Але лідеру опозиції досі не вдається взяти владу, глава держави Ніколас Мадуро навіть зміг нещодавно витримати спробу військового перевороту. Затягування ситуації б’є по престижу Трампа у всій Латинській Америці, а також негативно позначається на рейтингу господаря Білого дому серед консервативно налаштованих іспаномовних виборців.

Єдино можливим способом вирішити ситуацію для Трампа стає саме військове вторгнення до Венесуели. Але Росія, яка має в Раді Безпеки ООН право вето, може заблокувати міжнародну легітимацію такого рішення. До того ж у Венесуелі зараз перебувають російські військові фахівці, що додатково ускладнює становище для Вашингтона.

Не виключено, що Трамп умовляв Путіна не втручатися. Тільки що американський президент готовий запропонувати натомість?

— Як я можу припускати, Трамп пропонував Путіну здійснити операцію, а торг йшов у «трикутнику» Україна — Венесуела — «Північний потік 2», — говорить доцент РЕУ ім. Плеханова, експерт організації «Офіцери Росії» Олександр Перенджиев. — Напевно, про щось американському президенту все-таки вдалося домовитися. Заява Трампа з приводу газопроводу в Європі цілком зрозуміло. Дивним виглядає згоду з ними президента Словаччини, так як їй якраз вигідно будівництво «Північного потоку-2».

— США продовжують вести переговори з позиції сили?

— Я думаю, що є домовленості між елітами США, Європи і Росії. Є вироблені правила гри, але нам в інформаційному полі уявляють, що є конфлікти. Вони, напевно, є, але вони очевидні. Зараз йде торг за те, хто яку роль у конфліктах буде грати. За великим рахунком, телефонна розмова двох лідерів не міг серйозно вплинути на розстановку сил. У Росії є певні ресурси впливати на певні процеси. Але всі зацікавлені в тому, щоб узгодити позиції.

— Бесіда пройшла для американської сторони не дуже продуктивно, — вважає провідний експерт Центру військово-політичних досліджень МДІМВ Михайло Александров. — Про це свідчить спільна заява президентів США та Словаччини. З іншого боку, Путін нічого не міг пообіцяти Трампу по Венесуелі. Москва неодноразово говорила, що не збирається втручатися у внутрішні справи іншої країни. Звичайно, Росія буде проти військового вторгнення Штатів Венесуели. Але захищати Венесуели військовим шляхом Росія і не планувала.

До речі, навряд чи Вашингтон зважиться на військову операцію, так як вона може дуже дорого обійтися. Заяви про це повинні лише надихнути венесуельську опозицію на більш рішучі дії. Щоправда, можуть бути спрямовані невеликі сили, підготовлені з уродженців Латинської Америки. Так у свій час висаджувалися на Кубі. Не виключено, що з боку Росії в конфлікті можуть брати участь приватні військові компанії. Але взагалі венесуельська армія добре підготовлена для боротьби з повстанцями. Головне, щоб Мадуро зміг забезпечити лояльність своїх збройних сил і підтримку певної частини населення.

— Що Трампу треба було від російського президента?

— Я думаю, Трамп намагався з’ясувати, як далеко може піти Росія підтримки Мадуро. Якщо американці почнуть дії гібридного характеру, то буде Москва втручатися із сирійського сценарію. Але нагадаю, що спочатку такий сценарій з боку РФ не розглядався.

Зауважу, що нам було б вигідно, якби США вплуталися в черговий конфлікт. Цьому розвитку подій навіть не треба особливо перешкоджати.

З інших питань теж є певна ясність. Наприклад, Росія готова піти на нормалізацію відносин з Україною, якщо Київ виконає Мінські угоди. Можливо, Трамп міг пообіцяти це Путіну. Господар Білого дому міг сказати, що докладе зусиль. Але ж справа не в тому, хто кому що обіцяв, а хто що буде робити. Нам обіцяли в свій час не розширювати НАТО і не розміщувати великі військові сили на кордонах з Росією. Але ми бачимо, що ці обіцянки нічого не варті.

— Немає небезпеки, що США влаштують провокацію у Венесуелі, а Росії доведеться на це мовчки дивитися?

— Американці давно влаштовують провокації у Венесуелі. Але ми не брали на себе зобов’язань по військовій захисту цієї країни. У політичному плані ми будемо підтримувати Мадуро, поставляти їй зброю, відправляти військових радників. Я не думаю, що Москва закриє очі на будь-які операції з боку Вашингтона.

Дійсно, можливий і варіант великої війни за типом в’єтнамської. Але хочу нагадати, що офіційно СРСР не втручався, так як була небезпека світової ядерної війни, а в результаті американці програли. Схожим чином Росія може діяти і у Венесуелі.